Закінчила загальноосвітню школу в рідному селі, а потім вступила до Ужгородського державного університету, де отримала вищу освіту з української мови та літератури.
З 1984 року вона працює в Ужгородській лінгвістичній гімназії ім. Тараса Григоровича Шевченка. Членкиня Національної спілки письменників України та літературного об'єднання «Письменники Бойківщини».[1]
Активна учасниця культурного життя Закарпаття, очолює товариство ім. Олени Теліги в Ужгороді та приймає активну участь у різних громадських та культурних ініціативах.
В авторки є талант, але вона цьому талантові поки що задає мало роботи. Треба пройнятися свідомістю, що писати вірші – це не менш відповідальне заняття, ніж навчати людей любові до рідного слова. Як поет із офіційним понад сорокарічним стажем мушу сказати дорогій Олені: я досі чорно працюю над удосконаленням своїх писань… Буде в нас почуття літератури – буде почуття держави. Правлять нами сумнівні українці і не сміємо робити сумнівну літературу, в якій вони зацікавлені».[5]
Про її збірку «Симфонія життя» схвально відгукнувся заслужений художник України Іван Дідик, робота якого «Святкова сюїта» використана в її оформленні:
У поезії не може бути випадкового слова, бо це є мистецтво слова. Вірші Олени Пекар фантастичні. Думаю, що буду черпати з її творчості натхнення для своєї творчості. Я люблю творити під класичну музику. Ця поезія як музика.[6]
Нагороди
Відмінник народної освіти.
Лауреатка конкурсу «Пісня року» Всеукраїнського радіо за пісню «Зорепад» (2004).[7]
Лауреатка премії імені Августина Волошина (2018).[8]
