Слободян Василь Михайлович

Василь Слободян
Василь Слободян
Василь Михайлович Слободян
Народився	28 вересня 1951 (73 роки) або 1951 ; Львів, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР → Україна
Національність	українець
Діяльність	історик, краєзнавець, письменник
Галузь	історія архітектури, сакральна архітектура і краєзнавча літератураd
Alma mater	Національний університет «Львівська політехніка»
Знання мов	українська
Нагороди	Премія імені Дмитра Яворницького
	; ; ;

Васи́ль Миха́йлович Слободя́н (нар. 28 вересня 1951, м. Львів) — український історик архітектури, краєзнавець, кандидат історичних наук (2006). Лавреат премії імені Дмитра Яворницького (2010)^[3]^[4].

Життєпис

Василь Слободян народився 28 вересня 1951 року в місті Львові.

Закінчив Львівський політехнічний інститут (1973). Від 1990 року в Українському регіональному спеціалізованому науково-реставраційному інституті «Укрзахідпроектреставрація»: інженер-конструктор електронних систем; упорядник та головний редактор «Вісника інституту „Укрзахідпроектреставрація“» (1993—2009); керівник видавничого відділу, нині — провідний науковий спеціаліст^[5]^[6].

Доробок

Від 1988 року проводить історичні дослідження, зокрема сакрального будівництва в Україні й на її етнічних землях за кордоном країни^[7]^[8]^[4].

Автор понад 120 наукових праць із історії архітектури. Опрацював і опублікував біографії українських архітекторів Романа Грицая, Олександра Лушпинського та Василя Нагірного^[9].

Монографії:

«Церкви українців Румунії» (1994)^[10];
«Холмщина і Підляшшя» (1997, співавтор)^[11];
«Синагоги України» (1998)^[12];
«Жовківщина: історико-архітектурні описи церков» (1998)^[13];
«Церкви України: Перемиська єпархія» (1998)^[14];
«Українські церкви Бродівського району» (2000, співавтор)^[15];
«Церкви Турківського району» (2003)^[16];
«Храми Рогатинщини» (2004)^[17];
«Церкви Холмської єпархії» (2005)^[18];
«100 церков Нагірних» (2 частини, 2013—2015, співавтор)^[19];
«Історія церков села Добряни» (2014)^[20];
«Історія Устя Зеленого та його церков» (2018)^[21];
«Українські дерев'яні церкви в рисунках Антона Вариводи» (2020)^[22];
«Атлас українських історичних міст» (2020, співавтор)^[23].

У 2006 році захистив кандидатську дисертацію «Церкви Холмської єпархії XIII—XX ст.» у спеціалізованій вченій раді Львівського національного університету імені Івана Франка^[24].

Був представником України у спільній комісії з включення українських дерев'яних церков до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. У складі колективу дослідників розробляв історичну основу для відтворення архітектурно-етнографічного ансамблю Запорізької Січі на Хортиці^[4].

Див. також

Вуйцик Володимир Степанович

Примітки

↑ Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
d:Track:Q13219454 d:Track:Q131454
↑ ^а ^б ^в ^г Чеська національна авторитетна база даних
d:Track:Q13550863
↑ Василь Слободян — лауреат краєзнавчої премії імені Д. Яворницького за 2010 рік. Національна спілка краєзнавців України. 8 листопада 2010.
↑ ^а ^б ^в Л. Жукова (8 листопада 2010). Найкращому краєзнавцю України вручено ювілейну премію імені Дмитра Яворницького. Укрінформ. Архів оригіналу за 11 жовтня 2020.
↑ Світлана Корженко (16 липня 2023). Занесені до списку ЮНЕСКО дерев'яні церкви «чекають» на гроші від держави. Gazeta.ua.
↑ Оксана Мельник (27 липня 2013). Неповторність і дух дерев’яних церков. Урядовий кур'єр.
↑ Галина Терещук (24 травня 2012). За 20 років Україна може втратити унікальні дерев'яні церкви. Радіо Свобода.
↑ Ілько Лемко (11 листопада 2009). Василь Слободян: «У сакральному будівництві перервали традицію». Поступ. Архів оригіналу за 2 листопада 2021.
↑ У Науково-технічній бібліотеці Львівської політехніки вшанували Василя Нагірного. НУ «Львівська політехніка». 31 березня 2023.
↑ Слободян В. Церкви українців Румунії: південна Буковина, Задунав'я, Банат, Марморощина. — Львів: Стрім, 1994. — 112 с.
↑ Борисенко В., Вишневська Г., Гаврилюк Ю., Головатюк В., Ігнатюк І., Кара-Васильєва Т., Карабович К., Карабович Т., Конєва Я., Крип'якевич І., Купріянович Г., Лесів М., Назарук В., Радович Р., Рижик Є., Сергійчук В., Слободян, В. Холмщина і Підляшшя: іст.-етногр. дослідж.: монографія / НАН України, Ін-т нац. відносин і політології, Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. — Київ: Родовід, 1997. — 383 с.
↑ Слободян В. Синагоги України. — Львів: Центр Європи, 1998. — 180 с.
↑ Слободян В. Жовківщина: історико-архітектурні описи церков. — Жовква, 1998. — 186 с.
↑ Слободян, В. Церкви України: Перемиська єпархія. — Львів, 1998. — 863 с.
↑ Слободян В., Івасейко С., Вуйцик, В. Українські церкви Бродівського району. — Львів: Місіонер, 2000. — Т. 1. — 192 с. — (Українські церкви Львівщини).
↑ Слободян В. Церкви Турківського району. Ілюстрований каталог. — Львів, 2003. — 200 с.
↑ Слободян В. Храми Рогатинщини. — Львів: Логос, 2004. — 251 с.
↑ Слободян В. Церкви Холмської єпархії. — Львів, 2005. — 558 с. — ISBN 9667155935.
↑ Лев Х., Слободян В., Філевич Н. 100 церков Нагірних (у 2 частинах). — Львів, 2013—2015.
↑ Слободян В. Історія церков села Добряни. — Дрогобич: Коло, 2014. — 100 с. — ISBN 978-617-642-151-1.
↑ Слободян В. Історія Устя Зеленого та його церков. — Львів: Растр-7, 2018. — 147 с.
↑ Слободян В. Українські дерев'яні церкви в рисунках Антона Вариводи. — Видавництво Українського Католицького Університету, 2020. — 312 с.
↑ Сілаєв О., Рибчинський О., Капраль М., Слободян В. Атлас українських історичних міст. — Львів, 2020. — Т. Том 4: Жидачів. — 44 с. — ISBN 978-966-02-9124-9. (співавтори — Олександр Сілаєв, Олег Рибчинський, Мирон Капраль)
↑ Слободян Василь Михайлович. irbis-nbuv.gov.ua. Науковці України, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Процитовано 8 жовтня 2020.

Джерела

Сіреджук П. Слободян Василь Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 596. — ISBN 978-966-528-318-8.