Попінов Микола Олександрович

Попінов Микола Олександрович
Попінов Микола Олександрович
Народження	11 травня 1945 ; Дзержинськ
Смерть	14 вересня 2005 (60 років)
	Київ, Україна
Країна	СРСР; Україна
Жанр	пейзаж і натюрморт
Навчання	Київський державний художній інститут (1974)
Вчитель	Годунов Олександр Федорович, Шостя Віталій Костянтинович і Лящук Тимофій Андрійович
Діяльність	художник
Член	Спілка радянських художників України
Партія	КПРС
У шлюбі з	Слєта Оксана Петрівна
Діти	Попінова Галина Миколаївна
Нагороди

Микола Олександрович По́пінов (11 травня 1945, Дзержинськ — 14 вересня 2005, Київ) — український художник; член Спілки радянських художників України з 1979 року^[1]. Заслужений художник УРСР з 1979 року. Чоловік художниці Оксани Слєти, батько художниць Оксани та Галини Попінових^[2].

Біографія

Народився 11 травня 1945 року у місті Дзержинську (тепер Нижньогородська область, Росія). Початкову художню освіту здобув у художній школі рідного міста, продовжив навчання у художньому училищі міста Павлового, де навчався на відділенні художньої обробки металу^[3]. 1974 року закінчив Київський художній інститут, де навчався у Тимофяй Лящука, Віталія Шості^[1]. Член КПРС з 1980 року.

Мешкав у Києві в будинку на вулиці Академіка Філатова № 10а, квартира № 2^[4] та у будинку на вулиці Антоновича, № 88, квартира № 55^[1]. Помер у Києві 14 вересня 2005 року^[3].

Творчість

Працював у галузі плаката, станкового живопису і монументального мистецтва. Серед робіт:

плакати

«Від Декрету про мир — до Програми миру» (1972);
«Імперіалізм несе людству війни і смерть» (1974);
«Володимир Ленін» (1974);
«Соціалізм — це мир» («Мир — наш ідеал»; 1974—1977);
«Вітчизні віддаєм пориви всі і сили, і всю свою любов — сердець своїх тепло» (1977);
«Ленін — засновник Комуністичної партії Радянського Союзу» (1977);
«Ленін — ім'я, епоха» (1977);
«Права людини по-чілійськи» (1977);
«Вчимося комунізму, будуємо комунізм» (1978);
«Недаремно колосся прикрашає герб: хто сіє хліб, той здобуває славу» (1980);
«1500. Місто-герой, місто-трудівник. Київ» (1982).

живописні серії

пейзажі «По Сумщині» (1993—1995);
натюрморти (1993—1995).

1985 року створив емблему Республіканського будинку художників. У 1989 році оформив ресторан у Ромнах^[1]. Оформив Театр кіноактора у Києві, зокрема його екстер'єр, створив емблему театру, тощо^[3].