Позняк Зенон Станіславович
Зено́н Станісла́вович Позня́к (біл. Зянон Станіслававіч Пазьняк; нар. 24 квітня 1944, Суботники[be], Ів'євський район, Гродненська область, Білоруська РСР, СРСР) — білоруський політик і громадський діяч, один із засновників Білоруського Народного Фронту «Відродження», голова Консервативно-Християнської Партії — БНФ. Онук відомого білоруського діяча у міжвоєнній Польщі Яна Олександровича Позняка. БіографіяЗенон Станіславович Позняк народився 24 квітня 1944 року в містечку Суботники[be] Ів'євського району Гродненської області. Закінчив Білоруський державний театрально-художній інститут. Працював завідувачем сільського клубу, працівником сцени, фотографом, маляром-оформлювачем, науковим працівником Інституту історії. У 1990—1995 — депутат Верховної Ради Білорусі. Брав участь у президентських виборах 1994 року, отримав 12,8 % голосів (3 місце). 1996 року емігрував до США. ._%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%88%D1%8B_%D1%82%D1%83%D1%80._%D0%97%D1%8F%D0%BD%D0%BE%D0%BD_%D0%9F%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D1%8F%D0%BA.svg) У січні 2023 року Позняк відвідав Україну. Зокрема, він разом із бійцями полку Калиновського відвідав Бахмут, який тоді був найгарячішою ділянкою фронту[1]. У березні 2023 року Позняк заявив, що Вільнюс є білоруським містом і розповів, як його потрібно відокремити від Литви шляхом надання «особливого статусу».[2][3] У 106-ту річницю проголошення незалежності Білоруської Народної Республіки вперше Голова Ради БНР Івонка Сурвіла підписала указ про нагородження Зенона Позняка орденом Погоні з нагородженням Хрестом ордена Погоні "за вагомий внесок у справу незалежності Білорусі, національне відродження, захист демократії[4]. 27 квітня 2024 року йому вручено орден «Погоня» та Командорський хрест ордена Погоні, що є найвищою нагородою Ради БНР[5]. ТворчістьЗенон Позняк є автором майже сотні наукових, політичних і культурологічних статей, також він видав близько десяти книжок і брошур. Книги
Політичні поглядиНаціональний міфПозняк дотримується погляду, притаманного багатьом білоруським діячам, що Велике князівство Литовське, Руське, Жемайтійське та інших було білоруською державою і, відповідно, частина територій сусідніх держав (Росії, Литви, України та Польщі) — це білоруські етнічні землі, зокрема:
Зовнішня політика1992 року Зенон Позняк висунув ідею створення буферного союзу як міжнародного утворення без військових баз Північноатлантичного альянсу та новоствореної Російської Федерації на кшталт «Балто-Чорноморської осі». Однак, Лукашенко в роки свого управління підписав з Росією договір про співдружність, а 1999 року підписав договір про створення «Союзної держави Росії та Білорусі», що став юридичною і політичною підставою до втрати Білоруссю суверенітету, а, відтак, місцева влада де-факто стала маріонетковою. У колах білоруської опозиції популярна ідея створення союзу за образом Речі Посполитої. Часто вона збігається з прометеїстською конфедерацією «Міжмор'я», включаючи держави Центральної та Східної Європи, однак не поширюється ні на Кавказ, ні на нордичні країни[7]. ОцінкаУ 2023 році Айдер Муждабаєв розкритикував Зенона Позняка, литвиністів, їхні претензії на історію Литви та столицю Вільнюс і дійшов висновку, що таких литвинів потрібно депортувати з Литви з вовчими квитками, а литовців назвав «нашими друзями».[8] Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
