Система підтримки рішень

Система підтримки рішень (СПР; англ. Decision Support System, DSS) — комп'ютеризована система, яка через збирання та аналіз великого обсягу інформації може впливати на процес ухвалення керівничих рішень в бізнесі та підприємництві.

Сучасні системи підтримки рішень виникли у результаті злиття керівничих інформаційних систем і систем керування базами даних, як системи, що максимально пристосовані до розв'язання задач щоденної керівницької діяльності, і є інструментом допомоги тим, хто вирішує (робить вибір). За допомогою СПР може проводитись вибір рішень у певних неструктурованих і слабко структурованих задачах, у тому числі й тих, що мають багато критеріїв.

СПР, як правило, узагальнюють результати досліджень з кількох дисциплін, та включають у себе елементи теорії баз даних, штучного інтелекту, інтерактивних комп'ютерних систем, методів імітаційного моделювання.

Як зазначено у [15], "… з моменту появи перших розробок у галузі СПР, не було дано чіткого визначення СПР… ".

Ранні визначення СППР (на початку 70-х років минулого століття) показували такі моменти:

1. Можливість оперування з неструктурованими чи слабкоструктурованими задачами, на відміну від задач, із якими має справу дослідження операцій.
2. Інтерактивні автоматизовані (тобто реалізовані на базі комп'ютера) системи.
3. Розподіл даних та моделей.

СПР

сукупність процедур по обробці даних та суджень, що допомагають керівникам підприємств у прийнятті рішень, заснованих на використанні моделей [17].

СПР

інтерактивні автоматизовані системи, що допомагають тим, хто вирішує, використовувати дані та моделі для розв'язання слабкоструктурованих проблем [17, 20].

СПР

система, що забезпечує користувачам доступ до даних і/або моделей, таким чином вони можуть приймати кращі рішення [7].

Останнє означення не відображає участі комп'ютера у свідомості СПР, питання можливості включення нормативних моделей до складу СППР тощо.

Зараз нема загальноприйнятого визначення СПР, оскільки конструкція СПР суттєво залежить від типу задач, для розв'язання яких вона розробляється, доступних даних, інформації та знань, а також від користувачів системи. Проте, можна навести певні елементи та характеристики, загальновизнані як частини СПР: СПР — у більшості випадків — це інтерактивна автоматизована система, що допомагає користувачу (ЛПР) використовувати дані та моделі для ідентифікації та розв'язання задач та прийняття рішень. Система повинна мати можливість роботи з інтерактивними запитами, що мають досить просту для вивчення мову запитів.

Відповідно до Turban [26], СПР має такі чотири основні характеристики:

1. СПР використовує і дані, і моделі;
2. СПР призначені для допомоги менеджерам під час прийняття рішень для слабкоструктурованих та неструктурованих задач;
3. Вони підтримують, а не замінюють процес вирішування менеджерів;
4. Мета СПР — підняття ефективності рішень;

Turban [26] запропонував перелік характеристик ідеальної СПР (він має мало спільних елементів із визначенням, що наведене вище).

Ідеальна СПР:

1. Оперує зі слабкоструктурованими рішеннями.
2. Призначена для ЛПР різного рівня;
3. Може бути пристосована для групового та індивідуального використання;
4. Підтримує як взаємозалежні, так і послідовні рішення;
5. Підтримує три фази процесу рішення: інтелектуальну частину, проектування та вибір;
6. Підтримує різноманітні стилі та методи рішення, що може бути корисно під час розв'язання задачі групою ЛПР;
7. Є гнучкою і адаптується до змін як організації, так і свого середовища.
8. Проста у використанні та модифікації;
9. Підвищує ефективність процесу прийняття рішень;
10. Дозволяє людині керувати процесом прийняття рішень за допомогою комп'ютера, а не навпаки;
11. Підтримує еволюційне використання і легко адаптується до вимог, що змінюються;
12. Може бути легко побудована, якщо може бути сформульована логіка конструкції СППР;
13. Підтримує моделювання;
14. Дозволяє використовувати знання.

Для СПР відсутнє не лише загальновизнане визначення, але і вичерпна класифікація. Різні автори пропонують різні класифікації.

На рівні користувача Haettenschwiler (1999) [12] ділить СПР на пасивні, активні та кооперативні СПР. Пасивною СПР називається система, що допомагає процесу вирішування, але не може створити припущення, яке рішення слід обрати. Активна СПР може зробити припущення, яке рішення слід ухвалити. Кооперативна СПР дозволяє ЛПД змінювати, доповнювати чи покращувати рішення, котрі пропонує система, надсилаючи потім ці зміни для перевірки. Система змінює, доповнює чи покращує ці рішення та надсилає їх користувачу знову. Процес продовжується до отримання узгодженого рішення.

На концептуальному рівні Power (2003) [21] вирізняє СПР, що керуються повідомленнями (Communication-Driven DSS), СПР, що керуються даними (Data-Driven DSS), СПР, що керуються документами (Document-Driven DSS), СПР, що керуються знаннями (Knowledge-Driven DSS) та СПР, що керуються моделями (Model-Driven DSS). СПР, що керуються моделями (Model-Driven DSS). СПР, що керуються моделями, характеризуються здебільшого доступом і маніпуляціями із математичними моделями (статистичними, фінансовими, оптимізаційними, імітаційними). Відмітимо, що певні OLAP-системи, що дозволяються здійснювати складний аналіз даних, що можуть бути віднесені до гібридних СПР, котрі забезпечують моделювання, пошук та обробку даних.

Керована повідомленнями (Communication-Driven DSS) (раніше групова СППР — GDSS) СПР підтримує групу користувачів, що працюють над виконанням спільної задачі.

СПР, керовані даними (Data-Driven DSS) або СПР, орієнтовані на роботу з даними (Data-oriented DSS), здебільшого орієнтуються на доступ і маніпуляції з даними. СПР, котрими керують документи (Document-Driven DSS), керують, здійснюють пошук та маніпулюють неструктурованою інформацією, заданою у різних форматах. Нарешті, СПР, котрими керують знання (Knowledge-Driven DSS), забезпечують розв'язання задач у вигляді фактів, правил та процедур.

На технічному рівні Power (1997) [19] розрізняє СПР усього підприємства та настільну СПР. СПР усього підприємства підключена до великих сховищ інформації та обслуговує декількох менеджерів підприємства. Настільна СППР — це мала система, що обслуговує лише один комп'ютер користувача. Існують і інші класифікації (Alter [3], Holsapple и Whinston [13], Golden, Hevner и Power [11]). Відмітимо лишень, що чудова для свого часу класифікація Alter‘a, котра розбивала усі СПР на 7 класів, в наш час суттєво застаріла.

Залежно від даних, з якими ці системи працюють, СПР можна умовно поділити на оперативні та стратегічні. Оперативні СПР призначені для негайного реагування на зміни поточної ситуації у керуванні фінансово-господарчими процесами компанії. Стратегічні СППР орієнтовані на аналіз значних обсягів різнорідної інформації, котра збирається із різних джерел. Найважливішою метою цих СПР є пошук найраціональніших варіантів розвитку бізнесу компанії з урахуванням різних факторів, таких, як кон'юнктура цільових для компанії ринків, зміни фінансових ринків та ринків капіталів, зміни у законодавстві тощо. СПР першого типу отримали назву Інформаційних Систем Керівництва (Executive Information Systems, ІСК). По суті, вони є скінченними наборами звітів, побудовані на підставі даних із транзакційної системи підприємства, котра в ідеалі адекватно показує у режимі реального часу основні аспекти виробничої та фінансової діяльності. Для ІСК характерні ознаки:

• Звіти зазвичай базуються на стандартних для компанії запитах; кількість запитів є відносно невеликою.
• ІСК представляє звіти у максимально зручному вигляді, що включає у себе як таблиці, так і ділову графіку, мультимедійні можливості тощо.
• Зазвичай, ІСК орієнтовані на конкретний вертикальний ринок, наприклад, фінанси, маркетинг, керування ресурсами.

СПР другого типу пропонують досить глибоке пропрацювання даних, спеціально перетворених так, щоб їх було зручно використовувати протягом процесу прийняття рішень. Невід'ємним компонентом СПР цього рівня є правила рішень, котрі на основі агрегованих даних дають можливість менеджерам компанії обґрунтовувати свої рішення, використовувати фактори стійкого росту бізнесу компанії та знижувати ризики. СПР другого типу останнім часом активно розвиваються. Технології цього типу будуються на принципах багатократного представлення та аналізу даних. (OLAP).

При створенні СППР можна використовувати WEB-технології. У наш час СПР на основі WEB-технологій для ряду компаній є системами СПР компанії.

Архітектура СПР представляється різними авторами по-різному. Наведемо приклад. Marakas (1999) [18] запропонував узагальнену архітектуру, що складається з 5 різних частин: (a) система керування даними (the data management system — DBMS), (b) система керування моделями (the model management system — MBMS), (c) машина знань (the knowledge engine (KE)), (d) інтерфейс користувача (the user interface) и (e) користувачі (the user(s)).

1. Ларичев О. И., Петровский А. В. Системы поддержки принятия решений. Современное состояние и перспективы их развития. // Итоги науки и техники. Сер. Техническая кибернетика. — Т.21. М.: ВИНИТИ, 1987, http://www.raai.org/library/papers/Larichev/Larichev_Petrovsky_1987.pdf
2. Сараев А. Д., Щербина О. А. Системный анализ и современные информационные технологии //Труды Крымской Академии наук. — Симферополь: СОНАТ, 2006. — С. 47-59, https://web.archive.org/web/20070928092729/http://matmodelling.pbnet.ru/Statya_Saraev_Shcherbina.pdf
3. Alter S. L. Decision support systems: current practice and continuing challenges. Reading, Mass.: Addison-Wesley Pub., 1980.
4. Bonczek R.H., Holsapple C., Whinston A.B. Foundations of Decision Support Systems.- New York: Academic Press, 1981.
5. Davis G. Management Information Systems: Conceptual Foundations, Structure, and Development. — New York: McGraw-Hill, 1974.
6. Druzdzel M. J., Flynn R. R. Decision Support Systems. Encyclopedia of Library and Information Science. — A. Kent, Marcel Dekker, Inc., 1999.
7. Edwards J.S. Expert Systems in Management and Administration — Are they really different from Decision Support Systems? // European Journal of Operational Research, 1992. — Vol. 61. — pp. 114–121.
8. Eom H., Lee S. Decision Support Systems Applications Research: A Bibliography (1971—1988) // European Journal of Operational Research, 1990. — N 46. — pp. 333–342.
9. Finlay P. N. Introducing decision support systems. — Oxford, UK Cambridge, Mass., NCC Blackwell: Blackwell Publishers, 1994.
10. Ginzberg M.I., Stohr E.A. Decision Support Systems: Issues and Perspectives // Processes and Tools for Decision Support / ed. by H.G. Sol.. — Amsterdam: North-Holland Pub.Co, 1983.
11. Golden B., Hevner A., Power D.J. Decision Insight Systems: A Critical Evaluation // Computers and Operations Research, 1986. — v. 13. — N2/3. — p. 287—300.
12. Haettenschwiler P. Neues anwenderfreundliches Konzept der Entscheidungs-unterstutzung. Gutes Entscheiden in Wirtschaft, Politik und Gesellschaft. Zurich: Hochschulverlag AG, 1999. — S. 189—208.
13. Holsapple C.W., Whinston A.B. Decision Support Systems: A Knowledge-based Approach. — Minneapolis: West Publishing Co., 1996.
14. Keen P.G.W. Decision support systems: a research perspective. Decision support systems: issues and challenges. G. Fick and R. H. Sprague. Oxford ; New York: Pergamon Press, 1980.
15. Keen P.G.W. Decision Support Systems: The next decades // Decision Support Systems, 1987. — v. 3. — pp. 253–265.
16. Keen P.G.W., Scott Morton M. S. Decision support systems: an organizational perspective. Reading, Mass.: Addison-Wesley Pub. Co., 1978.
17. Little I.D.C. Models and Managers: The Concept of a Decision Calculus // Management Science, 1970. — v. 16. — N 8.
18. Marakas G. M. Decision support systems in the twenty-first century. Upper Saddle River, N.J.: Prentice Hall, 1999.
19. Power D. J. «What is a DSS?» // The On-Line Executive Journal for Data-Intensive Decision Support, 1997. — v. 1. — N3.
20. Power D. J. Web-based and model-driven decision support systems: concepts and issues. Americas Conference on Information Systems, Long Beach, California, 2000.
21. Power D.J. A Brief History of Decision Support Systems. DSSResources.COM, World Wide Web, http://DSSResources.COM/history/dsshistory.html, version 2.8, May 31, 2003.
22. Scott Morton M. S. Management Decision Systems: Computer-based Support for Decision Making. — Boston: Harvard University, 1971.
23. Sprague R. H., Carlson E. D. Building Effective Decision Support Systems. — Englewood Cliffs, NJ: Prentice-Hall, 1982.
24. Sprague R.H. A Framework for the Development of Decision Support Systems // MIS Quarterly, 1980. — v. 4. — pp. 1–26.
25. Thieranf R.J. Decision Support Systems for Effective Planing and Control. -Englewood Cliffs, N.J: Prentice Hall, Inc, 1982.
26. Turban, E. Decision support and expert systems: management support systems. -Englewood Cliffs, N.J.: Prentice Hall, 1995.

• Теорія рішень
• Процес рішень
• OLAP
• OLTP

Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (грудень 2011)

Це незавершена стаття про інформаційні технології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.