Максименко Олександр Григорович

Максименко Олександр Григорович
Максименко Олександр Григорович
Народження	5 (18) листопада 1916 ; Вільховатка, Кобеляцький район, Україна
Смерть	15 березня 2011 (94 роки)
	Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Російська імперія; УНР; СРСР; Україна
Жанр	жанрове малярство, пейзаж, натюрморт і портрет
Навчання	Дніпропетровське художнє училище (1938) і Київський державний художній інститут (1947)
Вчитель	Панін Михайло Микитович, Шовкуненко Олексій Олексійович, Єлева Костянтин Миколайович, Єржиковський Сергій Миколайович, Фомін Олександр Іванович, Шаронов Михайло Андрійович, Грабар Ігор Емануїлович і Герасимов Сергій Васильовичd
Діяльність	художник
Відомі учні	Олійник Олексій Петрович і Прокопенко Микола Антонович
Працівник	Київський державний художній інститут
Член	Спілка радянських художників України
Партія	ВКП(б)
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

Олександр Григорович Макси́менко (18 листопада 1916, Вільхуватка — 15 березня 2011, Київ) — український живописець і педагог; член Спілки радянських художників України з 1947 року. Лауреат Сталінської премії III ступеня за 1948 рік^[a]. Заслужений художник УРСР з 1972 року. Батько художниці Галини Максименко.

Біографія

Народився 5 [18] листопада 1916(19161118) року у селі Вільхуватці (нині Полтавський район Полтавської області, Україна). У 1933—1938 роках навчався в Дніпропетровському художньому училищі, де його педагогами були Юрій Бондар, Михайло Панін. У 1938—1941 роках продовжив навчання у Київському художньому інституті в Олексія Шовкуненка, Костянтина Єлеви, Сергія Єржиковського, Олександра Фоміна, Михайла Шаронова та у 1941—1943 роках — на українському відділенні Московського художнього інституту в Самарканді та Загорську, де був учнем Ігоря Грабаря, Сергія Герасимова.

Брав участь у німецько-радянській війні, як військовий художник 1-го Українського фронту. Під час війни створив галерею портретів офіцерів Червоної армії, замальовки сцен солдатського життя, місць бойових дій. 1947 року закінчив Київський художній інститут. Дипломна робота — картина «Господарі землі»^[1]^[b].

Член ВКП(б) з 1948 року. Протягом 1949—1951 років викладав композицію на графічному факультеті Київського художнього інституту, після чого перебував на творчій роботі. Мешкав у Києві у будинку на вулиці Філатова, № 10а, квартира № 23 та у будинку на вулиці Лариси Руденко, № 9, квартира № 21^[2]. Помер 15 березня 2011 року. Похований у колумбарії Байкового кладовища.

Творчість

Працював у галузі станкового живопису, у реалістичному стилі створював натюрморти, пейзажі, портрети, жанрові картини. Серед робіт:

«Базар біля мечеті Бібі-Ханим» (1943);
«Самарканд» (1943);
«Загорськ. Лавра» (1944);
«Господарі землі» (1947, Національний художній музей України; варіант — 1951, Харківський художній музей^[1]);
«Під осінь» (1948, Полтавський художній музей);
«Новатори колгоспних ланів» (1950);
«Земля. Рілля» (1952, Дніпровський художній музей);
«Колгоспне поле» (1956, Донецький художній музей);
«Венеція. Канал» (1956);
«Колгоспний сторож» (1957);
«Вода прийшла» (1957, Луганський художній музей; варіант — 1959);
«Перед сівбою» (1960);
«На полі» (1961);
«Седнів. Хата, в якій перебував Тарас Шевченко» (1961);
«Кобзар Петро Тищенко» (1961);
«Натюрморт із лимоном» (1961);
«Доярка Люба» (1962);
«Думи хлібороба» (1963, Сумський художній музей);
«Спогади. Тарас Шевченко в Літньому саду» (1964);
«Перші кроки» (1964—1965);
«Хліборобка» (1965);
«Колгоспниця» (1966);
«Золота осінь» (1968);
«Зміна» (1968);
«Седнівський краєвид» (1969);
«Мати» (1969);
«У вільну хвилину» (1969—1970);
«Журавлі летять» (1970);
«Батьківська журба» (1971);
«Про хліб» (1972);
«Полудень» (1973);
«Троянда» (1973);
«Зелені овочі» (1973);
«Колгоспний ярмарок» (1974);
«Річка Сула» (1975);
«Вечір. Шефи» (1976);
«Полтавські колгоспниці» (1976);
«Дніпрові далі» (1976);
«Осінній натюрморт» (1976);
«Хліб, цибуля і яйця» (1976);
«Так починалося» (1977);
«Седнів. Садиба Лизогуба» (1978);
«Яблуня» (1978);
«Восени» (1978);
«Седнів. Ранкові тумани» (1978);
«До нового життя» (1978);
«Рання весна» (1980);
«Під вечір» (1980);
«На Січ» (1982);
«Журавлі летять» (1984);
«Матері» (1987);
«Тарас Шевченко на Чернечій горі» (1990—1994);
«Портрет ветерана війни А. П. Нагорного» (1991);
«Кабаки» (1993);
«Тарас Шевченко в Полтаві» (1994—1995);
«Льон» (2009);
«Базарчик» (2010);

серії

«Пейзажі» (2000-ті);
«Натюрморти» (2000-ті).

Крім згаданих музеїв, роботи художника зберігаються у Московському історичному музеї, Національному музеї історії України у Києві, Дніпровському історичному музеї, Чернігівському художньому музеї, Музеї історії міста Києва.

Брав участь у республіканських та всесоюзних виставках з 1947 року, зарубіжних — з 1949 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1950-х, 1982, 1996, 2006 роках.