Сахро Петро Юрійович
Петро Юрійович Сахро (10 липня 1918, Рожнів — 26 липня 1987, Коломия) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1970 року[1]. БіографіяНародився 10 липня 1918 року в селі Рожнові (нині Косівський район Івано-Франківської області, Україна). У 1932 році закінчив місцеву семирічну школу і вступив до Коломийської школи деревного промислу, де опановував рисунок, різьблення і живопис. У 1935 році навчався у Львові, у мистецькій студії Олекси Новаківського, протягом 1937—1940 років — у Львівському інституті пластичних мистецтв[2]. З 1940 року проходив строкову службу у Червоній армії, служив червоноармійцем у Мелітопольській військовій авіашколі. Під час німецько-радянської війни, 1 серпня 1942 року, заарештований і звинувачений у намірі перейти на бік ворога. Особливою нарадою при НКВС СРСР 15 січня 1944 року засуджений на 10 років позбавлення волі (реабілітований 23 грудня 1996 року). Протягом 1947—1951 років проживав у Самарканді, де працював художником у Художньому фонді Узбецької РСР[2]. У 1951 році повернувся на Станіславщину, оселився у Коломиї, де влаштувався на роботу художником-живописцем філії Станіславського обласного Товариства художників; у 1961 році працював художником-живописцем в Художньому фонді при Спілці художників Косова; з 1962 року — в Івано-Франківських художньо-виробничих майстернях Художнього фонду УРСР[2]. Мешкав у Коломиї в будинку на вулиці Міцкевича, № 46[3]. Помер в Коломиї 26 липня 1987 року, після важкої хвороби[2]. ТворчістьПрацював у галузі станкового живопису, створював жанрові картини, пейзажі, портрети. Серед робіт:
Також написав портрети багатьох майстрів народного мистецтва Гуцульщини: різьбярів Юрія і Семена Корпанюків (1975), Дмитра Шкрібляка (1979); гончарів Михайла Волощука, Михайла Рощиб'юка (1971)[2], Брав участь у мистецьких виставках в Івано-Франківську з 1950 року, у Львові, Києві, інших містах України з 1957 року, багатьох вернісажах країн близького зарубіжжя з 1972 року, зокрема у Польщі, Румунії, Чехословаччині, Канаді, США, Японії. Посмертні персональні виставки відбулися в Івано-Франківську у 1988 році та Коломиї у 1989 році[1]. Роботи художника зберігаються у Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського (12 робіт)[1], Музеї мистецтв Прикарпаття (28 робіт, 23 з яких намальовано на полотні, а 5 — на картоні олійними фарбами; майже всі вони закуплені музеєм у 1980-х роках, одну з них подаровано, а дві — передано з Івано-Франківського краєзнавчого музею)[2]. Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia