Прокопенко Микола Антонович (художник)

Прокопенко Микола Антонович
Прокопенко Микола Антонович
Народження	7 квітня 1924 ; Квітки, Корсунський район, Черкаська округа, Київська губернія, Українська СРР, СРСР
Смерть	25 лютого 2001 (76 років)
Країна	СРСР; Україна
Жанр	історичний живопис і портрет
Навчання	Київський державний художній інститут (1956)
Вчитель	Касіян Василь Ілліч, Плещинський Іларіон Миколайович і Максименко Олександр Григорович
Діяльність	художник
Працівник	Молодь
Член	Спілка радянських художників України
Партія	КПРС

Микола Антонович Прокопенко (нар. 7 квітня 1924, Квітки — пом. 25 лютого 2001) — український художник; член Спілки радянських художників України України з 1959 року.

Біографія

Народився 7 квітня 1924 року в селі Квітках (нині Звенигородський район Черкаської області, Україна). У роки німецько-радянської війни під час німецької окупації України потрапив на примусові роботи до Німеччини, потім — до Австрії. Додому повернувся у 1945 році^[1].

Два роки навчався в Дніпропетровському художньому училищі^[1]; протягом 1950—1956 років — у Київському художньому інституті у Василя Касіяна, Іларіона Плещинського, Олександра Максименка.

Після здобуття фахової освіти три роки працював художнім редактором видавництва «Молодь», потім займався лише творчою діяльністю^[1]. Член КПРС з 1967 року. Жив у Києві, в будинку на вулиці Великій Житомирській, № 14, квартира, № 10. Помер 25 лютого 2001 року^[1].

Творчість

Працював у галузях станкового живопису, станкової та книжкової графіки. Оформив і проілюстрував понад 200 книг класиків української і світової літератури, створив понад сто портретів українських діячів^[1]. Серед робіт:

серія картин «Перегук» за повістю Івана Франка «Захар Беркут» (1964);
триптих «За землю, за волю» (1967, темпера);
«З повного відра» (1969, темпера);
серія «Така її доля» за мотивами поезій Тараса Шевченка (1970, темпера);
«Літописець» (1978);
«Похід Ігоря» (1978);
«Плач Ярославни» (1978);
«Портрет матері» (1979);
«Розкажіть мені, мамо» (1988);
«У задумі» (1992).

ілюстрації до книг

«Полк Тимофія Черняка» Олеси Десняка (1958);
«Золотий Кораблик» Бориса Антоненка-Давидовича (1960);
«Даринка з братиком» Івана Виргана (1963);
«Олеся» Олександра Купріна (1965);
«Правда і кривда» Михайла Стельмаха (1965);
«Микола Джеря» Івана Нечуя-Левицького (1970).

Брав участь у республіканських виставках з 1959 року, зарубіжних — з 1956 року. Персональні виставки відбулися у художній галереї Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника у 1997 році, Національному музеї Тараса Шевченка у Києві у 1998 році, Черкаському обласному художньому музеї у 1999 році^[1].

У фондах Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника зберігається 2 308 творів митця. Його роботи знаходяться ще в 20 музеях і в багатьох приватних колекціях в Україні й за кордоном^[1].