Пападімітріу Сінодій Дмитрович

Ця стаття містить перелік посилань, але походження окремих тверджень залишається незрозумілим через брак внутрішньотекстових джерел-виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, перетворивши джерела з переліку посилань на джерела-виноски у самому тексті статті. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. (січень 2025)

Пападімітріу Сінодій Дмитрович
Народився	15 січня 1856(1856-01-15)  Салоніки, Османська імперія
Помер	15 березня 1921(1921-03-15) (65 років)  Стамбул, Османська імперія
Країна	Османська імперія
Діяльність	історик
Alma mater	Афінський національний університет імені Каподистрії
Заклад	ОНУ ім. І. І. Мечникова

Сінодій Дмитрович Пападімітріу (1856–1921) історик-античник, доктор грецької філології (1906 р.), ординарний професор (1909 р.).

Народився 15 січня 1856 у Салоніках (Греція) у родині священника.

У 1878 році закінчив курс історико-філологічного факультету Афінського університету. У 1878–1885 рр. працював викладачем грецької та латинської мов у гімназіях у Салоніках, комерційному училищі (с. Хадки), згодом директором грецької гімназії в Болгарії (1887–1888). 1887 отримав ступінь доктора філософії Ерлангенського університету (Німеччина).

У 1888 на запрошення керівництва грецького училища Одеси переїхав до цього міста, де до 1905 займався викладацькою роботою в училищі, був його директором, а згодом інспектором грецького 4-класного училища. У 1895 році прийняв російське підданство. З початку 1890-х захопився науково-дослідною роботою. У 1891 році склав магістерські іспити в Імператорський Новоросійський університет, а в лютому 1892 затверджений приват-доцентом кафедри класичної філології історико-філологічного ф-ту цього університету.

27 травня 1896, після публічного захисту дисертації «Стефан Сахминис и его стихи» отримав ступінь магістра грецької філології. У 1898 році підготував дослідження «Феодора Птохопродрома манганские стихотворения», яке стало докторською дисертацією. У травні 1906 отримав ступінь доктора грецької філології. Часто бував у закордонних відрядженнях, працював в архівах Греції, Туреччини, Англії, Франції, Іспанії та брав участь у міжнародному археологічному конгресі в Афінах (1912).

У 1900 році став виконувачем обов'язків екстраординарного професора кафедри візантійської філології Імператорського Новоросійського університету, а у 1909 ― ординарним професором кафедри класичної філології. Розробив та вів курси з історії грецької граматики та метрики, історії Візантійської імперії та візантійського мистецтва (по кафедрі історії та теорії мистецтв) тощо. У лютому 1917 отримав звання заслуженого професора. Брав активну участь у роботі наукових товариств: Імператорське Одеське товариство історії та старожитностей, Історико-філологічного при Імператорському Новоросійському університеті та ін. В університеті виконував обов'язки секретаря історико-філологічного факультету (1910), декана факультету і ректора університету (1912).

Під час закордонного відрядження у 1917 році до Греції тяжко захворів і отримав відставку.

Помер 15 березня 1921 у Стамбулі, похований у Салоніках.

До головних праць вченого з історії належать: «Kritische Beitrage zu den Scholien des Euripides» (Константинополь, 1888); «Две народные песни у Анны Комниной» (Летопись историко-филологического общества, Одесса, 1892); «Продромы» (1898); «Эпифамий Андроника II, Палеолога» (1902); «О Продроме марцианского кодекса XI 22» (1903); «Брак русской княжны Мстиславны Добродни с греческим царевичем Алексеем Комином» (1904).

Сфери наукових інтересів: грецька філологія, історія грецької та візантійської літератури раннього середньовіччя. Автор понад 20 наукових праць (зокрема, 5 монографій, 2 підручників, брошури, понад 10 наукових статей).

Був нагороджений орденами Св. Анни III та II ступенів, Св. Станіслава II ступеню Св. Володимира IV ступеню, медаллю у пам’ять 300-річчя Дому Романових. Від грецького короля отримав орден Спасителя V ступеня. У 1907 йому надано чин статського радника.

• Критические этюды к средневековым греческим текстам. — Одесса, 1894;
• Иоанн II, митрополит киевский и Феодор Продром // ЛИФО при ИНУ. — Одесса, 1902;
• Феодор Продром: Историко-литературное исследование. — Одесса, 1905;
• Лекции по истории греческой литературы. — Одесса, 1909;
• История византийской литературы. — Одесса, 1909;
• Местонахождение древней Одессы // ЗООИД. — 1912. — Т. 30;
• Древние сведения об острове Березани. — Одесса, 1910;
• Ещё о местонахождении древней Одессы. — Одесса, 1915.

• Попова Т. Н., Станко В. Н. Исторические исследования в Одесском университете: традиции и современность // ВОГУ. — 1995. — Вып. 1. — С. 38, 41;
• Hausmann G. Universitat und stadtische Gesellschaft in Odessa, 1865–1917: soziale und nationale Selbstorganisation an der Peripherie des Zarenreiches. — Stuttgart, 1998. — S. 544–545;
• Попова Т. Н. Проблемно-дисциплинарная структура исторических исследований в Новороссийском университете // Российские университеты в XVIII-ХХ веках. — Вып. 7. — Воронеж, 2004;
• Дьомін О. Б., Попова Т. М. Пападімітріу Сінодій Дмитрович // ПОНУ. Т. 3. — Одеса, 2005. — С. 441–443.