Тірренське мореТірре́нське мо́ре (лат. Mare Tyrrhenum; фр. Mer Tyrrhénienne; італ. Mar Tirreno) — частина Середземного моря між островами Корсика і Сардинія, Сицилія та материковою Італією; площа, за різними джерелами від 231 000 км²[2] до 259 000 км²[1] і навіть до 275 000 км²[3], а максимальна глибина від 3785 м[3] до 3830 м[1]. Назва походить від грецького імені народу етрусків — тіррени, які мешкали на його північному узбережжі. У море впадають річки Тибр та Гарільяно. ПротокиМоре має сполучення з іншими частинами Середземного моря протоками:
ГеологіяЄ тектонічною улоговиною, в центральній частині сягає глибини до 3719 м. В районі моря проходить сейсмічний розлом між Європою і Африкою, звідси — пасмо підводних гірських вершин і діючі вулкани (Везувій, Стромболі, Вулькано тощо) БасейниТірренський басейн[en] має поділ на два суббасейни або рівнини, рівнина Вавілова та рівнина Марсілі, що розділяються підводним хребтом — міст Ісселя (на честь Артура Ісселя[en])[4] Межі моря  Міжнародна гідрографічна організація так визначає межі Тірренського моря:[5]:
ОстровиНа півночі моря біля узбережжя Тоскани знаходиться Тосканський архіпелаг (острови Ельба, Піаноза, Монтекрісто, Горгона, Капрая, Джиліо і Джианутрі). Біля узбережжя Лаціо знаходяться Понціанські, а саме Понца, Гаві, Пальмарола, Занноні, Вентотене і Санто-Стефано. Ці острови вулканічного походження, їм близько одного-двох мільйонів років. Далі на південь від узбережжя Кампанії лежать Флегрейські острови (Іскія, Віваро, Прочида, Нізіда і Капрі). За винятком Капрі, всі інші острови утворилися в результаті вивержень вулканів. Ліпарські острови вулканічного походження. Еолійські острови розташовані на північ від Сицилії. Їм менше мільйона років. Нижче поверхні моря вони витягнуті серією підводних гір. Острови дуже різні за віком, формою і активностю. Кілька вулканів здаються згаслими, ймовірно, Ліпарі все ще активний, Вулькано вивергається нерегулярно, а Стромболі, так званий середземноморський маяк, «працює» майже безперервно протягом не менше 200 років, та за оцінками цей період може становити до 2500 років. ПортиНеаполь, Салерно, Джоя-Тауро, Палермо (острів Сицилія), Кальярі (острів Сардинія), Бастія (острів Корсика). КліматАкваторія моря лежить в середземноморській області північного субтропічного кліматичного поясу[6]. Влітку переважають тропічні повітряні маси, взимку — помірні. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів. Влітку жарко, ясна і тиха погода; взимку відносно тепло, похмура вітряна погода і дощить[7]. У цілому кількість опадів зменшується з півночі на південь, а середня температура повітря і води підвищується. Температура самого верхнього шару води в Тірренському морі становить близько 13 градусів за Цельсієм взимку і підвищується до 23-24 градусів за Цельсієм влітку.[8] Глибоке і широке Тірренське море помірно впливає на клімат, роблячи літо трохи прохолоднішим, а зиму трохи теплішою, ніж в інших частинах Середземномор'я. Узбережжя материкової частини Італії порівняно дощові, оскільки тут вологі повітряні маси Тірренського моря зупиняються Апеннінами. Сардинія і Сицилія, з іншого боку, є одними з найбільш сухих регіонів Італії. Сицилія також є найспекотнішим регіоном, середні зимові температури на Сицилії і Калабрії не опускаються нижче 10 градусів за Цельсієм. БіологіяАкваторія моря належить до західносередземноморського морського екорегіону бореальної північноатлантичної зоогеографічної провінції[9]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м належить до середземноморської провінції, перехідної зони між бореальною та субтропічною зонами[10]. Див. також
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
