Пінон сулуйський

?Пінон сулуйський
	;
Охоронний статус
	; Уразливий (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Голубоподібні (Columbiformes);
Родина:	Голубові (Columbidae);
Рід:	Пінон (Ducula);
Вид:	Пінон сулуйський;
Біноміальна назва
	Ducula pickeringii; (Cassin, 1854)
Посилання
Вікісховище:	Ducula pickeringii
Віківиди:	Ducula pickeringii
ITIS:	177384
МСОП:	22691710
NCBI:	2953390

Пі́нон сулуйський^[2] (Ducula pickeringii) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)^[3]. Мешкає на островах Індонезії, Малайзії і Філіппін. Вид названий на честь американкського натураліста Чарлза Пікерінга^[en]^[4].

Опис

Довжина птаха становить 40 см, враховуючи хвіст довжиною 21,7-22 см. Самиці дещо менші за самців. Голова, шия і нижня частина тіла рожевувато-сірі, груди і горло рожеві, задня частина шиї сіра. Навколо очей світлі кільця. Спина, надхвістя і крила сірувато-коричневі з легким зеленим відблиском. Хвіст темно-зелений. Гузка рожевувато-сіра з червонуватим відтінком. Райдужки червоні, лапи малинові. Молоді птахи мають більш сіре забарвлення, зелений відблиск у їх оперенні відсутній, рожевий відтінок на голові і нижній частині тіла менш виражений.

Поширення і екологія

Сулуйські пінони мешкають на островах архіпелагу Сулу, на островах Міангас^[en], Дераван^[en] і Талауд^[en] та на інших дрібних острівцях біля північного узбережжя Калімантану. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, в мангрових лісах, в садах і на плантаціях. Зустрічаються поодинці або парами, іноді невеликими зграйками. Живляться плодами. Ведуть кочовий спосіб життя, долають простори морів Сулу і Сулавесі в пошуках сезонних плодів.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція сулуйських пінонів становить від 1500 до 7000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Ducula pickeringii.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 11 травня 2022.
↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 306. ISBN 978-1-4081-2501-4.

Джерела

Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001