Від 2022 року навчається на спеціальності «Публічне управління та адміністрування» Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника [9].
24 лютого 2022 року вступила до лав Добровольчого формування Івано-Франківської територіальної громади № 3, а потім — Збройних сил України. Півтора роки була єдиною жінкою серед військовослужбовців кулеметного взводу 72-ї окремої механізованої бригади[1][13][14][15]. Виконувала бойові завдання на Вуглегірській ТЕС, у Зайцевому, також на Бахмутському, Мар'їнському та Вугледарському напрямках[15]. Цього ж року потрапила на поштову картку Укрпошти «Сухопутні війська ЗСУ»[16].
У березні 2023 року зазнала важкого поранення у Вугледарі. Наприкінці червня того ж року повернулася на фронт[12][17].
З листопада 2023 до грудня 2024 — командирка взводу безпілотних авіаційних комплексів Збройних сил України[15][18]. У березні 2024 року фотографія Оксани з'явилася на обкладинці «Vogue Ukraine»[19].
З грудня 2024 — командирка роти ударних безпілотних авіаційних комплексів Збройних сил України.
Особисте життя
Була заручена із Максимом Ємцем («Єнот»), українським військовим, підполковником, старшим офіцером підрозділу спеціального призначення ГУР МО.
Наречений загинув 4 лютого 2025 під час виконання бойових завдань на Покровському напрямку Донецької області[20].
Творчість
Авторка поетичних збірок «Орнаменти долі» (2020)[1][21], «Назустріч смерті» (2022)[22][15], «Дорога життя» (2024)[23][24], «Народжені у волі не бояться смерті» (2025, із серії «100 поезій. сучасність» видавництва «Фоліо»)[25].
Нагороди
Військові
орден «За мужність» III ступеня (8 березня 2025) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[26];
премія імені Богдана Хмельницького в номінації «Літературні твори військової тематики» (2024) — за збірки поезій «Дорога життя» та «Назустріч Смерті»[31];
обласна премія імені Марка Боєслава в номінації «Поезія авторів, які безпосередньо брали участь у бойових діях, — у вільних жанрах» (2025) — за збірку «Дорога життя»[32].
Суспільно-громадські
стипендіатка президента України (23 вересня 2020)[33], голів Івано-Франківської ОДА та Івано-Франківської обласної ради (29 вересня 2020)[34], Фундації Лозинських (2023)[35];
подяка міського голови Івано-Франківська (17 листопада 2021)[36];
почесна нагорода міста Івано-Франківська «Людина року 2023»[джерело?];
міжнародна премія «Голос Миру через цінності та Об'єднання» в номінації «Жінка захисниця» (2024) — за вагомий внесок в захист України, її розбудову та розвиток[джерело?];
↑Розпорядження голів Івано-Франківської ОДА та Івано-Франківської обласної ради «Про призначення стипендії голови облдержадміністрації та голови обласної ради студентам вищих навчальних закладів» від 29 вересня 2020 р. № 504/600-р.
