Пащак Ярослав Петрович

Ярослав Пащак
Ярослав Петрович Пащак
Народився	2 грудня 1922(1922-12-02) Бонарівка
Помер	4 січня 1996(1996-01-04) (73 роки) Чорноморськ
Громадянство	Польща→ СРСР→  Україна
Національність	українець
Magnum opus	«Родимий край, село родиме»
Партія	ОУНР
Батько	Пащак Петро Васильович

Ярослав Петрович Пащак (2 грудня 1922, Бонарівка — 4 січня 1996, Іллічівськ, Одеської області) — український поет і мемуарист, дослідник замішанців, член південної похідної групи ОУН, учасник руху спротиву в таборах ГУЛАГу. Син співробітника газети «Голос Дяків» Петра Пащака.

Народився 2 грудня 1922 року в родині дяка церкви Покрови Пресвятої Богородиці села Бонарівка Петра Пащака. Етнічний замішанець.

До 1933 року здобував освіту в початковій школі села Бонарівка. В 1933—1940 рр. навчався в українській гімназії в Перемишлі.

В дитинстві та в часи навчання в гімназії писав вірші, які надсилав для публікації у львівські українські часописи.

Член похідної групи ОУН «Південь» (підгрупа А-IV) (1941).

З 1941 по 1943 рр. входив до обласного проводу ОУН у Вінниці, де очолював міський провід облцентру.

В 1943 — 1944 рр. — секретар Українського комітету у Ряшеві.

У травні 1945 року став жертвою радянської депортації замішанців з села Бонарівка. 2 червня 1945 року прибув на станцію Снятин і оселився в селі Горішнє Залуччя.

Вчителював в школах Снятинщини, в тому числі в Прутівці (Карлові) до арешту в 1950 р.

Заарештований у Чернівцях як студент місцевого університету 10 листопада 1950 року. Обвинувачувався в тім, щоб членом ОУН, учасником «Похідної групи ОУН», а також був керівником ОУН у м. Вінниця.

Військовим трибуналом військ МВС Чернівецької області 15 грудня 1950 року засуджений на 25 років позбавлення волі та 5 років пониження в правах із конфіскацією майна.

В 1950 — 1956 рр. — в'язень концтабору у Воркуті. Брав участь у повстанні політичних в'язнів у Воркуті 19 липня — 1 серпня 1953 у таборі «Річлаг».

Після амністії на Снятинщину повернутись не зміг і до кінця життя працював у порту м. Іллічівськ (сучасний Чорноморськ).

13 листопада 1992 року був реабілітованим у власній кримінальній справі за 1950 рік.

Помер 4 січня 1996 року. Похований в м. Іллічівськ (сучасний Чорноморськ), де проживав з родиною.

Автобіографія, а також спогади і інші роздуми Ярослава Пащака були впорядковані Зиновієм Буцьо у книзі «Родимий край, село родиме». Книга вийшла опісля смерті автора в 2001 р.

60 % книги складають нотатки Я. Пащака, 40 % нариси З. Буцьо, А. Курдидика і ін. та є першою книгою про замішанський острів українців біля Стрижова на Закерзонні.

• Бойда А. В. Західноукраїнські землі в сталінській депортаційній політиці. Соціально-гуманітарні дослідження та інноваційна освітня діяльність. Матеріали Міжнародної наукової конференції. 24-25 травня 2019 р., м. Дніпро / Наук. ред. О.Ю. Висоцький. Дніпро: СПД «Охотнік», 2019. С. 136—138.
• Бойда А. Переселення жителів села Бонарівка на терени Української СРСР (в контексті переселенських рухів середини 1940-х рр. і операції «Вісла» 1947 р.). Краєзнавець Прикарпаття.  № 34 липень — грудень 2019 рік. С. 13—15.
• Голей М. Бонарівка… спогад з дитинства. Снятин: Музично-видавничий дім «В. Лазаренко», 2015. 104 с.
• Голей М. Втрачена земля / М. Голей, А. Голодинський; упоряд., авт. передм. М. А. Мамчак. Снятин: Прут Принт, 2008. 68 с.
• Голей М. З наших. Документальний нарис. Коломия: Вік, 2021. 232 с.
• Пащак П. Спомини з життя моєго. Коломия: Вік, 2021. 124 с.
• Пащак Я. «Родимий край, село родиме». К. : Веселка, 2001. 204 с.
• Пащак Я. «Південна похідна група ОУН. Сторінки спогадів». Дзвін. № 8–9 (1998), С. 87–91.