Печериця Олександр Олександрович
Печериця Олександр Олександрович ( 4 серпня 1982, Санкт-Петербург, РСФСР) — український актор театру, кіно та дубляжу. Заслужений артист України (2015), Народний артист України (2023).
Життєпис
Народився 4 серпня 1982 року у Ленінграді. Незабаром разом з батьками переїхав до Краматорська.
У 2004 році закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. Івана Карпенка-Карого. Відтоді розпочав творчу діяльність на сцені Національного драмтеатру ім. Івана Франка.
Після повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, 25 лютого 2022 року записався до лав Територіальної оборони ЗСУ. З травня брав участь у боротьбі з російською навалою на Харківському напрямку у складі 128-го батальйону, воював на фронті із позивним «Артист»[1].
Театральні роботи
- Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка[2]
- «Шельменко-денщик» за п'єсою Григорія Квітки-Основ'яненка; реж. Петро Ільченко — Лопуцьковський
- «Ромео і Джульєтта» за п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Валентин Козьменко-Делінде — Бенволіо
- «Буря» за п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Сергій Маслобойщиков — Аріель
- «Посеред раю на Майдані» КЛІМа; реж. Володимир Кучинський — третій службовець
- «Лускунчик» за однойменною п'єсою Е. Гофмана — Лускунчик, принц
- «Дредноути» Євгена Гришковця
- 2005 — «Шякунтала» Андрія Приходько за мотивами Махабхарати; реж. Андрій Приходько — Бог Індра
- 2007 — «Весілля Фігаро» за п'єсою П'єра Бомарше; реж. Юрій Одинокий — Керубіно
- 2008 — «Едіт Піаф. Життя в кредит» Юрія Рибчинського, Вікторії Васалатій; реж. Ігор Афанасьєв — лікар
- 2010 — «Самотня леді» Ігоря Афанасьєва; реж. Петро Ільченко — Сава
- 2011 — «Гімн демократичної молоді» Сергія Жадана; реж. Юрій Одинокий — Петя Бичок
- 2012 — «Перехресні стежки» Дмитра Чирипюка за мотивами однойменної повісті Івана Франка; реж. Дмитро Чирипюк — батяр
- 2013 — «Morituri te salutant» за новелами Василя Стефаника; реж. Дмитро Богомазов — парубок
- 2014 — «Хазяїн» Івана Карпенко-Карого; реж. Петро Ільченко — Куртц, шахмейстер
- 2014 — «Моя професія — синьйор з вищого світу» Джуліо Скарначчі, Ренцо Тарабузі; реж. Анатолій Хостікоєв — Аллесандро
- 2015 — «Великі комбінатори» за мотивами роману «Дванадцять стільців» І.Ільфа та Є.Петрова; реж. Дмитро Чирипюк — Пан Отець Федір
- 2015 — «Ліс» Олександра Островського; реж. Дмитро Богомазов — Петро
- 2016 — «Три товариші» за романом Еріха Марії Ремарка; реж. Юрій Одинокий — Готфрід Ленц
- 2016 — «Річард III» за однойменно п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Автанділ Варсімашвілі — Граф Ріверс
- 2017 — «Скупий, або школа брехні» Мольєра; реж. Петро Ільченко — Клеант
- 2017 — «Подорож Аліси до Швейцарії» Лукаса Берфуса; реж. Станіслав Мойсеєв — Вальтер
- 2018 — «Ідіот» за однойменним романом Федора Достоєвського; реж. Юрій Одинокий — князь Лев Миколайович Мишкін
- 2018 — «Коріолан» за трагедією Вільяма Шекспіра; реж. Дмитро Богомазов — 1-ий городянин
- 2019 — «Лимерівна» за п'єсою Панаса Мирного; реж. Іван Уривський — Кнур
- 2020 — «Украдене щастя» за п'єсою Івана Франка; реж. Дмитро Богомазов — Микола Задорожний
- 2020 — «МелоDія»
- 2020 — «Трамвай „Бажання“» за п'єсою Теннессі Вільямса; реж. Іван Уривський — Мітч
- 2021 — «Касандра» за драматичною поемою Лесі Українки; реж. Давид Петросян — Долон
- 2021 — «Співай, Лоло, співай!» Олександра Чепалова за мотивами роману «Вчитель Гнус, або Кінець одного тирана» Генріха Манна та художнього фільму «Блакитний ангел»; реж. Дмитро Богомазов — Кіперт, чоловік Густи, артист
- 2024 — «Тартюф» за п'єсою Мольєра; реж. Дмитро Богомазов — Пан Лояль, судовий пристав
- 2024 — «Калігула» за п'єсою Альбера Камю; реж. Іван Уривський — Сціпіон
- 2024 — «Марія Стюарт» за п'єсою Фрідріха Шиллера; реж. Іван Уривський — Берлі
Фільмографія
Рік |
|
Українська назва |
Оригінальна назва |
Роль
|
2003 |
с |
Леді Мер |
Леди Мэр |
Льончик
|
2004 |
ф |
Другий фронт |
The Second Front |
німецький пілот
|
2004 |
с |
Небо в горошок |
Небо в горошек |
круп'є
|
2004 |
ф |
Трагічне кохання до зрадливої Нуськи |
Трагическая любовь к неверной Нуське |
Молодий солдат
|
2006 |
с |
Повернення Мухтара-3 |
Возвращение Мухтара-3 |
підірваний
|
2006-2007 |
с |
Дев'ять життів Нестора Махна |
Девять жизней Нестора Махно |
епізод
|
2007 |
ф |
Ігри в солдатики |
Игры в солдатики |
кіномеханік
|
2007 |
ф |
Я рахую: раз, два, три, чотири, п'ять |
Я считаю: раз, два, три, четыре, пять |
Алік
|
2009-2013 |
с |
1941 |
1941 |
німець
|
2009 |
ф |
Відторгнення |
Отторжение |
санітар
|
2009 |
с |
Територія краси |
Территория красоты |
Павло
|
2010 |
с |
Брат за брата |
Брат за брата |
епізод
|
2011 |
с |
|
Ярость |
Олег, слідчий
|
2011 |
с |
Я ніколи тебе не забуду |
Я тебя никогда не забуду |
Тарас, автослюсар
|
2011 |
ф |
Гайдамака |
Гайдамака |
Гайдамака
|
2012-2013 |
с |
Жіночий лікар, Жіночий лікар-2 |
Женский доктор, Женский доктор-2 |
Андрій Соснін, чоловік Лади
|
2013 |
с |
Пастка |
Ловушка |
Шланг, грабіжник
|
2013-2014 |
с |
Сашка |
Сашка |
Сергій
|
2014 |
с |
Ковзани для чемпіонки |
Коньки для чемпионки |
Станіслав Плісецький, скульптор
|
2013-2014 |
с |
Поки станиця спить |
Пока станица спит |
Сидор
|
2015 |
с |
Повернешся — поговоримо |
Вернёшься — поговорим |
Богданов
|
2015-2016 |
с |
За законами воєнного часу |
По законам военного времени |
солдат
|
2015 |
ф |
Останній відвідувач |
|
останній відвідувач
|
2016 |
с |
На лінії життя |
На линии жизни |
пацієнт
|
2016 |
ф |
Ніч Святого Валентина |
Ночь Святого Валентина |
Жора
|
2016 |
с |
Вікно життя |
Подкидыши |
Олексій, рекламщик
|
2016 |
с |
Століття Якова |
Столетие Якова |
Тиміш, чоловік Уляни
|
2016 |
с |
Центральна лікарня |
Центральная больница |
Олексій Лозовий, старший медбрат
|
2017 |
ф |
Гіркі жнива |
Bitter Harvest (Канада, Велика Британія) |
Володя, український селянин
|
2018 |
с |
Виноград |
Виноград |
Олег Дронов, одноклассник Артема
|
2018 |
с |
Розтин покаже |
Вскрытие покажет |
епізод
|
2018 |
с |
Скарбниця життя |
Кладовая жизни |
Гриша Гвоздіков, грабіжник
|
2019 |
ф |
Вільна країна |
Free Country (Німеччина) |
Карстен Шпенглер
|
2019 |
ф |
Толока |
Толока |
епізод
|
2019-2022
|
с |
Кріпосна |
Крепостная |
Афанасій
|
2020 |
с |
Сага |
Сага |
Микита Козак (19-37 років)
|
2021 |
с |
Брюс |
Брюс |
Зяма
|
2021 |
с |
Мертві лілії |
Мёртвые лилии |
Гуревич
|
2021 |
с |
Місце під сонцем |
Место под солнцем |
Юра
|
2021 |
с |
Сашка |
Сашка |
Джон
|
2021 |
с |
Врятувати маму |
Спасти маму |
Костя
|
2021 |
с |
Найкращий сищик |
Найкращий сищик |
Хомутинський
|
2021 |
кф |
Праведник |
Праведник |
суддя
|
2024 |
с |
Розтин покаже 3 |
Розтин покаже 3 |
епізод
|
2024 |
с |
Переслідуючи вогонь |
Переслідуючи вогонь |
Губенко
|
2024 |
с |
Лікарка за покликанням |
Лікарка за покликанням |
медик
|
2024 |
ф |
Буча |
Буча |
Рома
|
2024 |
ф |
Конотопська відьма |
Конотопська відьма |
військовий ЗСУ
|
2024 |
докф |
Позивний "Артист" |
Позивний "Артист" |
Олександр Печериця
|
2024 |
с |
Батьківський комітет |
Батьківський комітет |
Степан
|
Дублювання
Телепроєкти та творча діяльність
- 2007—2009 — Програма «Галілео» (ICTV) — ведучий
- 2014 — Проєкт «Листи на фронт» — учасник
- 2016 — теперішній час — «Svitlo Concert» — ведучий
Нагороди та премії
- 27 березня 2015 р.— Заслужений артист України — за вагомий особистий внесок у розвиток українського театрального мистецтва, багаторічну плідну творчу діяльність, високу професійну майстерність[3]
- 25 березня 2019 р. — Лауреат «Київської Пекторалі-2018» в номінації «За краще виконання чоловічої ролі» у виставі «Ідіот» за Ф. Достоєвським (2019)
- 27 березня 2023 р. — Лауреат «Київської Пекторалі-2023»[4], премія «За особистий внесок у мистецтво»
- 23 серпня 2023 р. — Народний артист України — за значні заслуги у зміцненні української державності, мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя, відстоювання національних інтересів нашої держави, сумлінне виконання професійного обов'язку[5]
- 2 березня 2025 р.— Спеціальна відзнака на Ukrainian National Film Festival «Cinema for Victory» за головну роль у документальному фільмі «Позивний «Артист» («Call sign «Artist») режисера Максима Тузова
Примітки
Посилання
|