Середземномор'я

	Середземномор'я
Названо на честь	Середземне море
Країна	Іспанія, Франція, Італія, Греція, Хорватія, Туреччина, Сирія, Єгипет, Ізраїль, Лівія, Туніс, Алжир, Марокко, Албанія, Чорногорія, Кіпр, Мальта, Гібралтар, Турецька Республіка Північного Кіпру, Акротирі і Декелія, Ліван, Йорданія, Ватикан, Сан-Марино, Монако і Палестинська держава
Розташовується на водоймі	Середземне море, Хукар, Сегура, Ебро, Рона, Балеарське море, Тірренське море, Адріатичне море, Іонічне море, Егейське море, Чорне море, Дарданели, Мармурове море, Босфор, Дунай, Дніпро, Дністе́р, Дон, По, Оронт, Йордан, Таранто, Венеційська лагуна, Коринфська затока, Термаїкос, Море Альборан, Gulf of Valenciad, Ліонська затока, Лігурійське море, Sea of Sardiniad, Мар-Менор, Albufera of Valenciad, Дельта Ебро, Камарг, Генуезька затока, Неаполітанська затока, Турія, Льобрегат, Тер (річка), Тибр, Гібралтарська протока, Isser Riverd, Boumerdès Riverd, Tatareg Riverd, Corso Riverd, Boudouaou Riverd, Boumerdès Bayd
Площа	4 000 000 км²
Класифікація клімату Кеппена	середземноморський клімат (Cs)
	Середземномор'я у Вікісховищі

35° пн. ш. 18° сх. д. / 35° пн. ш. 18° сх. д. / 35; 18

*Приблизні межі регіону Середземномор'я вказані червоним*

Середземномо́р'я (грец. Μεσόγειος, італ. bacino del Mediterraneo, ісп. cuenca del Mediterráneo, фр. bassin méditerranéen, араб. حوض البحر الأبيض المتوسط) — міжконтинентальний історичний регіон, що простягнувся довкола Середземного моря та охоплює також і саме море, і острови на ньому. До Середземномор'я відносять прибережні регіони Південної Європи, Передньої (або Західної) Азії та Північної Африки. Площа близько 4 мільйонів км².

Характерною особливістю цього простору, як порівняти до інших подібних регіонів внутрішніх морів, — є його географічне положення на теренах трьох континентів. Країни, територія яких знаходяться в межах цього регіону часто називаються середземноморськими. Проте територія декотрих із них, як, наприклад Іспанія та Франція, виходить за межі регіону. А Португалія, що теж вважається середземноморською країною, взагалі не має прямого доступу до вищевказаного моря.

Існує декілька критеріїв щодо розмежування Середземномор'я. Вони мають, попри фізично-географічний та політичний, насамперед і кліматичний та культурний характер. Так би мовити, «на око», межі Середземномор'я нерідко визначають як ареал природного та потенційного поширення оливкового дерева. Цим самим стверджується обмеження регіону середземноморським кліматом — з дощовитою м'якою зимою та сухим жарким літом, що не відповідає дійсності. Адже не у всіх місцевостях з цим кліматом (наприклад у горах) ростуть оливки та й навіть суто прибережні регіони моря мають часто відмінні кліматичні якості. Окрім цього існує загальноприйнята думка, що регіони, де хоча й панує такий тип клімату, але які значно віддалені від Середземного моря, не вважаються середземноморськими. Це належить до кількох областей довкола Чорного моря та високогір'я Загросу, що в Ірані.

Фізико-географічний нарис

Середземномор'я розташоване в межах Альпійської складчастої геосинклінальної області, багато районів відрізняються сильною сейсмічною активністю, є активні вулкани (Етна, Везувій, Стромболі). Для рельєфу північної частини характерне чергування середньовисотних гір, плоскогір'їв, горбистих рівнин; у багатьох районах розвинений карст (Динарське нагір'я та інші). В африканській частині широко розповсюджені пластові рівнини.

Субтропічний середземноморський клімат. Опадів на рівнинах 300—400 мм, у горах до 3 000 мм на рік (максимально в холодне півріччя). На південь і схід посушливість клімату зростає. Довгий (понад 7 місяців) вегетаційний період допускає вирощування субтропічних і ряду тропічних культур, проте нестача води стримує розвиток землеробства і садівництва. Річки влітку значно міліють, їх води значною мірою використовуються для зрошення. Основні річки: Ебро, Рона, По, Мариця, Ніл (деякі беруть початок за межами Середземномор'я).

У рослинному покрові переважають формації ксерофітових вічнозелених чагарників (маквіс, фригана, гарига), зустрічаються ділянки жорстколистих, широколистих і хвойних лісів (головним чином у горах). В африканській і азійській частинах Середземномор'я — напівпустелі і пустелі. Вирощують пшеницю, кукурудзу; сади, виноградники, плантації цитрусових, оливок; у гірських районах — тваринництво (головним чином вівчарство), в прибережних водах — рибальство (сардина, тунець).

Дуже багато ділянок узбережжя (Рив'єра та інші) перетворені в курортні зони.

Країни регіону

Африка:

Азія:

Європа:

— Курсивом виділені країни, що не мають безпосередньо виходу до Середземного моря.

Див. також

Джерела

Attenborough, David «The First Eden: the Mediterranean World and Man». Little Brown and Company, Boston,? 1987. (англ.)
Dallman, Peter F. «Plant Life in the World's Mediterranean Climates». California Native Plant Society, University of California Press, Berkeley, California, 1998. (англ.)
Suc J-P. Origin and evolution of the Mediterranean vegetation and climate in Europe. 1984.Nature #307: p. 429—428. (англ.)