28 грудня 2023 року було повідомлено про створення 153-ї механізованої бригади як однієї з п'яти нових механізованих бригад. Вона була підпорядкована оперативному командуванню «Північ». Ядро бригади склали кулеметники з 72-ї окремої механізованої бригади взводу Назарія Кішака.[1][2] Приєдналася також група, сформована в лютому 2022 року добровольцями з Івано-Франківської області, які спершу були підрозділом Союзу територіальної оборони, а згодом воювали з 72 ОМБр при обороні Кодеми, Бахмута і Вугледара. Одним з облич бригади стала Оксана Рубаняк «Ксена», 20-річна блогерка.[1]
На початку квітня 2024 року Михайло Ткач та Севгіль Мусаєва оголосили про збір коштів на БпЛА для бригади, яка вже зазначалася як піхотна, а не механізована.[3] 11 квітня 2024 року ГШ ЗСУ опублікував відео про тренування 153-ї піхотної бригади.[4] У травні 2024 року військовий оглядач Forbes також написав, що через брак гусеничної бронетехніки у України 153-тя механізована бригада мусила змінити тип на піхотну.[5]
27 травня 2024 року бригада повідомила, що взвод БпАК брав участь у боях на харківському напрямку.[6]
З червня 2024 року бригада знову зазначалася як механізована і офіційна сторінка повернула стару назву 153 окрема механізована бригада.[7]
29 серпня 2024 на офіційній сторінці бригади командир бригади Андрій Сотніченко привітав військовослужбовців з річницею створення бригади, а також підтвердив, що деякі воїни бригади беруть участь у наступальній операції в Курській області, змушуючи війська окупантів відступити від українських кордонів.[8]
У січні 2025 року Юрій Бутусов написав про проблеми в бригаді, що були схожі на проблеми в 155-й бригаді. Хоча під час навчання в Німеччині випадки дезертирства були поодинокі, але по поверненню в Україну та після виїзду на фронт в бригаді почалось масове самовільне залишення частини в результаті організаційних та управлінських прорахунків. Бутусов сказав, що бригада отримала тисячі людей, батальйон БМП M2 Bradley та іншу цінну бойову техніку, але не отримала необхідної кількості досвідчених компетентних командирів, дронів, забезпечення та справних машин для логістики. Підготовлених бійців кілька разів забирали у процесі формування на поповнення інших військових частин. Не було запущено систему ситуаційної обізнаності та супроводу дронами дій піхоти, та не поставлено антидронових систем. Нестача запчастин M2 Bradley означала, що одна рота могла мати лише 2-3 повністю справні БМП, тоді як інші ремонтувалися. Наостанок, час підготовки та злагодженості був недостатній: повноцінного циклу підготовки в Україні не було, а підготовка в ФРН була фрагментованою та не системною.[9]