Петро Скарґа

Петро Скарґа
пол. Piotr Skarga
Псевдо	Пйотр Повенський
Народився	2 лютого 1536(1536-02-02) фільварок поблизу м. Груєць
Помер	27 вересня 1612(1612-09-27) (76 років) Краків
Поховання	Костел Петра і Павла
Країна	Річ Посполита
Діяльність	освітянин, полеміст
Галузь	administration and management of the churchd[1], Гомілетика[1], місіонерство[d][1], агіографія[1] і богослів'я[1]
Відомий завдяки	проповідник
Alma mater	Ягеллонський університет
Знання мов	латина[1] і польська[2][3]
Заклад	Вільнюський університет і Полоцький єзуїтський колегіум
Посада	ректор Віленської Академії
Конфесія	католик
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Петро Скарґа (пол. Piotr Skarga; 2 лютого 1536(15360202), фільварок поблизу м. Груєць — 27 вересня 1612) — польський римо-католицький священик, полеміст, проповідник, агіограф, освітянин. Представник шляхетського роду Скарг гербу Павч. Член Товариства Ісуса, отець-єзуїт (з 1564). Один із лідерів Католицької реформи у Речі Посполитій.

Народився 2 лютого 1536 року на фільварку поблизу м. Груєць^[4], Мазовія.

Випускник Краківської академії (1555). Після навчання у краківській Академії (1552—1555) був висвячений у Львові (1564), де став каноніком Латинського собору. Через пару років виїхав до Італії, де вступив до ордену єзуїтів. Стажувався у Відні та Римі. Ректор єзуїтського Віленського колегіуму (1573—1577), професор Краківської академії (1577—1579). Був ректором колегіуму єзуїтів у Вільно, перший ректор Віленської академії (1579—1584; майбутнього Віленського університету). Організував Полоцький єзуїтський колегіум і у 1582—1586 був його першим ректором.

Був придворним проповідником короля Сигізмунда ІІІ Вази (1588—1612). Займався активною просвітницькою й освітньою діяльністю на території Речі Посполитої. Вів полеміку з місцевими протестантами, насамперед кальвіністами, а також з православними. Підтримав укладання Берестейської унії (1596) між Римом та православними Речі Посполитої. Виступав з критикою політично-суспільного ладу держави, магнатерії, розколу християнської церкви тощо. Обстоював необхідність посилення королівської влади шляхом обмеження прав Сейму та шляхетської анархії. Помер у Кракові, Малопольща, у віці 76 років. Похований у краківській церкві Петра і Павла. Автор численних проповідей, промов та політично-релігійних трактатів. Найвідоміша робота — «Життя святих Старого і Нового Заповіту» (1579), одна з найпопулярніших книг в історії польської літератури. Також — Петро Повенський (пол. Piotr Powęski)^[5].

• «Про єдність Церкви Божої під одним пастирем» (пол. О jedności Kościola Bożego pod jednym pasterzem) (1577)
• під зміненим заголовком «Про урядження та єдність Божої Церкви під одним пастирем» (пол. О rządzie і jedności Kościola Bożego pod jednym pasterzem) (1590)
• «Синод Берестейський та його оборона» (пол. Synod Brzeski і jego obrona) (1597)
• «На плач і лемент Теофіла Ортолога русинам грецького обряду пересторога» (пол. Na treny і lament Teofila Ortologa do Rusi greckiego nabożeństwa przestroga) (1610)

• Вулиці у Львові (тепер вулиця Озаркевича), Тернополі (тепер вулиця Опільського^[6])
• 31 липня 2013 в костелі св. Ігнатія Лойоли в Коломиї єпископ-помічник Львівської архдієцезії РКЦ в Україні Леон Малий посвятив горельєф о. єзуїта Петра Скарги, відновлений стараннями місцевих українців у межах культурологічного проекту «Наше місто»^[7].
• Пам'ятна дошка до 300-річчя з дня смерті в Костелі єзуїтів Львова^[8]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Петро Скарґа

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Зема В. Є.. Петро Скарґа // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 189. — ISBN 978-966-00-1142-7.
• Bibliografia Literatury Polskiej — Nowy Korbut, t. 3 Piśmiennictwo Staropolskie. — Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy, 1965. — S. 236—245.
• Stanisław Obirek. Wizja kościoła i państwa w kazaniach ks. Piotra Skargi SJ, 1994.
• Michał Rożek. Kościół Św. Św. Piotra i Pawła // Święte miejsca Krakowa. — Kraków, 2007.
• Janusz Tazbir. Piotr Skarga, szermierz kontrreformacji, 1983.
• Janusz Tazbir. Świt i zmierzch polskiej reformacji. — Warszawa : Wiedza Powszechna, 1956.
• Janusz Tazbir. Święci, grzesznicy i kacerze. Z dziejów polskiej kontrreformacji. — Warszawa, 1959.
• Janusz Tazbir. Skarga Piotr (1536—1612) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1997. — T. XXXVII/4, zeszyt 155. — S. 35—43.
• Konstanty Wojciechowski. Piotr Skarga. — Lwów, 1912.

• Скарга Петро // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Скарга Петро // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
• Скарґа, властиво Павенський Петро // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1755. — 1000 екз.

Петро Скарґа у сестринських Вікіпроєктах
	Інформація у Вікіданих?
	Цитати у Вікіцитатах?
	Петро Скарґа у Вікісховищі?

• Ks. Piotr Skarga SJ (1536—1612). Życie i dziedzictwo — Księga pamiątkowa z okazji czterechsetlecia śmierci ks. Piotra Skargi SJ — pod red. oo. Romana Darowskiego SJ i Stanisława Ziemiańskiego SJ. (пол.)
• Krypta ks. Skargi pod prezbiterium kościoła św. św. Piotra i Pawła w Krakowie — panorama sferyczna. (пол.)
• Kazania o Przenajświętszej Bogarodzicy Niepokalanej Dziewicy 1854—1904 / Ks. Piotr Skarga T.J. (пол.)
• Wzywanie do pokuty obywatelów Korony Polskiej i W. Księstwa Litewskiego. (пол.)
• Żywoty świętych, wyd. z 1857. (пол.)
• Żywoty Świętych Starego y nowego zakonu, na każdy dzień przez cały Rok, Kraków 1603 w zbiorach Opolskiej Biblioteki Cyfrowej. (пол.)