Рикун Валерій Васильович

Валерій Рикун
Особисті дані
Повне ім'я	Рикун Валерій Васильович
Народження	5 вересня 1950(1950-09-05) (74 роки)
Громадянство	СРСР →  Україна
Позиція	опорний півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1968–1969 «Дніпро» Д 5 (0) 1970 «Динамо» К 0 (0)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г) 1969 СРСР (U-18)  ? (?)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію оновлено 2 вересня 2013.
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну оновлено 2 вересня 2013.

Рику́н Вале́рій Васи́льович (нар. 5 вересня 1950, СРСР) — колишній радянський футболіст, що виступав на позиції опорного півзахисника. Відомий завдяки виступам у складі дніпропетровського «Дніпра» та юнацької збірної СРСР. Закінчив кар'єру через пристрасть до алкоголю. Батько екс-футболіста збірної України Олександра Рикуна.

Футбольний шлях Валерій Рикун розпочав у дніпропетровському «Дніпрі» і швидко став одним з улюбленців вболівальників через свою філігранну техніку^[1], азарт та небажання програвати. У 1969 році у складі юнацької збірної СРСР здобув бронзові нагороди континентального чемпіонату Європи, отримавши звання найкращого півзахисника турніру. Після цього юнака забрали до дублю київського «Динамо»^[2][3] під прикриттям служби у внутрішніх військах, хоча тренер збірної Євген Лядін складав йому протекцію до «Динамо» московського. Втім заграти у команді, де на провідних ролях були такі гравці, як Блохін та Веремєєв, Рикуну не вдалося, а згодом через певні проблеми його було взагалі відраховано з футбольної команди та переведено до військової частини. Після закінчення служби Валерій повернувся до Дніпропетровська, однак на передсезонному зборі в Сочі разом з партнером по клубу Василем Лябиком серйозно порушив режим і, відмовившись вибачитися перед Валерієм Лобановським, що тренував на той час «дніпрян», був відрахований з клубу. На цьому кар'єра Рикуна на професійному рівні скінчилася. Він влаштувався працювати слюсарем на завод та продовжив виступи на аматорському рівні за команду «Вихрь», будучи справжньою зіркою любительського футболу Дніпропетровська. Проте, від розгульного способу життя не відмовився, продовжуючи «обмивати» перемоги вже з новими партнерами по команді. Доходило до того, що тодішній тренер «Вихря» Цалік Цадиков забирав заробітну платню футболіста і сам купував йому одяг, аби той не пропив усе одразу. Декілька років поспіль Рикун визнавався найкращим гравцем чемпіонату області, однак на вищий рівень переходити не бажав, і, зрештою, у 1974 році терпіння Цадикова луснуло — він відрахував скандального гравця з команди. Однак, бажаючих бачити у своєму складі такого кваліфікованого футболіста, на аматорському рівні було вдосталь, тож Валерій продовжував грати, перекваліфікувавшись у центрального захисника.

• Бронзовий призер юнацького чемпіонату Європи (1): 1969
• Найкращий півзахисник юнацького чемпіонату Європи (1): 1969

• Син Валерія Рикуна — Олександр, колишній футболіст, відомий перш за все виступами у складі дніпропетровського «Дніпра», харківського «Металіста» та збірної України. Один з найкращих плеймейкерів українського чемпіонату початку XXI століття. Як і батько, передчасно завершив кар'єру через проблеми зі спортивним режимом.
• Окрім того, Валерій Рикун має доньку Наталію та онука Антона, що також вирішив пов'язати свою долю з футболом, виступаючи певний час у молодіжному складі «Металіста»^[4].

• Профіль гравця (рос.) . «Footbook». Процитовано 2 вересня 2013. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
• Дмитро Москаленко. Сага про Олександра — великого та жахливого. Розділ: батько — перший дніпропетровський! (рос.) . «Металіст Харків в цифрах». Архів оригіналу за 15 серпня 2013. Процитовано 2 вересня 2013. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)