Перша римсько-карфагенська угода

Перша римсько-карфагенська угода
ТипДвостороння угода
Підписано509/508 р. до Р.Х.
СторониРим, Карфаген

Перша Римо-карфагенська угода – перший договір, укладений між Римом і Карфагеном, що ознаменувало початок дипломатичних відносин між цими містами-державами. Перший договір між двома містами-державами датується приблизно роком заснування Римської республіки, а саме, відповідно до Полібія, його було підписано під час діяльності перших консулів Республіки – Луція Юнія Брута та Марка Горація (509/508 рр. до Р.Х.) [1], і був ініційований Карфагеном [2]. Полібій наголошує на тому, що оригінальний латинський текст був написаний настільки архаїчною мовою, що для його тлумачення знадобилося звернутися до найрозумніших і найдосвідченіших людей, проте і вони стикнулися з труднощами, тому формулювання було відновлено лише частково [3].

Значення відносин Риму та Карфагену

Римсько-карфагенські договори мали фундаментальне значення не лише для дипломатичних відносин між двома державами, але й для греків Сицилії та Італії, які вбачали в Сиракузах останній бастіон еллінізму в центрально-південному Середземномор'ї [4]. Рим і Карфаген, два міста-держави, яким вдалося стати імперіями, на певному етапі свого існування потребували регулювання зон впливу один одного. Протягом століть ці два міста діяли пліч-о-пліч і, часом, навіть виступали союзниками; їхні економічні інтереси та методи експансії були фактично симетричними:

- Рим не орієнтувався на море, оскільки був зайнятий захистом від сусідніх народів, таких, як сабелли, етруски, галли і греки, щоб здобути гегемонію в Італії [5];

- Карфаген, не маючи постійної армії, яка б складалась з громадян, і змушений воювати проти греків Кірени, Массілії та Сиракуз на Сицилії в довгих греко-пунічних війнах [6], виявився готовим продовжувати свої завоювання [7]; і, в той час, як аристократична верхівка прагнула поширити владу міста на навколишні землі, торгівельна частина населення натомість тяжіла до експлуатації шляхів та імперій у Західному Середземномор'ї [8], в тому числі завдяки своєму флоту [7]. Велика кількість договорів, що їх було укладено протягом періоду існування цих міст-держав, не вичерпала б докорінно військові дії між Римом і Карфагеном, але завдяки їх підписанню та дотриманню, відносини між цими державами протягом століть розвивалися у руслі взаємної толерантності.

Передумови підписання

Під час війни з Ардеєю було скинуто Тарквінія Гордого, внаслідок чого було встановлено Республіку з її першими консулами [9]. Вигнавши етруського царя, Рим мав забезпечити собі постачання, яким здебільшого керували грецькі та особливо етруські купці (етруське місто Цере та його порт Піргі забезпечували Рим). Поступово Рим налагоджував дедалі тісніші зв'язки з Цере, про що свідчить той факт, що під час галльської навали 390 року до Р.Х. багато римлян знайшли притулок у цьому місті [10][11]. Таким чином, Рим шукав підтримки карфагенян, які, з іншого боку, вже діяли в Цере, про що свідчать знахідки в Піргах вотивних табличок, написаних етруською та фінікійською мовами [12]. У цей час Карфаген був залучений до стримування грецьких колоністів, що ринули з Еллади в Західне Середземномор'я. Уздовж усього узбережжя південної Італії та східної частини Сицилії облаштувалися грецькі міста, які обмежували торгівлю пунійців з місцевим населенням. Карфаген зі своїх африканських володінь розширив експансію до Іспанії, потім, після боротьби з фокійцями, в союзі з етрусками (Алалія в 535 р. до Р.Х.), залишив останнім Корсику і східну частину Тірренського моря, а Сардинію і західну Сицилію залишив за собою [13]. 510 р. до н. е. Карфаген також воював у західній Сицилії, щоб приборкати спартанські поселення [14]. Посередниками між сторонами могли бути етруски [15].

Суперечності щодо існування та проблема встановлення датування

Договір 509/508 року до Р.Х. викликає ряд дискусій, як серед античних авторів, так і серед сучасних істориків. Античні джерела розходяться щодо цього архаїчного датування: Тит Лівій, ніколи не згадуючи про перший договір, називає договір 306 року до Р.Х. третім, підписаним між двома державами. Отже, можна зробити висновок, що Лівій знав про договір, що був укладений раніше, ніж у 348 році до Р.Х. (який являється другим за хронологією), хоча неможливо встановити, яким роком автор його датував [16]. Діодор Сицилійський, з іншого боку, стверджує, що перший договір між Римом і Карфагеном був укладений не раніше 348 року до Р.Х. [17]. Щодо розбіжностей серед сучасників, думки набувають такого спектру: до тих, хто не вірить у договір, укладений у 509 р. до Р.Х., належать переважно Теодор Моммзен, який вважав цю дату, визначену Полібієм, заранньою [18], а також Андре Піганьоль, який стверджує:

«Полібій взяв з римських архівів текст трьох договорів, укладених між Римом і Карфагеном, і відносить найдавніший з них до часів перших римських консулів. Ми відкидаємо цю дату і підозрюємо, що Полібій змінив порядок текстів [...]»

Піганьоль, Le conquiste dei romani. Fondazione e ascesa di una grande civiltà, 2010, ст. 158)

Массімо Паллоттіно, з іншого боку, стверджує, що «автентичність архаїчної хронології цього договору, яка вже ставилася під сумнів, тепер не викликає сумнівів у переважної більшості вчених» [19]. А Вармінгтон додає, що цей перший договір, ймовірно, був подібний до інших відомих договорів, укладених між карфагенянами та містами Етрурії, серед яких був і Рим Тарквінів [20]. Датування Варрона дещо відрізняється від підрахунків Полібія (який натомість відносить його до 508 року до Р.Х.)[1]. Грецький історик, власне, починає свій відлік років з часу перського наступу. Ксеркс, цар Персії, перетнув Геллеспонт на чолі своєї каральної експедиції проти вільних грецьких міст у червні 480 року до Р.Х., і Полібій зазначає щодо підписання договору:

«...Ці події відбулися за двадцять вісім років до переходу Ксеркса до Греції».

(Полібій, «Загальна історія» III, 22.2)

Опис засад

Основні сфери впливу в Західному Середземномор'ї у 509 році до Р.Х.

«Римлянам та їхнім союзникам не виходити на довгих кораблях за межі Прекрасного мису, якщо тільки їх не змусить буря або вороги; забороняється будь-кому, кого силоміць винесе за його межі, купувати або вивозити що-небудь, крім того, що потрібно для лагодження його корабля або для жертвоприношення, і він повинен відплисти протягом п'яти днів. Люди, що прибувають для торгівлі, не можуть укладати ніяких угод, окрім як у присутності герольда або міського писаря, а ціна всього, що продається в їхній присутності, має бути назначена продавцеві державою, якщо продаж відбувається в Лівії або Сардинії. Якщо якийсь римлянин прибуде до карфагенської провінції в Сицилії, він користуватиметься рівними правами з іншими. Карфагеняни не повинні чинити кривди народам Ардеї, Антія, Лаврентія, Цирцеї, Террацини та інших міст латинян, підвладних Риму. Щодо непідвладних [Риму] латинян, то нехай не чіпають їхніх міст, а якщо захоплять якесь місто, то нехай віддадуть його римлянам неушкодженим. Нехай не будують укріплень на латинській землі. Якщо ж увійдуть до краю зі зброєю, то не ночуватимуть у ньому».

(Полібій, III, 22.4-13)

Обмеження Риму

Рим та його союзники зобов'язалися не виходити за межі Прекрасного мису (ймовірно, сучасний мис Аполлініс, поблизу тодішнього Карфагена), окрім як через шторм або під тиском ворогів; [2][21] у будь-якому випадку вони могли купувати лише те, що було необхідне для термінової відбудови судна або для участі у священних церемоніях (жертвоприношення), і в будь-якому випадку повинні були покинути це місце протягом п'яти днів. Торговці могли діяти у Сардинії та в Африці лише під наглядом урядовців. Однак римляни мали такі ж права на карфагенській Сицилії, як і карфагеняни [2]. Зазначається, що Карфаген вважає Сардинію та Африку своїми територіями, тоді як для Сицилії договір, звісно, регулює лише не керовану греками територію [22]. Послугою за ці обмеження було визнання значної гегемонії Риму над Лаціумом, а також обіцянка військового захисту та військово-морського прикриття, яке Карфаген міг надати проти можливих нападів з боку кумів або інших племен Великої Греції, реальних супротивників африканського міста на той час [23]. Республіка тільки починала формуватися і вела війни проти італіків [24] та етрусків, які намагалися повернути до влади Тарквінія Гордого [25]. Місто не мало експансіоністських намірів на південь від Лація, [26] і, в будь-якому разі, римський торговий флот був майже не розвиненим [27].

Обмеження Карфагену

Карфаген та його союзники зобов'язалися не завдавати шкоди населенню «підвладного римлянам» Лаціуму, а також незалежним містам латинян [2]. У разі завоювання Карфаген повернув би їх Риму неушкодженими. Карфагеняни не могли будувати фортеці в Лаціумі, а якщо вони все ж проникали туди, то не могли там ночувати [28]. Де-факто, у випадку, якщо Карфаген захопить латинське місто, не підвладне Риму, він може залишити собі статки та полонених, але повинен буде передати місто римлянам (пункт, який Піганьоль приписує Антіуму і Цирцеї) [29]. Тут знову привертає увагу пункт про те, що в договорі Рим розглядає лише Лацій як свою територію. Немає жодної згадки про Кампанію, а тим більше про Етрурію [30].

Аналіз

Договір визначив відповідні сфери впливу, що добре свідчить про політичне та комерційне становище Карфагена у Західному Середземномор'ї. Таким чином, Карфаген міг уникнути військових дій у Лаціумі, який був залучений у війни проти греків. Пунічне місто було здебільшого зацікавлене в захисті комерційного та морського сполучення у своїй сфері впливу, якою було Західне Середземномор'я [31]. Массімо Паллоттіно додає, що текст договору, про який повідомляє Полібій, фактично свідчить про перевагу Карфагена на театрі відповідних втручань у справи Риму. Окрім торгівельних обмежень, що накладалися на римське судноплавство та комерцію, угоди щодо Риму, схоже, демонструють оборонний характер стосовно карфагенських ініціатив. Ці заборони відображали б ситуацію часткового римського панування над Лацієм, що відповідало б тому, що було описано для правління Тарквінія Гордого. Отже, підкреслюється яскраво виражена неповноцінність римсько-латинської сторони, порівняно з карфагенською.

Примітки

  1. а б Полібій "Загальна історія" ІІІ, 22.1
  2. а б в г Скаллард, 1992, ст. 200
  3. Полібій "Загальна історія" ІІІ, 22.3
  4. Піганьоль 1989, ст. 96-98 і 139; Москатi 1986, ст. 14-17 і 28-37; Тореллі 1996, (с. 571) писали, що гегемоністським грецьким містом у цьому контексті були Сиракузи, які безпосередньо вступили у протистояння з пуніко-етруським союзом, де колись домінували флоти колоній Великої Греції; Т. Моммзен 1977, (From the Unification of Italy to the Subjugation of Carthage, том 3, ст. 20) писав, що «Сиракузи безперечно стали провідною грецькою морською державою» після падіння етруської влади.
  5. Піганьоль 1989, ст. 160-168 (guerra latina e sannitiche); ст. 181-186 (guerre contro Pirro). Бріцці 1997, ст. 96-112.
  6. Бріцці 1997, ст. 150; Москаті 1986, ст. 14-17 та ст. 28-37.
  7. а б Бріцці 1997, ст. 150 стверджує, що флот Карфагена перевершував всі інші як за якістю своїх суден, так і за здібностями своїх екіпажів.
  8. Вармінгтон 1968 , ст. 73 пише, що фінікійські колонії називалися емпоріями (ринками) і були невеликими центрами з кількома сотнями людей, які торгували з корінними племенами тамтешніх районів. Мала кількість з них розвинулася до такої міри, щоб назватись повноцінним містом.
  9. Скаллард 1992, ст. 39-40 та ст. 85-87 ; Бріцці, 1997, ст. 48 і далі
  10. Бріцці 1997, ст. 93-95
  11. Тит Лівій, V, 50.3; Тореллі 1997, ст. 220
  12. Москаті 1986, ст. 347-351
  13. Піганьоль 1989, ст. 52-54 (La colonizzazione greca nel bacino occidentale del Mediterranee) і ст. 63 (L'espansione degli Etruschi); Скаллард 1992, ст. 39 та ст. 198-200; Бріцці 1997, ст. 41-43; Москаті 1986, ст. 28-30; Гарбіні 1996, ст. 128; Вармінгтон 1968, ст. 50.
  14. Москаті 1986, ст. 30
  15. Скаллард 1992, ст. 199
  16. Тит Лівій "Історія від заснування міста" ІХ, 43.26
  17. Діодор Сицилійський, Bibliotheca historica , XVI, 69
  18. Теодор Моммзен, Storia di Roma, ред. 2015
  19. Паллоттіно 1993, ст. 296
  20. Вармінгтон 1968, ст. 199
  21. Полібій "Загальна історія" ІІІ, 23.1-3
  22. Полібій "Загальна історія" ІІІ, 23.4-5
  23. Цуффа 1982, ст. 365-366
  24. Тит Лівій "Історія від заснування міста" І, 25, 44; Бріцці 1997, ст. 88 і далі
  25. Тит Лівій "Історія від заснування міста" ІІ, 10-15
  26. Бріцці 1997, ст. 96 і далі. Римляни уклали початковий союз із самнітами лише у 354 році до Р.Х. та вступили з ними в конфлікт у 343 році до Р.Х.
  27. Тореллі 1997, ст. 220 і далі. Стверджує, що Рим вперше з'явився на морі, коли підписав торговельні угоди з сусідньою Церою-Піргі (у 386 році, поновлені в 353 році до Р.Х.) та побудував каструм Остії (поч. IV століття до Р.Х.).
  28. Полібій "Загальна історія" ІІІ, 22.11-13
  29. Піганьоль 1989, ст. 158
  30. Полібій "Загальна історія" ІІІ, 23.6
  31. Москаті 1986, ст. 14-15

Бібліографія

Джерела

  • Полібій, «Загальна історія»
  • Тит Лівій «Історія від заснування міста»
  • Діодор Сицилійський «Історична бібліотека»

Використана література

  • Говард Х. Скаллард, Storia del mondo romano. Dalla fondazione di Roma alla distruzione di Cartagine, т. I, Мілан, BUR, 1992, ISBN 88-17-11574-6
  • Андре Піганьоль, La conquête romaine, Мілан,1989
  • Москаті С., Italia punica, Мілан, Русконі, 1986, ISBN 88-18-12032-8.
  • Тореллі М., L'incontro con gli Etruschi, in Giovanni Pugliese Carratelli (a cura di), I Greci in Occidente, Бомпіані, 1996, ISBN 88-45-22821-5.
  • Тореллі М., Storia degli Etruschi, Roma & Bari, Economia Laterza, 1997, ISBN 88-42-05222-1.
  • Моммзен Т., Storia di Roma antica, том. 3, Мілан, 1977.
  • Бріцці Дж., Storia di Roma. 1. Dalle origini ad Azio, Болонья, 1997, ISBN 978-88-555-2419-3.
  • Вамінгтон Браян Г., Storia di Cartagine, Мілан, Il Giornale (Історична бібліотека) - видавець Ейнауді, 1968
  • Гарбіні Дж., I Fenici nel Mediterraneo occidentale fino al V secolo a.C., in Giovanni Pugliese Carratelli (a cura di), I Greci in Occidente, Бомпіані, 1996, ISBN 88-45-22821-5.
  • Паллоттіно М., Origini e storia primitiva di Roma, Мілан, Русконі, 1993, ISBN 88-18-88033-0.
  • Цуффа М., Scritti di archeologia, L'Erma di Bretschneider, 1982, ISBN 88-7062-524-9.

Рекомендована література

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya