Понеділок починається в суботу

Понеділок починається в суботу
Понедельник начинается в субботу
Жанр	Наукова фантастика, сатира
Форма	повість[d]
Автор	Аркадій та Борис Стругацькі
Мова	російська мова
Написано	1964-1965
Опубліковано	1965
Країна	СРСР
Видавництво	Детгиз
Переклад	Анатолій Саган, Борис Щавурський
Наступний твір	«Казка про Трійку»
ISBN	978-966-10-1397-0

«Понеділок починається в суботу» (рос. Понедельник начинается в субботу) — сатирико-фантастична повість братів Стругацьких, вперше опублікована у 1965 році. За мотивами повісті був написаний сценарій «Чародії» і 1982 року знятий однойменний фільм. Продовженням є повість «Казка про Трійку» 1968 року.

Олександр Привалов, ленінградський програміст, під час відпустки біля Соловця підвозить автостопом двох співробітників місцевого інституту. Ті, дізнавшись ким працює Привалов, зауважують, що їм саме потрібен програміст. Оскільки, коли вони приїжджають до інституту, вже вечоріє, пасажири пропонують Привалову заночувати в будівлі Хатнакурніж їхньої установи — НДІЧАВО (Науково-дослідний інститут чародійства та ворожби) на вулиці Лукомор'я 13. Один із пасажирів попереджає про те, що там все «кумедно».

Привалов бачить такі дивовижі як напис «Кіт не працює», співробітниця Наїна Київна Горинич виявляється ворожкою, а сама споруда Хатнакурніж — хатинкою на курячих ніжках. Побачивши дзеркало, яке говорить, кота, що декламує казки та пісні, русалку на дереві і книгу, в якій весь час змінюється зміст, Привалов вирішує з цікавості залишитися в інституті. Прогулюючись вулицею Лукомор'я і сусіднім проспектом, він знаходить нерозмінний п'ятак та купує на нього різні речі. Це привертає увагу міліції, яка забирає Привалова до відділку і зобов'язує відшкодувати збиток, а п'ятак заміняють на звичайний. При цьому програміст помічає, що для міліціонерів такі випадки звичайна справа.

По поверненню в хатинку на курячих ніжках, Привалов виявляє пропажу дивана, яким цікавляться різні особи з надприродними можливостями. Привалов дізнається, що диван, насправді Транслятор двоходовий ТДХ-80Є Кітежградського заводу, був викрадений співробітником Віктором Корнєєвим для досліджень, коли його не вдалося добути через бюрократизм адміністратора Модеста Матвійовича. Вранці зникнення дивана стає всім відомим, на допомогу Привалову приходить Роман Ойра-Ойра, якого той підкинув до міста. Він вмовляє програміста вступити на роботу до НДІЧАВО, на що той погоджується.

За пів року по тому, в передноворічну ніч, Олександр Привалов, тепер завідувач обчислювальним центром НДІЧАВО, залишається чергувати в інституті. Він приймає ключі у всіх начальників відділів. Перед ним проходить персонажі — маги Федір Симеонович Ківрін і Крістобаль Хозевич Хунта, пристосуванці Мерлін і Амвросій Амбруазович Вибігалло, директор інституту Янус Полуектович Невструєв, котрий одночасно і адміністратор А-Янус і учений У-Янус, та інші. Привалов починає обхід відділів інституту: Лінійного щастя, Сенсу життя, Абсолютного знання, Пророкувань і пророцтв, Оборонної магії, Вічної молодості, Універсальних перетворень. Обхід закінчується в лабораторії мага Віктора Корнєєва, який все ще працює. Привалов безуспішно намагається вигнати Корнєєва з лабораторії, а вийшовши з неї, виявляє, що в інституті повно співробітників. Вони продовжують працювати попри свято з девізом «Понеділок починається в суботу».

У цей час професор Вибігалло виростив гомункула під назвою «модель людини, незадоволеної шлунково», котрий поїдає все їстівне. За теорією Вибігалло, шлях до розвитку особистості лежить через задоволення матеріальних потреб, а дана модель є сходинкою до створення моделі Ідеальної Людини, «людини повністю задоволеної». Модель зрештою так об'їдається, що лускає.

Після сну Привалов намагається за допомогою магії створити собі сніданок, але замість цього стає свідком наради у директора інституту, де обговорюється питання про те, наскільки небезпечною може бути наступна модель. Професор Вибігалло хоче випробувати її прямо в інституті, тоді як інші досвідчені маги наполягають на полігонних випробуваннях за містом. Директор Янус Полуектович вирішує проводити випробування на полігоні, оскільки «експеримент буде супроводжуватися значними руйнуваннями».

Привалову вдається побачити випробування. «Модель людини, задоволеної повністю» має здатність задовольняти всі свої матеріальні потреби за допомогою магії. Гомункул магією переносить до себе всі матеріальні цінності та людей, а потім намагається згорнути простір. Цьому запобігає Роман Ойра-Ойра, який кидає в Ідеальну Людину пляшку з джином, і випущений джин знищує модель.

ЕОМ «Алдан», на якій працює Привалов, зламалася. Поки її ремонтують, Привалов подорожує по інституту і потрапляє у відділ Абсолютного Знання, де в цей момент демонструється машина, винайдена Луї Сідловим, на якій можна потрапити в вигадане минуле чи майбутнє.

Привалов погоджується на випробування машини і відправляється в майбутнє. Він спостерігає дивні зміни моди та архітектури і врешті потрапляє в епоху, коли люди, що відлетіли до далеких планет і зірок, повернулися на Землю знову. Він зауважує, що в цьому світі є Залізна Стіна, і дізнається, що за нею знаходяться території, всі кимось поневолені: прибульцями, паразитами, рослинами, мінералами, комуністами. Починається бій і Привалов повертається в реальне сьогодення.

Він заходить до Романа Ойрі-Ойрі й бачить в лабораторії мертвого папугу, що лежить в чашці. Директор інституту Янус Полуектович спалює папугу в печі, а попіл розвіює. Роман Ойра-Ойра здивований, бо раніше він знайшов у печі обгоріле зелене перо. Наступного дня папуга виявляється живим, а художник Дрозд випадково кладе папугу в чашку. Співробітників НДІЧАВО папуга коротко характеризує, хоч невідомо звідки у нього ці знання. Співробітники здогадуються, що папуга належить Янусові Полуектовичу. Ця загадкова людина ніколи не з'являється на людях опівночі, а після півночі не може пригадати, що було до неї. Крім того, Янус точно передбачає майбутнє. Зрештою вчені доходять висновку, що папуга живе у зворотньому напрямі часі. Роман пробує пояснити випадок з Тунгуським метеоритом, виходячи з цієї концепції — це був космічний корабель, пасажири якого жили з майбутнього в минуле.

Янус виявляється подвійною особою — А-Янус займався наукою, поки не втілив зворотній хід часу. У нинішньому для співробітників НДІЧАВО році він та папуга почали жити назад, і тепер кожну північ переходять з завтра в сьогодні. У подобі А-Януса він живе як всі звичайні люди, а як У-Янус — з майбутнього в минуле. При цьому обидва втілення Януса залишаються однією людиною і поєднуються в часі і просторі.

Під час обіду Привалов зустрічає У-Януса та запитує, чи можна буде зайти до нього завтра вранці. У-Янус віщує, що ні, оскільки завтра вранці Привалова викличуть в Кітежград.

Закінчується твір післямовою від імені Привалова, де він перераховує неточності описів діяльності НДІЧАВО, критикуючи авторів, які описали його пригоди.

Ігровий, карнавальний початок, що є складовою фантастики та гротеску, відіграє в повісті дуже важливу роль, визначаючи всю структуру образів, характер твору. Насамперед це ігрове, гротескне поєднання науки, сучасної написанню повісті, і казкового чаклунства; наукового експерименту та об'єкта цього експерименту (вогнедишний дракон тощо). Ця гра значною мірою самоцінна, вона ніби є частиною змісту «Понеділка».^{[1] :83}

За розрахунками дослідників творчості Стругацьких, найімовірнішими є такі датування повісті:^[2]

• Дія першої частини починається ввечері в четвер 26 липня 1962 року і завершується вранці в суботу 28 липня 1962 року.
• Друга частина починається ввечері 31 грудня 1962 року в понеділок і закінчується вранці 1 січня 1963 року у вівторок.
• Дія третьої історії відбувається в інтервалі від ранку середи 10 квітня 1963 року до другої половини дня п'ятниці 12 квітня 1963 року, причому заднім числом згадано вівторок 9 квітня, а Янус Полуектович передбачає Привалову деякі події суботи 13 квітня.

Серед днів, коли відбувається дія повісті, немає жодної неділі.

За словами Бориса Стругацького, на початку 1960-х років його знайома Н. А. Свєнціцька розіграла його, стверджуючи, що в ленінградському Будинку Книги продається нова книга Ернеста Хемінгуея «Понеділок починається в суботу». Назва, яку вона вигадала, сподобалася Стругацьким глибокою афористичністю, і згодом вони використали її для повісті.

Редактор повісті викреслив кілька фрагментів тексту: згадку про «міністра держбезпеки» Малюту Скуратова, а також ремінісценції на гімн «Інтернаціонал» у спогадах сера громадянина Мерліна. На відміну від «Казки про Трійку», в «Понеділку…» самим авторам довелося змінити всього одне слово. В оригінальній версії є такий жартівливий двовірш:

Вот по дороге едет ЗИМ,
И им я буду задавим.
(По дорозі їде ЗІМ,
буду я ним задавленим…)

Після засудження «антипартійної групи» підприємство «ЗИМ» (Завод імені Молотова) перейменовано на «ГАЗ» (Горьковський Автозавод), і слово «ЗІМ» потрібно було замінити. Оскільки в цей же час автозавод імені Сталіна (ЗІС) перейменовано в ЗІЛ (Завод імені Лихачова), автори використали це скорочення, так що двовірш у всіх доперебудовних виданнях втратив риму:

Вот по дороге едет ЗИЛ,
И им я буду задавим^[3].

1992 року повість видано в редакції Бориса Стругацького. У виданні усунуто згадані цензурні зміни.^{[джерело?]}

Повість помітно вплинула на світогляд кількох поколінь радянських читачів 1960—1980-х, неодноразово викликала гостру полеміку; фрази з неї розійшлися на цитати і дотепер широко впізнавані^{[джерело?]}.

Оскільки повість значною мірою зав'язана на реаліях соціалістичної епохи, після розпаду глобальної соціалістичної системи до 1991 року вона стала менш зрозумілою новому поколінню читачів, що викликало падіння інтересу до неї. Однак новий лад у Росії кінця XX століття, втративши позитивні риси радянської епохи, зберіг її негативні риси, і «Понеділок починається в суботу» знову виявився несподівано актуальним — як в утопічній частині (теми психології творчості^[ru], свободи наукового пошуку, спроб концептуальних наукових проривів), так і в сатиричній частині (поширення псевдонаукових концепцій і профанація наукових досягнень, бюрократизм, психологія споживацтва тощо).

Повість є єдиним твором радянської літератури, де сатирично показано поширений (особливо в роки сталінізму) тип політичного демагога — Вибігалло. Щоправда, з цензурних міркувань, він цитує не ідеологічних класиків, а французькі афоризми, але політичний наголос проявляється постійно: «позакласовий вогнедишний дракон», «відгороджує нашу науку від народу» тощо. Цей аспект автори значно посилили у продовженні повісті — «Казці про Трійку».^{[джерело?]}

Першу частину повісті опубліковано 1964 року в збірці «Фантастика, 1964 рік» (Молода гвардія^[ru]) під назвою «Суєта навколо дивана: Казка для науковців молодшого віку». У № 6 журналу «Искатель» того ж року опубліковано початок першого розділу другої частини.^[4]

Перше повне книжкове видання повісті вийшло 1965 року у видавництві «Дитяча література».^[5] Повість також увійшла до авторської збірки братів Стругацьких у книжковій серії «Бібліотека сучасної фантастики^[ru]» (т. 7), випущеної 1966 року.^[6] Наступне перевидання повісті відбулося лише 1979 року.^[7] Починаючи від 1986 року повість почали щорічно перевидавати в центральних та регіональних видавництвах.

Повість «Понеділок починається в суботу» багато разів перекладено та видано за кордоном.

Перший переклад англійською мовою вийшов 1977 року в американському видавництві «DAW Books^[en]» під назвою «Monday Begins on Saturday» у перекладі Леоніда Ренена. 2005 року британське видавництво Seagull Publishing випустило (під назвою Monday starts on Saturday) новий переклад повісті, зроблений Ендрю Бромфілдом^[en].^[8]

1965 року на Ленінградському телебаченні режисер Олександр Бєлінський^[ru] поставив однойменну телевиставу за повістю, яка вийшла того ж року.^[9] Телефільм, який негативно сприйняли автори та глядачі, більше в ефірі не з'являвся.

Телевізійний фільм Костянтина Бромберга «Чародії» (1982) використовує окремі мотиви та персонажів повісті «Понеділок починається в суботу», але не є її екранізацією, оскільки перший варіант сценарію, який написали Стругацькі, не задовольнив режисера, і авторам було висловлено вимогу написати самостійний твір.

В одному з випусків журналу «Уральський слідопит» опубліковано також написаний Стругацькими сценарій художнього фільму^[10] за мотивами повісті, досить близький до оригіналу, проте спроб його екранного втілення досі не було. 2013 року планувався 12-серійний фільм за повістю (продюсер Ю. Бахшієв).^[11]

Компанія «Тетерін Фільм» планувала 2016 року випустити в прокат малобюджетний (2 млн доларів на початок 2015 року) фільм із робочою назвою «ПНВС» (абревіатура від назви повісті «Понеділок починається в суботу»).^{[12][уточнити]}

У фільмі «Службовий роман» 1977 року під час початкових титрів (на другій хвилині), біля парадного входу в будівлю, де містилася описувана у фільмі «Статистична установа», демонструється зокрема й вивіска «НДІ Чого» (рос. НИИ Чего), що не точно повторює, але явно відсилає до повісті.

Повість неодноразово видавали з класичними ілюстраціями Євгена Мигунова. Для низки перевидань Мигунов робив нові ілюстрації, дещо адаптуючи та осучаснюючи образи персонажів.

Відома також зроблена для перевидання 1992 року оригінальна серія ілюстрацій Андрія Карапетяна, який також проілюстрував «Казку про Трійку».

• Продовженням повісті, пов'язаним з ним персонажами, стала написана Стругацькими за кілька років сатирична повість «Казка про Трійку», яку видано в переробленому та скороченому вигляді 1968 року, а в більш менш авторському варіанті — лише 1989 року.
• Ім'я Драмба, згадане в цій повісті папугою Фотоном, автори пізніше використали як ім'я робота в повісті «Хлопець із пекла».
• Прізвище Привалов зустрічається в іншому творі Стругацьких — «Країна багряних хмар» (1957).
• В антологіях проєкту «Час учнів» опубліковано дві новели інших авторів, написані з використанням образів та мотивів «Понеділка…»: «Тиждень невдач» Сергія Лук'яненка та «Орден Святого Понеділка» Миколи Ютанова^[ru].

Є також «неофіційні» продовження, наприклад, оповідання Сергія Афанасьєва «Четвертий дослід Вибігали».

Фірма RootFix Entertainment за мотивами повісті випустила квест із однойменною назвою.^[13]

Текст пісні «Алергія» з альбому «Підступність і любов^[ru]» рок-гурту «Агата Крісті» повністю взято з повісті,^[14] де його цитовано за книгою П. І. Карпова^[ru] «Творчість душевнохворих та її вплив на розвиток науки, мистецтва і техніки».^[15] Невеликий фрагмент також процитовано у приспіві пісні Анни Герасимової^[ru] «Трепеща и одиноко».

Відомо, що ряд персонажів повісті засновані на реальних особах, проте Стругацькі уникали розкривати їхні імена^[16]. Наприкінці своєї творчості Борис Стругацький підтвердив у відповідях онлайн-інтерв'ю низку посилань:

• Профессор Амвросій Амбруазович Вибігалло — головним прототипом був Лисенко Трофим Денисович, другорядним — Казанцев Олександр Петрович, а також один з прибиральників у Пулковській обсерваторії;
• Янус Полуектович Невструєв — директор Пулковської обсерваторії Олександр Олександрович Михайлов;
• Федір Симеонович Ківрин — прототипом був Іван Антонович Ефремов;
• Роман Ойра-Ойра — математик Сергій Новіков^[17].

У творі широко використовуються посилання на класику світової та російської літератури, а також обігруються міфологічні образи:

• Назви другої та третьої частини повісті — «Суєта суєт» и «Всіляка суєта» — посилання до Екклезіаста: «Суєта суєт, сказав Екклезіаст, су­єта суєт, — усе суєта!».
• Перша фраза повісті «Я наближався до місця призначення» є фразою з повісті Пушкіна «Капітанська дочка». Такий початок, за спогадами Олександра Щербакова, у наближеному до Стругацьких письменницькому середовищі початку 1960-х років вказував на те, що текст не є цілком серйозним^[18].
• В першій історії («Метушня навколо дивана») є сцена, в якій Привалову навздогін кричать «Стиля-ага! Тонконогий! Татова „Побєда“!». Мається на увазі карикатура Бориса Пророкова^[ru] «Папина „Победа“», яка висміювала стиляг^[19] (опубликована в 1954 году^[20] в журналі «Крокодил»^[21]).
• Уявленя про зовнішність Джузеппе Бальзамо Саша Привалов отримав з повісті Олексія Толстого «Граф Каліостро^[ru]» («А за Толстим, граф був гладкий і дуже неохайний з виду»).
• Пародійний образ Мерліна автори створили, відштовхуючись від сатиричного зображення цього персонажа в романі Марка Твена «Янкі з Коннектикуту при дворі короля Артура». В «Понеділок починається в суботу» Мерлін розповідає «осучаснену» версію того ж сюжету про здобуття Артуром чарівного меча, що і в романі Твена. Той у свою чергу містить цю розповідь як цитату зі «Смерті Артура» Томаса Мелорі.
• Саваоф Баалович О́дін.
  • Ім'я Саваоф взято з тексту Старого Заповіта і має стосунок до одного з івритських імен Бога.
  • По батькові Баалович — від Баал (Ваал) — древньосемітське божество.
  • Прізвище Одін — верховне божество у германо-скандинавській міфології.
• Всі французькі вирази, які Вибігалло використовує аби показати свою «вченість», почерпнуті з роману Льва Толстого «Війна і мир».
• В описі килима-літака згадується, «килим приблизно півтора на півтора з черкесом, що обіймає молоду черкеску на тлі рідних гір», — це іронічне посилання до вірша Лермонтова «Суперечка»: «Как-то раз перед толпою соплеменных гор. У Казбека с Шат-горою ‎был великий спор».
• Парадоксальне визначення щастя Магнуса Федоровича Редькина «Найщасливішими є блазні, дурні, бовдури та недбайливі, бо докорів сумління вони не знають, привидів та інших примар не жахаються, страхом прийдешніх бідувань не терзаються, надією майбутніх благ не зваблюються» є парафразою з 35-ї глави «Похвала глупоті» Еразма Ротердамського.
• В епізоді на полігоні момент згорнення простору («…повзе, згортаючись усередину, край горизонту…») відсилає до «Об'явлення Івана Богослова» (6:14): «І небо сховалось, згорнувшись, немов той сувій пергаменту, і кожна гора, і кожен острів порушилися з своїх місць…».
• В епізоді «подорожі до описуваного майбутнього» спародійовано штампи наукової фантастики. Частина тексту містить явні посилання на роман О. Колпакова «Гріада» (1960), зокрема «пантеон», у якому занурені в анабіоз жінки очікують відлетілих космонавтів. «Скаліченого астрольотчика» та «Кібернетичного диктатора із Малої Магелланової Хмари» взято з повісті Олеся Бердника «Шляхи титанів»; в цій повісті теж є «пантеон». Піонери з томиками Шекспіра - натяк або на книги Адамова «Таємниця двох океанів» і «Переможці надр», або на оповідання Олеся Бердника «Марсіянські „зайці“». Мимохідь згадане слово «Еоелла» прийшло в текст із роману Казанцева «Онуки Марса»^[ru], опублікованого під однією обкладинкою зі «Шляхами титанів» — у альманасі «Світ пригод» (рос. Мир приключений) за 1962 рік, що свідчить про те, що Стругацьким трапився саме цей конкретний том, коли вони набирали матеріал для своєї пародії.

У творі діють і згадуються персонажі та предмети з російських казок, фольклорних та міфологічних творів:

• Авгур — традиційно займаються прогнозами.
• Упирі — згідно з глосарієм, «Маги, що стали з тих чи інших причин на шлях абстрактного зла».
• Василь, говіркий кіт — «Кіт учений» із прологу поеми Пушкіна «Руслан і Людмила».
• Гекатонхейри — сторукі п'ятдесятиголові велетні, сини верховного бога Урана (неба) і Геї (Земля): Бріарей, Котт і Гієс; у книзі живуть у віварії НДІЧАВО, іноді їх залучають до спільних робіт як вантажників.
• Гідра — згідно з глосарієм, «реально існуюча багатоголова Рептилія, дочка З. Горинича і плезіозаврихи із озера Лох-Несс».
• Говірка щука — щука, яку спіймав Ємеля, з російської народної казки «По щучому велінню».
• Голем — згідно з глосарієм «один із перших кібернетичних роботів»;
• Гомункулус — «штучна людиноподібна істота», яку «використовують для біомеханічного моделювання».
• Гном — згідно з глосарієм, «більшість гномів — це забуті й змарнілі дублі».
• Демони Максвелла — швейцари; «усе своє життя вони займались відкриванням і закриванням дверей».
• Джин — згідно з глосарієм, «майже всі Джини є дублями царя Соломона і сучасних йому магів».
• Домовик — згідно з глосарієм, «опущені маги, які не піддаються перевихованню, або суміш гномів із деякими домашніми тваринами».
• Змій Горинич — у НДІЧАВО використовують для дослідів («Сам З. Горинич був замкнутий у старій котельні…»).
• Кербер Псойович Дьомін, завкадрами.
• Кітежградський завод маготехніки — відсилання до легенди про Китеж-град.
• Кощій Безсмертний — «утримувався він у безконечному попередньому ув'язненні, доки велося безконечне слідство у справі про безконечні його злочини»;
• Лев Бен Бецалель — легендарний ребе часів Відродження. Його філософські праці здебільшого пов'язані з розглядом ірраціонального і надприродного в традиційних навчаннях Кабали. Численні легенди про нього варіюють мотив приписуваних йому магічних здібностей. Як і легендарний маг Фауст, він створив «голема», штучну людиноподібну істоту, і вдихнув у неї життя, подібно до того, як чинили з гомункулом алхіміки.
• «Молот відьом» — книга, яка насправді існує.
• Перевертень — згідно з глосарієм «людина, здатна перетворюватися в деяких тварин».
• Оракул — «„Соловецький Оракул“ — це невеличка темна кімната, де вже багато років планують встановити потужну електронно-обчислювальну машину для незначних віщувань».
• Піфії — «дуже багато палять і займаються загальною теорією передбачень».
• Янус Полуектович Невструєв — єдиний у двох особах директор Інституту; отримав своє ім'я від Януса (лат. Ianus ← ianua «двері») римської міфології — дволикого бога дверей, входів, виходів, різних проходів, а також усіляких починань у часі.
• Згадано скульптуру «Атоміум» Всесвітньої виставки 1958 року.

• 1977 — перекладено Леонідом Рененом, видано у США із назвою «Monday Begins on Saturday».
• 2005 — переклад Ендрю Бромфілда, виданий у Великій Британії під назвою «Monday starts on Saturday». Переклад вдало передає ключові назви: «НИИ ЧаВо» — NITWiT, «ИзНаКурНож» — «Lohuchil»  The Log Hut on Chicken Legs. Тим не менш англомовному читачеві складно знайти відтінки, закладені авторами у багатьох іменах і фразах. Також у цьому перекладі місцями скорочено текст.

• Борис та Аркадій Стругацькі. Понеділок починається в суботу: казка для наукових співробітників молодшого віку. Переклад з російської: Анатолій Саган; За загальною редакцією Бориса Щавурського. Тернопіль: Навчальна книга — Богдан. 2011. — 311 с. (серія «Горизонти фантастики»). ISBN 978-966-10-1397-0. ISBN 978-966-10-2118-0 (серія)

• Інформація про твір на «Лаборатории фантастики» [Архівовано 4 липня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
• Інформація про переклад українською [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)

• Понеділок починається в суботу: казка для наукових співробітників молодшого віку / А. Стругацький, Б. Стругацький ; [пер. з рос. А. Сагана ; за заг. ред. Б. Щавурського]. — Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2011. — 312с. — (Горизонти фантастики).