Радіопульсар

Радіопульса́р — космічне джерело імпульсного радіовипромінювання, що приходить на Землю у вигляді періодично повторюваних сплесків (імпульсів).

Відкриття

Пульсари були відкриті в червні 1967 року Джоселін Белл, аспіранткою Е. Хьюіша, на меридіанному радіотелескопі Маллардської радіоастрономічної обсерваторії Кембриджського університету на довжині хвилі 3,5 м (85,7 МГц) під час спостережень з дослідження мерехтінь «точкових» радіоджерел^[1]. За це відкриття Хьюіш отримав в 1974 році Нобелівську премію. Результати спостережень були засекречені на півроку, а першому відкритому пульсару дали назву LGM-1 (від англ. Little green men - «маленькі зелені чоловічки»). Це було пов'язано з припущенням про штучність строго періодичних імпульсів радіовипромінювання.

У січні 1969 року у радіо пульсара в Крабовидній туманності вдалося виявити пульсації в оптичному діапазоні. У 1974 році було відкрито пульсар у подвійній системі (подвійний пульсар) PSR B1913+16, за допомогою якого вдалося перевірити різні теорії гравітації^[2]. В 1990 році у пульсара PSR 1257+12 була знайдена планетна система^[3]. 2004 року було виявлено двічі подвійний пульсар PSR J0737−3039 — подвійна система з двох пульсарів^[4].

До 2011 року було виявлено близько 1970 радіопульсарів^[5]^{[відсутнє в джерелі]}, більше половини з яких виявлені обсерваторією Паркса в Австралії під керівництвом Діка Манчестера. З них 140 входило до складу кулястих скупчень; 21 знайдено в Магелланових хмарах. За теоретичними оцінками^[6], кількість доступних для спостереження радіопульсарів у Галактиці оцінюється як (24±3)× 10³, а повна їх кількість — (240±30)× 10³.

Номенклатура

Позначення пульсарів у каталозі ANTF (англ. Australia Telescope National Facility) має таку структуру:

PSR XYYYYZZZ,

де

PSR — префікс (скорочення від англ. pulsar),
X — позначення епохи каталогу: B, якщо 1950 р. і J, якщо 2000. Якщо епоха каталогу не вказана, то майже напевно це 1950 р.
YYYY — пряме піднесення пульсара (перші дві цифри — години, решта — мінути),
ZZZ — схилення пульсара (перший символ має бути «+» або «-»), для F-пульсарів^{[прояснити]} схилення зазвичай зазначають із точністю до кутових мінут.

Основні спостережні характеристики радіопульсарів

Період ( $P\!$ )

Похідна періоду ( ${\dot {P}}$ )
Профіль середнього імпульсу.
Інтерімпульс
Мікроструктура імпульсу
Поляризація
Гігантські імпульси.

Фізична природа радіопульсарів

У астрофізиці відомо три типи компактних об'єктів: білі карлики, нейтронні зорі й чорні діри. Якщо перший відкритий пульсар мав період 1,337 с, то відкриті незабаром пульсари в Крабоподібній туманності і в туманності Вітрил мали періоди 33 і 89 мілісекунд відповідно. Білі карлики не можуть обертатися з такими малими періодами через відцентрове руйнування. Чорні діри не є об'єктами, які випромінюють самостійно. Єдиним кандидатом для пояснення явища пульсара залишається швидкообертова нейтронна зоря. Запаси енергії обертання в пульсарі оцінюються в 10⁴⁵ ÷ 10⁵² ерг, а швидкість втрат — 10³⁰ ÷ 10³⁸ ерг/с.

Див також

Джерела

↑ Hewish A., Bell S. J., Pilkington J. D. H., Scott P.F., Collins R. A. Observation of a Rapidly Pulsating Radio Source // Nature, Vol. 217, pp. 709.
↑ Hulse, R. A.; Taylor, J. H. Discovery of a pulsar in a binary system // Astrophysical Journal, vol. 195, Jan. 15, 1975, pt. 2, p.
↑ Wolszczan, A.; Frail, D. A. A planetary system around the millisecond pulsar PSR1257 + 12 // Nature (ISSN 0028-0836), vol. 355, Jan. 9, 1992, p. 145—147.
↑ M. Burgay at al.
↑ The ATNF Pulsar Database
↑ I. Yusifov and I. Küçük (2004). Revisiting the radial distribution of pulsars in the Galaxy. A&A. 422 (2): 545—553. doi:10.1051/0004-6361:20040152.

Література

И. Ф. Малов. Радиопульсары // Москва, «Наука», 2004
Р. Манчестер, Дж. Тейлор. Пульсары // Москва, «Мир», 1980
В. С. Бескин, Я. Н. Истомин, А. А. Филиппов. Радиопульсары — поиски истины // УФН. — 2013. — Т. 183. — С. 179–194.