Селище (Броварський район)
Се́лище — село в Україні, у Баришівській селищній громаді Броварського району Київської області. Населення — 944 особи. Розташоване на місці давньослов'янського поселення на лівому березі Трубіжу за 46 км від районного центру — м. Бровари. ІсторіяАрхеологи дослідили на території села майстерню ювеліра часів Русі.  За Гетьманщини, до 1781 року Селище було у складі Баришівської сотні Переяславського полку. З 1756 року діяла Георгіївська церква[1] З ліквідацією Гетьманщини, Селище перейшло до складу Остерського повіту Київського намісництва. За описом 1787 року у Селищі була 491 особа, село у володінні «казених людей», козаків і власника полковника Андрія Іваненка[2] Від початку XIX ст. Селище у складі Переяславського повіту Полтавської губернії. Є на мапі 1816 року[3]  Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі Баришівської волості Переяславського повіту Полтавської губернії мешкало 1396 осіб, налічувалось 262 дворових господарства, існували православна церква, 2 постоялих будинки, лавка, 54 вітряних млини, маслобійний завод[4]. За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1518 осіб (728 чоловічої статі та 790 — жіночої), з яких 1501 — православної віри[5]. 1910 року - село Баришівської волості Переяславського повіту Полтавської губернії, 343 господарства, 1695 мешканців[6]. Село населяли земельні козаки, які в 1914 році збудували найкращу церкву в околицях[джерело?]. Станом на 1923 рік у селі Cелище Баришівського району Київського округу проживало 1802 особи. У 1929 році в селі почався масовий колгоспний рух.  У 1930 році у Селищі створюється перший колгосп імені Паризької Комуни, першим головою якого став Пушня Ф. П. До нього увійшло 170 дворів і 510 осіб. Потім у тому ж році був створений колгосп ім. Т. Г. Шевченка. Головою колгоспу був обраний Кириленко І. А., куди вступило 67 дворів і 190 осіб. В сільській школі навчалось 130—150 дітей.[7] За роки радянської влади село постраждало від репресій та Голодомору. В селі діє середня школа, є бджолярська організація і кінологічна служба. Поряд з селом невеличкий лісок. З 1960-х в селі проживає і служить відомий священник і дисидент Михайло Макєєв. На околиці поселення створене так зване чорнобильське містечко, де побудовані типові будинки для переселенців із Зони відчуження. До 12 червня 2020 року було центром Селищанської сільської ради. НаселенняЗгідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 985 осіб, з яких 432 чоловіки та 553 жінки.[8] За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 939 осіб.[9] МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[10]
Пам'яткиПримітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
