Придніпровська залізниця

Придніпровська залізниця

Тип	залізнична компанія і бізнес
Статус	діюча
Повна назва	Регіональна філія «Придніпровська залізниця» ПрАТ «Укрзалізниця»
Засновано	1961
Штаб-квартира	Дніпро
Роки функціонування	1873 (152 роки)
Країна	Україна
Телеграфний код	Придн
Залізничний код приписки (Чисельний код)	45—47[1]
Експлуатаційна довжина колій	3275,9 км
Ширина колії	1520 мм
Кількість станцій	244 (2012)[2]
Власник(и)	УЗ
Холдингова компанія	УЗ
Материнська компанія	Кабінет Міністрів України
Дочірні компанії	Дніпровська дирекція залізничних перевезень (ДН-1), Криворізька дирекція залізничних перевезень (ДН-2), Запорізька дирекція залізничних перевезень (ДН-3) і Кримська дирекція залізничних перевезень
Сайт	dp.uz.gov.ua

Зовнішні зображення
Схеми Придніпровської залізниці
	Схема-1. Закачати Файл_469
	Схема-2. Закачати Файл_489

Регіонáльна фíлія «Придніпро́вська залізни́ця» приватного акціонерного товариства «Українська залізниця» — підприємство, регіональна філія у складі ПрАТ «Укрзалізниця», що обслуговує Дніпропетровську та Запорізьку області, а також частково окремі райони ще п'яти областей України (Донецької, Харківської, Кіровоградської, Миколаївської та Херсонської). До анексії Криму Росією підприємство також опікувалося залізницями Автономної Республіки Крим та Севастополя.

Головний офіс регіональної філії «Придніпровська залізниця» розташований за адресою: 49602, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 108.

У складі Придніпровської залізниці діє три дирекції залізничних перевезень^[7]:

• Дніпровська (ДН-1);
• Криворізька (ДН-2);
• Запорізька (ДН-3).

До березня 2014 року у повній мірі діяла Кримська дирекція залізничних перевезень (ДН-4), в тимчасово оокупованому Криму дільниці Кримської дирекції на материковій частині обслуговуються сусідніми дирекціями.

Загальна протяжність залізничних колій становить понад 3250 км, з них 58,3 % електрифіковано, 83,5 % колій обладнано автоматичним регулюванням руху. 90 % станцій мають електричну централізацію.

Перевізна робота виконується 244 станціями, з них 4 сортувальні, 7 пасажирських, 67 вантажних, 19 дільничних^[2].

Список станцій, відкритих для вантажних операцій

Придніпровська залізниця межує із залізницями:

Примітка: ^* Кримські ділянки залізниці розташовані на тимчасово окупованій російськими військами території України.

До 2014 року Придніпровська залізниця межувала з Одеською залізницею по станції Вадим (виключно) та з Північно-Кавказькою залізницею по порому Крим — Кавказ.

1862 року перший міністр шляхів сполучення Російської імперії висунув проєкт будівництва залізниці від Катеринослава до Донбасу.

15 листопада 1873 року відкрито регулярний рух поїздів дільницями Лозова — Олександрівськ та Синельникове I — Катеринослав на Лозово-Севастопольській залізниці.

22 квітня 1875 року уряд затвердив план будівництва дільниць залізниці від станції Казанка до станції Катеринослав (Нижньодніпровськ) і від станції Ясинувата до станції Синельникове I.

18 травня 1884 року відкрито рух поїздів дільницями Ясинувата — Синельникове і Казанка — Катеринослав. Зданий в експлуатацію залізничний міст через Дніпро.

1898 року побудована залізнична лінія Колачевське — П'ятихатки — Любомирівка (Верхівцеве).

1899 року відкрито рух поїздів у напрямку Чаплине — Бердянськ.

1904 року введено в експлуатацію другу лінію Катерининської залізниці: Кривий Ріг — Олександрівськ — Царекостянтинівка (Комиш-Зоря).

22 лютого 1908 року введений в експлуатацію Кічкаський міст через річку Дніпро в Олександрівську, що відкрило наскрізний рух по Другій Катерининській залізниці.

1913 року Катерининська залізниця перевезла 2 млрд 300 млн пудів різних вантажів, одержавши прибуток у 40 млн карбованців — рекорд залізничного транспорту в Росії.

Перед Першою світовою війною почала діяти одноколійна гілка від Царекостянтинівки до Федорівки, яка забезпечила прямий шлях з Донбасу до Криму.

1915 року закінчено будівництво залізничної лінії Євпаторія — Сарабуз (Острякове).

У грудні 1917 року на залізниці встановлено самоврядування. Посада начальника залізниці скасована.

1918 — наказом Міністерства шляхів Української держави від 15 травня назву залізниці змінено з «Катерининської» на «Запорізьку»^[8].

1920 року введена в експлуатацію дільниця Джанкой — Армянськ.

1922 року колективу Катерининської залізниці вручені ордена Трудового Червоного Прапора УРСР за дострокове відновлення Кічкаського моста.

1927 року стала до ладу лінія Нижньодніпровськ — Костянтиноград.

1930 року відкрито сортувальну станцію Нижньодніпровськ-Вузол.

1932 року закінчено будівництво локомотивного депо Нижньодніпровськ-Вузол.

1932 року розпочалися роботи з електрифікації лінії Запоріжжя — Нікополь — Кривий Ріг. До листопада 1934 року було завершено спорудження лінії електропередачі напругою 35 кВ і на тягові підстанції Запоріжжя-Ліве та Канцерівка подали напругу.

10 березня 1935 року дільницею Запоріжжя — Нікополь почали курсувати поїзди на електричній тязі. Їх повели вітчизняні електровози ВЛ19. Згодом зовнішнє енергопостачання 35 кВ отримали підстанції Підстепне, Апостолове та Довгинцево. Електрифікацію було завершено 25 жовтня — поїзди пішли на всій дільниці від Запоріжжя до Довгинцевого — найбільшої на той час електрифікованої магістралі СРСР^[9].

Зовнішні зображення
Схеми
	Сталінська залізниця (1940)
	Сталінська залізниця (1940)
	Сталінська залізниця (1945)
	Сталінська залізниця (1952)

Відповідно до постанови ЦВК СРСР від 4 січня 1936 року та наказом НКШС № 3Ц Катерининську залізницю перейменовано на Сталінську^[5][6].

9 травня 1944 року радянська армія завершила звільнення Сталінської залізниці від нацистських військ.

23 вересня 1946 року на залізниці утворено п'ять відділень: Дніпропетровське, Довгинцівське, Запорізьке, Мелітопольське, Сімферопольське.

1953 року утворена служба електрифікації та енергозабезпечення.

Вказівкою МШС № 1359 від 15 листопада 1961 року Сталінську залізницю перейменовано на Придніпровську^[6].

27 грудня 1965 року стала до ладу відновлена дільниця Павлоград I — Новомосковськ-Дніпровський.

3 лютого 1971 року президія Верховної Ради СРСР нагородила Придніпровську залізницю орденом Леніна за забезпечення високих показників у роботі.

15 листопада 1973 року Придніпровська залізниця відзначила 100-річчя заснування. Відновлено випуск дорожньої газети «Придніпровська магістраль».

У грудні 1991 року утворено Державну адміністрацію залізничного транспорту України — «Укрзалізниця», до складу якої входить Придніпровська залізниця.

11 березня 2014 року було захоплено адміністративну будівлю Кримської дирекції залізничних перевезень^[10].

З 1 квітня 2014 року керівництво Кримської дирекції залізничних перевезень (невизнаної Кримської залізниці) обмежило маршрути курсування приміських поїздів, що з'єднували півострів з материковою частиною України, до станції Солоне Озеро^[11].

З 26 грудня 2014 року введено конвенції про заборону перевезення залізничним транспортом будь-яких вантажів між материковою частиною України та Кримом.

З 27 грудня 2014 року з метою забезпечення безпеки руху обмежено маршрут курсування поїздів кримського напрямку до станцій Новоолексіївка та Херсон^[12].

Після анексії Криму Росією на базі підрозділів Кримської дирекції, розташованих на півострові, було засновано Кримську залізницю. У січні 2016 року підприємство перетворено у ФДУП «Кримська залізниця» (рос. ФГУП «Крымская железная дорога»)^[13]. Дільниці Кримської дирекції, розташовані на материковій частині України (у Херсонській та Запорізькій областях), відійшли до Запорізької дирекції залізничних перевезень.

1 грудня 2015 року розпочалась господарська діяльність ПАТ «Укрзалізниця»; державне підприємство «Придніпровська залізниця» втратило статус окремої юридичної особи і продовжило діяльність як регіональна філія^[14].

Цей розділ потребує доповнення. (травень 2023)

Усі дільниці, за виключенням лінії Знам'янка — П'ятихатки-Стикова, електрифіковані постійним струмом напругою 3 кВ^[19].

• 
  Дніпро-Лоцманська
• 
  Запоріжжя I
• 
  Запоріжжя II
• 
  Запоріжжя-Ліве
• 
  Кривий Ріг-Головний
• 
  Кривий Ріг
• 
  Апостолове
• 
  Бердянськ
• 
  Генічеськ
• 
  Нікополь
• 
  Мелітополь
• 
  Новоолексіївка
• 
  Павлоград I
• 
  Пологи
• 
  П'ятихатки
• 
  Синельникове I
• 
  Синельникове II
• 
  Федорівка
• 
  Чаплине

• Електровози ВЛ8, ВЛ11М, ДЕ1, ЧС2 та ЧС7^[39]
• Тепловози 2ТЕ116, ТГК2, ТГМ23В, ТУ2, ТУ7А та ЧМЕ3^[40]
• Електропоїзди ЕР1, ЕР2, ЕР2Т та ЕПЛ2Т^[41]
• Вантажні вагони^[42]

Вагонні депо Придніпровської залізниці обслуговують три фірмових поїзда:

• у напрямку Києва — «Дніпро», «Запоріжжя» та «Криворіжжя»
• у напрямку Одеси — «Скіфія». До 25 жовтня 2020 року курсував поїзд «Таврія», який був скасований).

• 
  «Дніпро»
• 
  «Запоріжжя»
• 
  «Криворіжжя»
• 
  «Скіфія»

• Залізниця
• Катерининська залізниця

• рос. дореф. Списокъ личнаго состава Министерства Путей Сообщенія. Изданіе канцеляріи Министра. С.-Петербург. 1896 г. — 1518 с.
• рос. дореф. Списокъ личнаго состава Министерства Путей Сообщенія. Центральные и мѣстныя учрежденія. Изданіе канцеляріи Министра. Петроград. 1916 г. — 609 с.
• рос. дореф. По Екатерининской жел.дорогѣ. Выпускъ І-й. (Введеніе и часть первая). Изданіе Екатерининской желѣзной дороги. Екатеринославъ. Товарищество "Печатня С.П.Яковлева". 1903. — 191 + I с.
• рос. дореф. По Екатерининской жел.дорогѣ. Выпускъ ІІ-й. Донецкій угольный Бассейнъ. Типо-Литографія Екатерининской желѣзной дороги. 1912. — 336 с.
• Сталинская ж. д. // Технический железнодорожный словарь. — М. : Государственное транспортное железнодорожное издательство, 1941.
• Приднепровская железная дорога. — 1973. — (История фабрик и заводов).
• Сведения о железных дорогах общего пользования с 1918 по 1990 гг. // Краткие сведения о развитии отечественных железных дорог с 1838 по 1990 г / Сост. Афонина Г. М.. — М., 1996. — 223 с.
• Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

• Придніпровська залізниця на сайті trainpix.org
• Придніпровська залізниця на сайті trainphoto.org.ua

• Придніпровська залізниця на сайті railwayz.info (рос.)

• Схема Придніпровської залізниці на офіційному сайті