Печорний Петро Петрович

Петро Петрович Печорний
Народження	2 вересня 1932(1932-09-02) (92 роки) Роїще Чернігівська область
Національність	українець
Країна	Україна
Жанр	Декоративно-ужиткове мистецтво
Навчання	Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука
Діяльність	художник
Роки творчості	1966 — наш час
Працівник	Городницький порцеляновий завод і Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука
Член	Національна спілка художників України
Нагороди

Петро Петрович Печорний (2 вересня 1932 Роїще, Чернігівської області) — український художник-декоратор (кераміка).

Народився у селі Роїще на Чернігівщині у багатодітній родині.

Один із провідних художників сучасного декоративного мистецтва, професор, член Спілки художників України (1971), член Президії Українського фонду культури, лауреат літературно-мистецької премії ім. Івана Нечуя-Левицького (1997) та премії ім. Катерини Білокур (2006). З 2000 р. працює в Київському державному інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука на посаді професора і завідувача кафедри художніх виробів кераміки. Лауреат Шевченківської премії України^[1].

Отримав фахову підготовку спочатку в Київському училищі декоративно-ужиткового мистецтва, котре на той час знаходилося на території Києво-Печерської лаври, а потім у Ленінградському вищому художньо-промисловому училищі ім. В. І. Мухіної (нині Санкт-Петербурзька державна художньо-промислова академія) на факультеті декоративно-ужиткового мистецтва зі спеціальності «Кераміка, скло».

З 1966 по 1970 рік працював головним художником на Городницькому порцеляновому заводі Житомирської області, згодом очолював лабораторію нових форм, фарб і деколей Українського науково-дослідного інституту кераміки і скла в м. Києві (1970—1973). У 1973—1984 рр. працював у творчо-виробничому об'єднанні Товариства охорони пам'яток історії та культури УРСР та у творчому об'єднанні «Художник».

У 1970-80-ті рр. П. Печорний виконав ряд монументально-декоративних композицій для оздоблення інтер'єрів громадських споруд, серед яких: молодіжне кафе у м. Києві, будинок культури у м. Полтава, завод радіоприладів у Чернігові, вестибюль і ресторан-кафе нового телецентру в м. Києві тощо.

Широко відомими творіннями майстра є серія тарелів «Козак Голота», «Козак Мамай», «Байда» (1982), «Дерево життя» (1985), декоративні скульптури «Відродження», «До світла» (2000).

Роботи художника знаходяться у багатьох музеях України, його творчість знана і за кордоном — художні твори П.Печорного прикрашають різні галереї світу.

Творчості П. Печорного присвячено три книги: каталог творів (1989), альбом творів (2005) і велике монографічне дослідження «Камінний спалах» (видавалася двічі — 2006 і 2007). Найбільш об'ємним виданням з-поміж них є «Камінний спалах» — монографія про художника (70 % від загального обсягу в умовних друкарських аркушах). Сьогодні це єдине книжкове мистецтвознавче узагальнення доробку митця. В праці визначено особливості творчості кераміста і графіка, узагальнено його внесок в мистецький процес в Україні. Також подано: розгорнуту бібліографію (157 позицій); опис понад 400 творів кераміки, графіки, монументального мистецтва і малярства; перелік виставок; перелік 28 музеїв України, в яких зберігаються його твори. За інформаційним наповненням монографічний текст є сьогодні найбільш вичерпним, центральним джерелом для дослідників художнього доробку П. Печорного. На III Національному конкурсі публікацій «КеГоКе-2009» книга отримала І місце у номінації «Найкраща публікація документальних матеріалів».^[2]

Ілюстративним і каталожним доповненням до оглянутого монографічного тексту є дві інші книги — альбом і каталог. Кольоровий репродукційний матеріал подано в альбомі, перший перелік творів — у каталозі. Також про творчість художника написано кількадесят статей (з 1970-х).

Петро Печорний є автором спогадів «На отчій землі» (упорядник Остап Ханко). Вони написані жваво, мальовничо, вільним стилем. Окреслюють явища мистецького буття України за останні півстоліття, постаті митців, навколомистецькі події, містять значну кількість подробиць.^[3]

• Орден «За заслуги» III ст. (13 листопада 2002) — за вагомий особистий внесок у збереження та популяризацію культурно-мистецької спадщини України, високий професіоналізм^[4]
• Народний художник України (27 жовтня 1997) — за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури, високий професіоналізм^[5]
• Національна премія України імені Тараса Шевченка 2013 року — за серію керамічних тарелів за мотивами творів Тараса Шевченка^[6]

1. О. Роготченко. Петро Петрович Печорний: Каталог виставки творів. Спілка художників Украї-ни, КОСХУ. Київ: Поліграфкнига, 1988. 64 с.: іл.
2. Петро Петрович Печорний: Каталог виставки творів / укл. Д. І. Ульянова. — К.: [б. в.], 1989. — 64 с.
3. Петро Печорний: [Альбом] / за ред. М. Маричевського. — К.: Вид. центр «Софія А», 2005. — 112 с.
4. Підгора, В., Ханко, О. Камінний спалах. Петро Печорний. Кераміка і графіка. — К.: Видавець Остап Ханко, 2006. — 316 с. — ISBN 966-2922-09-1.
5. Печорний, П. На отчій землі: Спогади / упоряд. О. Ханко. — К.: Видавець Остап Ханко, 2008. — 170 с. — ISBN 978-966-2922-35-6.

• Печорний Петро Петрович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 111-112.
• Київська організація НСХУ / Печорний Петро Петрович [Архівовано 22 вересня 2018 у Wayback Machine.]
• Малюнки, мистецтво скульптури (фото) [Архівовано 27 квітня 2014 у Wayback Machine.] (монографія «Камінний спалах»). Сайт видавництва. 27 листопада 2013.
• Ілюстрації до творів, малюнки до казок [Архівовано 27 квітня 2014 у Wayback Machine.] (книга «На отчій землі»). Сайт видавництва. 28 листопада 2013.
• Музей українського народного декоративного мистецтва/Виставка творів Народного художника України П. П. Печорного «Дерево життя» [Архівовано 29 липня 2013 у Wayback Machine.]