Платонов Володимир Миколайович
Плато́нов, Володи́мир Микола́йович (укр.); нар. 28 липня 1941, Києві (Українська РСР) — радянський та український вчений у сфері спортивної науки. Доктор педагогічних наук (1979 р.), професор (1980 р.), академік Української академії наук (1993 р.), заслужений діяч науки і техніки УРСР (1990 р.), лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки (1999 р.), почесний доктор/професор ряду найбільших університетів країн Європи, Азії, Америки. Своїми численними дослідженнями В. М. Платонов зробив значний внесок у розвиток системи знань у галузі історії, теорії та практики спорту вищих досягнень, олімпійського спорту та підготовки спортсменів національних команд до Олімпійських ігор та інших найбільших змагань, періодизації та змісту багаторічної підготовки спортсменів, починаючи з дитячо-юнацького спорту і до завершення спортивної кар'єри. Президент Міжнародного олімпійського комітету (МОК) Хуан Антоніо Самаранч оцінив внесок В. М. Платонова у розвиток спортивної науки та олімпійського спорту як:
Всесвітньо визнаний авторитет у світовій спортивній науці Л. П. Матвєєв[ru] у рецензії на книгу В. М. Платонова «Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте» (Київ: Олімпійська література, 2004)[1] оцінив її так:
Професійна кар'єраУ 1962 р. закінчив Київський державний інститут фізичної культури (КДІФК). У 1962—1965 рр. працював тренером, з 1965 по 1968 рр. — навчався в аспірантурі КДІФК. У 1969 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата, а в 1979 р. — доктора педагогічних наук. З 1969 по 1975 р. працював старшим викладачем, а потім доцентом Київського інституту народного господарства та водночас старшим науковим співробітником проблемної науково-дослідної лабораторії високих тренувальних навантажень КДІФК. Завідувач кафедри плавання КДІФК (1975—1977 рр.), проректор з наукової роботи (1977—1986 рр.), завідувач створеної ним кафедри теорії спорту КДІФК (1984—1990 рр.), завідувач кафедри олімпійського та професійного спорту університету фізичного виховання та спорту — УДУФВС, потім Національного університету фізичного виховання та спорту України — НУФВСУ (1992—2000 рр.), завідувач кафедри теорії та методики спортивної підготовки та резервних можливостей спортсменів НУФВСУ (2003—2005 рр.); ректор КДІФК, УДУФВС, НУФВСУ (1986—2012 рр.)[2], директор книжкової колекції «Спортивна підготовка» видавництва «Paidotribo» (Іспанія, 1990—2000 рр.), професор кафедри історії та теорії олімпійського спорту (2012—2024 рр.), головний редактор міжнародного науково-теоретичного журналу «Наука в олімпійському спорті» (з 2012 р. і донині), головний науковий співробітник, науковий керівник навчально-наукового олімпійського інституту НУФВСУ (з 2024 р. і донині). Наукова діяльністьДо кола наукових інтересів входять історія та сучасність олімпійського руху, олімпійського та професійного спорту, система підготовки спортсменів вищої кваліфікації, дитячо-юнацький та резервний спорт, адаптація організму спортсменів до екстремальних умов сучасного спорту, ідентифікація перспективних спортсменів, спортивний відбір та орієнтація підготовки спортсменів, проблеми допінгу у спорті, перетренованості та травматизму тощо[3]. Результати цієї діяльності відображено у більш ніж 500 публікаціях, серед яких понад 30 підручників, монографій, навчальних посібників, енциклопедичних видань, а також у публікації численних статей, широкомасштабній роботі із підвищення кваліфікації фахівців, особливо тренерських кадрів. Під керівництвом В. М. Платонова підготовлено та успішно захищено 20 докторських та понад 50 кандидатських дисертацій. У період 1981—2020 рр. очолював спеціалізовану раду із захисту дисертаційних робіт у галузі фізичного виховання та спорту, за цей період у раді було захищено понад 600 дисертацій на здобуття ступеня доктора чи кандидата наук. Член експертної ради з педагогіки та психології Вищої атестаційної комісії СРСР (1987—1991 рр.). Діяльність на посаді ректора НУФВСУВ. М. Платонов очолював заклад вищої освіти (ЗВО) понад чверть століття (1986—2012 рр.)[2] і до закінчення контракту прийняв рішення про перехід на творчу роботу, отримавши підтримку Міністерства освіти і науки України. За роки роботи на посаді ректора досяг інтенсивного розвитку ЗВО, перетворивши його на один з авторитетних у світі центрів спеціальної освіти та спортивної науки. У 1993 р. Київський державний інститут фізичної культури було перетворено на Український державний університет фізичного виховання та спорту з найвищим рівнем акредитації, а в 1998 р. — на Національний університет фізичного виховання та спорту України — головний ЗВО галузі з широкими повноваженнями у галузі розвитку спеціальної освіти та спортивної науки у країні[3]. В. М. Платонов домігся у 1997 р. виділення фізичного виховання та спорту зі сфери педагогіки в самостійну галузь спеціальної освіти та спортивної науки, що дозволило принципово розширити її предметну область, привести її у відповідність з досягненнями світової науки та практики та соціальними потребами суспільства. Ця ініціатива призвела до реорганізації в Україні системи спеціальної освіти, науково-дослідної роботи, підготовки науково-педагогічних кадрів. Галуззю були охоплені не лише теорія та методика фізичного виховання різних верств населення та спортивної підготовки дітей та молоді, а й широкий спектр знань та видів професійної діяльності в сферах олімпійського, професійного та неолімпійського спорту, здоров'я людини, рекреації та фізичної реабілітації, менеджменту та маркетингу, спортивної фізіології, психології, кінезіології, медицини тощо. Це стало потужним стимулом до розвитку спортивної науки й освіти, підвищення їхнього авторитету та можливостей у житті суспільства. В. М. Платонов використав накопичений за попередні десятиліття унікальний досвід ЗВО у галузях підготовки та підвищення кваліфікації тренерів, об'єднання у ЗВО освітньої діяльності з підготовкою спортсменів світового рівня, організаційного та наукового супроводу їхньої підготовки. На його основі протягом кількох років було подолано наслідки характерної для СРСР відносної ізоляції освітньої та наукової діяльності від досягнень країн західного світу. Традиційні зв'язки з науковими й освітніми установами НДР, Болгарії, КНР, Польщі було доповнено інтенсивною співпрацею з провідними ЗВО Бразилії, Іспанії, Італії, Канади, Республіки Корея, Франції, ФРН, Японії[3]. Тісні та взаємовигідні відносини були налагоджені з найбільшими видавництвами спеціальної наукової та навчальної літератури «Revue EPS» (Франція), «Paidotribo» (Іспанія), «Philippka» (Німеччина), «Blackwell» (Велика Британія), «Calzetti Mariucci» (Італія), «Artmed» (Бразилія) та інших країн, особливо Китаю. Внаслідок цієї співпраці низка провідних фахівців ЗВО отримала можливість опублікувати понад 40 монографій та підручників за кордоном, поширити свої знання та досвід шляхом читання лекцій у ЗВО багатьох країн, участі у численних семінарах для тренерів та викладачів, у програмах з формування систем наукового забезпечення підготовки найсильніших спортсменів тощо. Було організовано плідну співпрацю з низкою провідних у світі компаній з виробництва наукового та спортивного обладнання. Це дозволило оснастити найбільший у ті роки в Україні тренажерний та науково-освітній центр «Олімпійський стиль» широким спектром тренажерного та наукового обладнання всесвітньо відомої компанії «Technogym[en]», а науково-дослідний інститут ЗВО — телеметричними комплексами компанії «Cosmed». На цій же основі було оснащено на світовому рівні клініку спортивної травматології, створення якої було ініційовано відомим спортивним травматологом професором В. М. Левенцем, обладнано спортивно-освітні центри для стрільби, більярдного спорту, боулінгу, веслувального спорту, важкої атлетики, плавання, вільної боротьби [2]та ін. Роботу НУФВСУ було адаптовано до нових історичних умов, зокрема, налагоджено участь університету у системі науково-методичного забезпечення підготовки найсильніших спортсменів країни до Олімпійських ігор та інших найбільших змагань, підвищення кваліфікації тренерського складу, співпрацю з численними спортивними інтернатами, школами, тренувальними центрами та збірними командами, а також удосконалено умови для безпосередньої підготовки спортсменів світового рівня на базі спортивно-педагогічних кафедр[2]. Це значною мірою вплинуло на досягнення провідних спортсменів країни на світовій арені в період з 1992 по 2010 рр. Особливу увагу В. М. Платонов приділяв співробітництву з Міжнародним олімпійським комітетом. Запропонована ним програма досліджень актуальної проблематики олімпійського руху та впровадження знань у сфері олімпійського спорту у навчальний процес ЗВО фізичного виховання та спорту була активно підтримана президентом МОК Хуаном Антоніо Самаранчем. Підсумком цієї роботи стало включення дисципліни «Олімпійський спорт» до системи спеціальної освіти та створення у всіх спеціальних ЗВО країни кафедр олімпійського спорту, заснування та регулярне проведення під патронатом МОК Міжнародного конгресу «Олімпійський спорт та спорт для всіх», видання підручника для ЗВО «Олімпійський спорт», низки фундаментальних енциклопедій та монографій з найважливіших напрямів олімпійського руху, теорії та методики підготовки атлетів. Досягнення ЗВО у цій галузі було представлено на Олімпійських наукових конгресах 1994 р. у Парижі та 2009 р. у Копенгагені, відзначено найвищими нагородами Міжнародного олімпійського комітету. МОК забезпечив переклад підручника "Олімпійський спорт" англійською мовою та рекомендував Національним олімпійським комітетам його використання у системі спеціальної освіти. У 1970–1990-х роках ініціював створення та забезпечив функціонування у НУФВСУ низки центрів олімпійської підготовки з найбільш популярних видів спорту (велоспорт — шосе та трек, вільна боротьба, боротьба дзюдо, плавання) а також школи вищої спортивної майстерності, велика група вихованців яких стала переможцями та призерами Ігор Олімпіад, чемпіонатів світу та Європи, авторами низки світових рекордів. Книжкове видавництво «Олімпійська література»Задля інформаційного забезпечення підготовки спортсменів та розвитку спортивної науки в галузі фізичного виховання та спорту у 1994 р. у НУФВСУ з ініціативи В. М. Платонова було створено книжкове видавництво «Олімпійська література». В основу політики видавництва було покладено принцип: публікації підлягають лише ті підручники та монографії, які відповідають найвищим світовим стандартам, написані визнаними у світі авторитетами з найбільш актуальної тематики. Цей принцип, орієнтований на потреби читача, забезпечив виняткову популярність книжок видавництва «Олімпійська література». У період з 1994 по 2011 рр. видавництвом було випущено понад 100 фундаментальних праць провідних фахівців світу з широкого спектра проблем сучасного спорту та оздоровчої рухової активності, спортивної фізіології, кінезіології, біохімії, біомеханіки, спортивної медицини та ін. За обсягами та якістю продукції видавництво стало одним із найбільших у Європі, поряд з видавництвами «Blackwell» (Велика Британія), «Paidotribo» (Іспанія), «Philippka» (Німеччина), «Calzetti Mariucci» (Італія) та забезпечило високоякісною літературою не лише систему спеціальної освіти та спортивної науки України, а й країн, розташованих на території колишнього СРСР. Поширення знаньПочинаючи з середини 1970-х років регулярно виступав із пленарними доповідями на великих міжнародних наукових конференціях та конгресах, а також читав лекції у численних ЗВО та наукових центрах більш ніж 40 країн світу, включаючи Аргентину, Болгарію, Бразилію, Ізраїль, Іспанію, Італію, Канаду, КНР, Колумбію, Німеччину, Польщу, Португалію, Росію, Румунію, СРСР, Туніс, Україну, Уругвай, Францію, Японію. Протягом цього ж періоду провів або брав участь у понад 150 семінарах для тренерів вищої кваліфікації та інших спеціалістів у сфері вищих досягнень та олімпійської підготовки, проведених у десятках країн світу. Науковий супровід підготовки спортсменівКерівник комплексної наукової групи при збірній команді України з плавання (1970—1988 рр.), науковий консультант збірних команд СРСР із плавання (1975—1982 рр.), велосипедного спорту (шосе та трек, 1977—1991 рр.), гандболу (чоловіки та жінки, 1980—1991 рр.), член наукової групи з підготовки та реалізації концепції підготовки збірної команди СРСР до Ігор Олімпіад 1984—1992 рр., керівник програми науково-методичного забезпечення підготовки збірних команд України до Олімпійських ігор (1992—2012 рр.)[2]. Участь у діяльності громадських та інших організацій
Нагороди та званняНагороди СРСР
Нагороди України
Нагороди інших держав
Інші нагороди
Почесні звання
Основні публікації (монографії, підручники, енциклопедичні видання)
Значна частина книг із цього списку витримала понад 70 видань і перевидань у багатьох країнах світу з високорозвиненим спортом — англійською, болгарською, іспанською, італійською, китайською, німецькою, польською, португальською, російською, румунською, французькою, японською та іншими мовами. Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
