Система Вейда-Джайлза
Система Вейда-Джайлза (англ. Wade–Giles) це система латинізації Мандаринської мови. Вона розвинулася на основі системи, створеної Томасом Френсісом Вейдом[en] у середині 19 століття, і отримала завершену форму в Китайсько-англійському словнику Герберта А. Джайлза 1892 року. Системи латинізації, які використовувалися до кінця 19-го століття, базувалися на Нанкінському говорі, але Вейд-Джайлз базувався на Пекінському говорі та був системою транскрипції, знайомою в англомовному світі протягом більшої частини 20-го століття. Обидва ці типи транскрипції використовувалися в поштових латинізаціях (латинізовані назви місць, стандартизовані для поштового використання). У материковому Китаї система Вейда-Джайлза була здебільшого замінена системою латинізації Ханью Піньїнь, яка була офіційно прийнята в 1958 році, за винятком латинізованих форм деяких із найуживаніших назв місць і осіб, а також інших власних іменників. Латинізовані назви для більшості місцевостей, осіб та інших власних іменників на Тайвані базуються на системі Вейда-Джайлза, наприклад Гаосюн, Острови Мацзу та Цзян Цзін-ґо. ІсторіяСистема Вейда-Джайлза була розроблена Томасом Френсісом Вейдом[en], китайським знавцем і британським послом у Китаї, який був першим професором китайської мови в Кембриджському університеті. Вейд опублікував у 1867 році перший підручник Пекінського говору мандаринської мови англійською мовою "Yü-yen Tzŭ-erh Chi" (кит.: 语言自迩集; кит. традиц.: 語言自邇集), який став основою для латинкової системи, пізніше відомої як система Вейда-Джайлза. Система, призначена для транскрипції китайських термінів для китайських спеціалістів, була додатково вдосконалена в 1892 році Гербертом Алленом Джайлзом, британським дипломатом у Китаї та його сином Ліонелєм Джайлзом[en], куратором Британського музею. Тайвань десятиліттями використовував систему Вейда-Джайлза як стандарт, існуючи разом із кількома офіційними латинізаціями поспіль, а саме, Gwoyeu Romatzyh[en], Mandarin Phonetic Symbols II[en] і Tongyong Pinyin[en] (Тоньон Піньїнь). Партія Ґоміньдан раніше пропагувала Піньїнь після успішної кандидатури Ма Їнцзю в президенти в 2008 році та в ряді міст, де ґоміньданівці обирали мерів. Однак нинішня адміністрація Цай Інвеню і Демократична прогресивна партія разом з більшістю людей на Тайвані, як корінних, так і за кордоном, використовують правопис і транскрибують свої юридичні імена в системі Вейда-Джайлза, а також в інших вищезгаданих системах. Ініціалі та фіналіУ наведених нижче таблицях показано латинізацію кожного китайського звуку системою Вейда-Джайлза (жирним шрифтом), разом із відповідним фонетичним символом МФА (у квадратних дужках) та відповідним переданням у Чжуїнь, Піньїнь (під ними) та в системі Кірносової-Цісар (в дужках), для зручності. Ініціалі
Фіналі
Склади, що починаються з медіалі
Особливості системиПриголосні та ініціаліОсобливістю системи Вейда-Джайлза є передавання придихів за допомогою символу, що нагадує апостроф. Томас Вейд та інші використовували ʽ(U+02BD) або ʻ(U+02BB), запозичену з політонічної орфографії давньогрецької мови. Дехто міг використовувати простий апостроф '(U+0027). Зворотна галочка та візуально подібні символи інколи можна побачити в різних електронних документах, які використовують цю систему. Приклади використання: p-pʻ, t-tʻ, k-kʻ, ch-chʻ. Використання цього символа зберігає b, d, g, j для латинізації китайських говірок, що містять дзвінкі приголосні, наприклад, Шанхайський говір[en] або Південномінська мова. Також, іноді, придих може позначатись, подібно до МФА, літерою h у верхньому індексі (h). Люди, які погано знаються на системі Вейда-Джайлза, доволі часто ігнорують ці апострофи (або інші з вишеперечислених символів), не знаючи, що вони передають важливу інформацію. Піньїнь, в свою чергу, вирішує цю проблему, використовуючи символи, які зазвичай використовують для позначення дзвінких звуків (яких нема у Мандарині) b-p, d-t, g-k, j-q, zh-ch. Частково через поширене пропускання апострофів, чотири звуки, представлені в Піньїні як j, q, zh, ch, часто перетворюються на ch, зокрема у багатьох власних назвах. Однак, якщо апострофи збережені, система виявляє симетрію, яка не залишає накладання:
Голосні та фіналіСкладові приголосніСистема Вейда-Джайлза передає два типи складових голосних[en]:
-ŭ та -ih записуються у Піньїні як -і.
Голосна ОКінцеве o в системі Вейда-Джайлза має дві вимови в сучасному Пекінському говорі: [wo] та [ɤ]. [ɤ] пишеться як о, коли вона є окремою фіналью (ko, kʻo, ho), пишеться як ê, коли вона у складі фіналей [ɤn] та [ɤŋ], або утворює окремий склад (ê, ên, êng). (Піньїнь: ge, ke, he та е, en, eng) [wo] пишеться як o, окрім складу wo: wo, cho, to, lo. (Піньїнь: wo, zhuo, duo, luo)
ТониТони в системі Вейда-Джайлза позначаються за допомогою надрядкових чисел (1–4), розміщених після складу. Це контрастує з використанням діакритики для представлення тонів Піньїнь. Наприклад, Піньїнь: qiàn; Вейд-Джейлз: chʻien4.
Розділові знакиВейд-Джайлз використовує дефіси (-) для розділення всіх складів у слові (у той час як Піньїнь розділяє склади лише в спеціально визначених випадках). Якщо склад не є першим у слові, його перша буква не пишеться з великої літери, навіть якщо вона є частиною власного іменника. Використання апострофів, дефісів і великих літер часто не спостерігається в назвах місць і особистих іменах. Наприклад, більшість закордонних тайванців пишуть свої імена як "Tai Lun" або "Tai-Lun", тоді як за системою Вейда-Джайлза насправді буде "Tai-lun". Порівняння з иншими системами
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia