Петренко-Заневський Олег Васильович

Петренко-Заневський Олег Васильович
Народження	14 липня 1965(1965-07-14)[1] (59 років)  Вінниця, Українська РСР, СРСР[1]
Навчання	Республіканська художня школа імені Тараса Шевченка (1983)[1] і Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури (1992)[1][2]
Вчитель	Якутович Георгій В'ячеславович[2]
Діяльність	художник, ілюстратор
Член	Національна спілка художників України[1]
Нагороди

Петренко-Заневський Олег Васильович (нар. 14 липня 1965(19650714), Вінниця)  — український художник та ілюстратор дитячої літератури, член Національної спілки художників України, Заслужений діяч мистецтв України (2017)^[3].

Народився у Вінниці в родині художників.^[4] З дитинства визначив свій творчий шлях.^[5] Навчався в Республіканській художній середній школі ім. Т. Г. Шевченка, яку закінчив у 1983 році.^[6] Згодом навчався у Київському державному художньому інституті з 1986 по 1992 рік.^[6] Під керівництвом Г. Якутовича закінчив асистентуру-стажування Академії образотворчого мистецтва і архітектури в 1999 році.^[6]

Олег Петренко є доцентом кафедри дизайну. Починаючи з 2001 року працює у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури як викладач шрифту, вжиткової графіки та композиції, з 2006 року є керівником навчально-творчої майстерні дизайну книги на кафедрі графічного дизайну.^[6]

Протягом творчого життя співпрацював з такими видавництвами України, як: «Веселка», «Дніпро», «Молодь», «Маяк», «Україна», «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», «Видавництво Старого Лева», «Час майстрів». А також з дитячими журналами: «Барвінок», «Піонерія», «Соняшник». Олег Петренко працював як дизайнер та співдекоратор театральної вистави «Не боюсь сірого вовка» (1994—1995) режисера Андрія Жолдака, яку зіграли такі актори, як Богдан Ступка, Ада Роговцева, Богдан Бенюк.^[6]

У 2006 році разом зі своєю дружиною заснував власне видавництво «Сіма видає».^[4][7] Створив більш ніж 50 ілюстративних серій, серед них^[6]:

• «Котилася торба» (1989)
• «Пан Коцький» (1990)
• «Чи можна грошима загатити річку» (1991)
• «Де живе жар-птиця?» (1991)
• «Що сходить без насіння?» (1992)
• «Коза-дереза» (1997)
• «Вінні-Пух» (2001)
• «Чи є в бабуїна бабуся?» (2003)
• «На землях бергамотах» (2004)
• «Історія одного поросятка» (2005)
• «Вуйко Пампулько та пані Будьласка» (2007)
• «Троє поросят» (2007)
• Серія «Пригоди кицюні Сіми» (2007)
• «Казки лірника Сашка» (2011)
• «Той ще песик» (2019)

Наприкінці 2001 року був автором марки Укрпошти «Різдво Христове».^[8] Є членом Спілки художників.^[9]

У 2019 році Олег Петренко-Заневський розробив перший у світі шрифт для української абетки під назвою Inclusion UKR, що пристосований до потреб читачів з порушенням зору, синдромом дефіциту уваги та гіперактивності, осіб з дислексією. Ініціатором створення шрифту була ГО «Соціальна синергія» за підтримки UNICEF Україна.^[10]

• «100 казок» (2005—2006) — 1-ша премія на «Книзі року-2005»^[11]
• «Історія одного поросятка» (2005) — третя премія на «Книзі року-2006»^[11]
• Заслужений діяч мистецтв України (2017) — «За вагомий особистий внесок у розвиток національного образотворчого мистецтва і архітектури, багаторічну плідну науково-педагогічну діяльність, високий професіоналізм та з нагоди 100-річчя від дня заснування Національної академії образотворчого мистецтва»^[3]

• Біографія на сайті Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури [Архівовано 16 лютого 2020 у Wayback Machine.]
• Інтерв'ю на сайті Буквоїд, 2014 рік [Архівовано 30 січня 2020 у Wayback Machine.]