Парута-Вітрук Ольга Володимирівна
О́льга Володи́мирівна Парута-Вітру́к (нар. 30 січня 1954, м. Львів) — українська художниця декоративного текстилю. Член Національної спілки художників України (1989). Донька Володимира Вітрука[1]. ЖиттєписОльга Парута-Вітрук народився 30 січня 1954 року в місті Львові. 1977 року закінчила Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва (викладачі з фаху Карло Звіринський, Данило Довбошинський та Роман Сельський). З 1986 року працює у монументальному цеху Львівського художньо-виробничого комбінату. Голова секції текстилю Львівської обласної організації Національної спілки художників України[2]. ТворчістьНайбільше працює в техніці класичного гобелена, а також ремізного ткацтва. Експериментує з новими матеріалами і техніками. Багато працює в техніці печворку і аплікації з тканин. Мисткиня прагне, щоб її твори були сповнені новим, сучасним пошуком і водночас мали зв'язок з традиціями народного мистецтва. Від 1989 — учасниця всеукраїнських та міжнародних виставок (серед них — великомасштабні імпрези всеукраїнського проєкту «Декоративне мистецтво України кінця 20 ст. 200 імен» (2003, м. Київ; 2003, м. Париж). Персональні виставки у містах Львові (1990, 1994, 2003, 2015[1]), Києві, Хмельницькому (обидві — 1995) та Самборі (2000). Учасник 15 бієнале міжнародного гобелена «Скіфія», 6 трієнале художнього текстилю м. Києва, міжнародного трієнале текстилю в м. Лодзі (2010, Польща). Основні роботи: «Спогади серпня» (1986), «Пробудження» (1991), «Море» (1993), «Композиція», «Птахи» (обидва — 1994), «Сумні квіти» (1999), «Квітуче дерево» (2000), «Екологічний прогноз» (2004), «Ґудзик в квадраті» (2005), «Подорожі» (2006), «Решето Всесвіту» (2007), «А осінь ділиться на три» (2010), «Залишки інформації» (2011), диптих «Змінюється лише погода» (2014), «В очікуванні тепла» (2016), «Сад дерев життя» (2020), «Вічне тепло Землі» (2021). Нагороди
Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
