Покровське (Синельниківський район)
Покро́вське — селище в Україні, центр Покровської селищної територіальної громади Синельниківського району, Дніпропетровської області. Розташоване на березі річки Вовчої за 127 кілометрів на південний схід від міста Дніпра. До нього прилягає залізнична станція Мечетна на магістралі Чаплине—Бердянськ. Населення — 10457 мешканців (за оцінкою, у 2011 році)[2]. Офіційна історія Покровського починається з 1779 року. У 1957 році селу Покровське надають статус селища міського типу[3]. Розташування, рельєф, кліматПокровське розташоване на правому березі річки Вовчої, вище по течії на відстані 2 км розташоване село Ягідне (ліквідоване в 1993 році), нижче по течії на відстані 2,5 км розташоване село Чорненкове, на протилежному березі — села Богодарівка, Олександрівка і Добропасове. На відстані 1 км розташоване село Левадне. По селищу протікає струмок, який пересихає, з загатою. Через селище проходять автомобільні шляхи Н15, Т 0401 та залізниця зі станцією Мечетна. Розкинулось селище на 7 кілометрів із заходу на схід, займає площу 967,6 га. Рельєф території — горбиста (Придніпровська низовина). Висота над рівнем моря — 110 метрів. Клімат — помірно-континентальний. Середньорічна кількість опадів — 490 мм, середньорічні температури липня +22°, січня −6°. Особливістю клімату селища є значні коливання погодних умов з року в рік. Помірно-вологі роки змінюються різко посушливими, а посушливість нерідко підсилюється суховіями. Загалом клімат характеризується відносно прохолодною зимою і спекотним літом, максимальні температури повітря, зафіксовані у липні-серпні, сягають +40°, у січні-лютому — −37..38°. ІсторіяДетальніше: Історія Покровського В XIV—XVI століттях у місцевості, де тепер розташоване селище, кочували орди кримських татар. Уздовж Вовчої пролягав Муравський шлях, яким яничари гнали в неволю українських селян. Відтоді залишилися кримськотатарські найменування приток Вовчої — Гайчур і Янчур[3]. Період запорізького козацтваУ XVII столітті ця місцевість належала до земель Запорізької Січі. Широка і повноводна на той час річка була багата на рибу, у навколишніх тернівниках і в степу водилося багато дичини. Тому козацька старшина охоче влаштовувала в цих місцях свої зимівники. З 1760 року оселився тут відставний запорізький старшина Головко. Після ліквідації Січі і анексії Криму Російською імперією сюди переселилося багато запорізьких козаків із сім'ями. За указом азовського генерал-губернатора Василя Олексійовича Черткова в 1779 році було засновано кілька військових слобід, у тому числі й Покровську. Відтоді й починається історія селища. Найменування селища пов'язане з ім'ям кошового отамана війська запорозького Івана Дмитровича Сірка. Кошовий отаман з своїм військом часто робив походи через Муравський шлях на Крим, громив кримських татар і турків, які своїми наскоками спустошували поселення українців і не давали спокою нашим співвітчизникам. Про один з таких походів згадує академік Дмитро Яворницький у своїй книзі «Іван Дмитрович Сірко, славний кошовий отаман війська запорозьких низових козаків». Звідти дізнаємося, що восени 1673 року Іван Сірко зустрівся на Муравському шляху з великим загоном кримських татар, розгромив їх, узяв багатьох у полон, після чого щасливо повернувся на Січ. Ця битва відбулася в районі Покровського в день Покрови Пресвятої Богородиці. На знак пам'яті про цю перемогу пізніше слободу й назвали Покровською. Як пам'ять про Івана Сірка західна частина селища, на околиці якої колись відбулася битва, й досі у народі зветься Сірківкою. Слобода Покровська, що виникла на колишньому козацькому зимівнику, швидко росла. Згідно з переписом 1782 року в ній постійно проживали 305 чоловіків і 238 жінок. За документами того часу за родом занять місцеві жителі розподілялися так: «козацьких поселенців, які займалися хліборобством, — 534, які займалися ремеслом — 5, у наймах — 19, церковнослужителів — 2». У слободі було 94 хати-мазанки, стайня з шелюгу для Маріупольського легкокінного полку, що утримувалася коштом слободян. У 1816 населення становило понад 1200 осіб, в 1859 — близько 4 тисяч, які належали до категорії державних селян. У 1859 році в Покровському нараховувалося 605 дворів з населенням 3585 осіб. У ньому вже були: волосне управління, церква, училище, богадільня. А в 1885 році в Покровському відкрито «станцію приймання і видавання всілякого роду кореспонденції» — пошту. Поштовий тракт мав віддаль 28 кілометрів, на станції налічувалося 16 коней. Слобода швидко зростала. Цьому сприяло її вигідне географічне положення. Щонеділі тут збиралися базари, а тричі на рік — ярмарки. XX століттяЗ розвитком капіталізму і дальшим розшаруванням селянства після реформи 1861 року в селі починаються революційні виступи. У 1903 році тут було три підпільні гуртки. На таємних нарадах у гуртках читали революційну літературу. Радянські війська відійшли з Покровського 8 жовтня 1941 року. З 1957 р. Покровське — селище міського типу. За народним переказом, поблизу поселення запорізькі козаки в сутичці з татарами відбили селян, яких ті гнали в полон. Ця подія трапилася на релігійне свято Покрови, тому й село назвали Покровським. Сучасність25 серпня 2014 року у селищі було повалено пам'ятник Леніну[5]. 15 лютого 2016 розпорядженням селищного голови № 9-аг у селищі було перейменовано вулиці.[6] Список перейменованих вулиць:
НаселенняМоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:
СьогоденняСучасний герб подано на щиті, що розтятий срібним і червоним, з блакитною шипоподібною базою. В щиті два орли протилежних тинктур у поєдинку. В базі — золоті руїни фортеці. Щит обрамований декоративним картушем і увінчаний золотою міською короною з трьома вежками. ЕкономікаНа території Покровського знаходяться:
ІнфраструктураНа території Покровського знаходяться: Школи
Дитячі садочки
Лікарні
Супермаркети
Автозаправки
Банки
КультураВ 1895 році було відкрито хату-читальню, нині КЗК «Покровська бібліотека». З 1969 року діє історико-краєзнавчий музей району. У центрі селища розташований військовий цвинтар. ТранспортУ селищі функціонує автостанція, яка сполучає районний центр не тільки з іншими населеними пунктами Покровського району, а і з такими містами як Дніпро, Запоріжжя, Маріуполь.[8] Селищем проходить дві автотраси: Запоріжжя — Донецьк, Дніпро — Мелітополь. Територією Покровського проходить залізнична гілка Чаплине — Бердянськ. У межах селища є станція Мечетна Придніпровської залізниці, на якій зупиняється приміський потяг Чаплине — Пологи.[9] В літній період на станції зупиняється потяг № 228 Київ-Пасажирський — Бердянськ. Галерея
ОсобистостіВ селищі народилися:
Див. такожПримітки Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Покровське (Синельниківський район)
Джерела та література
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
