Пащак Петро Васильович

Пащак Петро
Загальна інформація
Народження	14 червня 1895(1895-06-14) Бонарівка
Смерть	1986(1986) Горішнє Залуччя
Громадянство	Австро-Угорщина→ ЗУНР→ Польща→ СРСР
Національність	українець
Військова служба
Роки служби	1914—1921, 1939.
Приналежність	Польща
Вид ЗС	Збройні сили Австро-Угорщини Військо Польське
Рід військ	Сухопутні війська
Війни / битви	Перша світова війна Польсько-радянська війна Друга світова війна

Петро́ Васи́льович Пащак (14 червня 1895, Бонарівка — 1986, Горішнє Залуччя, Снятинський район, Івано-Франківська область) — український військовий і громадсько-церковний діяч (дяк) з Замішанщини, журналіст, поет. Батько діяча ОУН Ярослава Пащака.

Учасник Першої та Другої світових воєн, а також польсько-радянської війни (1920).

Народився в селі Бонарівка 14 червня 1895 року в родині Василя і Марії Пащаків. Закінчив 4 класи сільської школи в Красній.

З 1909 року співав у церковному хорі села Бонарівка. Через хвороби та злидні не мав змоги навчатись у гімназії в Перемишлі.

До 1914 року на життя заробляв грою на кларнеті на весіллях у селах Стрижівського і Кросненського повітів.

У серпні 1914 році призваний в лави Австро-Угорської армії.

Наприкінці серпня — на початку вересня 1914 року потрапив у російський полон південніше Перемишля.

Полон відбував на Уралі, в Сибіру та Казахстані, в тому числі в Тобольську і в Петропавловську.

У 1916—1917 році працював на шахті в Кураховому Катеринославської губернії. На початку 1918 року зміг повернутись в рідні краї.

З липня 1919 по 10 лютого 1921 року — служив у збройних силах Другої Речі Посполитої.

Брав участь у боях поблизу Полоцька на території Білорусі під час польсько-радянської війни, а згодом дістав посаду кухара в одній із піхотних частин. Військову службу закінчив у Варшаві на посаді батальйонного кухара 10 лютого 1921 року.

З 1921 по 1945 рр. — дяк церкви Покрови Пресвятої Богородиці в селі Бонарівка. Займався активною самоосвітою.

Особливо активно здійснював громадсько-культурну діяльність у Бонарівці в часи пароха Івана Клюфаса.

У 1925—1928 рр. — активний дописувач та співробітник коломийської газети «Голос Дяків».

У вересні 1939 року вдруге призваний в лави армії Другої Речі Посполитої. Через кілька тижнів потрапив у полон у районі Рави-Руської.

На початку жовтня 1939 року відпущений з полону в Кракові. 20 жовтня 1939 року повернувся в Бонарівку, де й жив до 1945 року.

У травні 1945 року, як і всі замішанці, з села Бонарівка був депортований на Прикарпаття, куди і прибув 2 червня 1945 року на станцію Снятин.

З 1945 і до 1986 року проживав у селі Горішнє Залуччя Снятинського району Івано-Франківської області УРСР.

В 1984 році став вдівцем. Помер на 91-му році життя в 1986 році. Похований у селі Горішнє Залуччя на Снятинщині.

У 2021 році коломийський адвокат Ігор Солтис упорядкував рукопис мемуарів П. Пащака під назвою «Спомини з життя моєго».

• Голей М. Бонарівка… спогад з дитинства. Снятин: Музично-видавничий дім «В. Лазаренко», 2015. 104 с.
• Голей М. Втрачена земля / М. Голей, А. Голодинський ; упоряд., авт. передм. М. А. Мамчак. Снятин: Прут Принт, 2008. 68 с.
• Голей М. З наших. Документальний нарис. Коломия: Вік, 2021. 232 с.
• Пащак П. Спомини з життя моєго. Коломия: Вік, 2021. 124 с.
• Пащак Я. «Родимий край, село родиме». К. : Веселка, 2001. 204 с.