Лушпинський Олександр Онуфрійович

Лушпинський Олександр Онуфрійович
Народження	11 липня 1878(1878-07-11) Буцнів
Смерть	20 листопада 1943(1943-11-20) (65 років) Львів
Поховання	Личаківський цвинтар[1]
Національність	українці[2]
Країна (підданство)	Австро-Угорщина  ЗУНР  УНР
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Львів
Лушпинський Олександр Онуфрійович у Вікісховищі

Лушпи́нський Олекса́ндр Ону́фрійович (11 липня 1878, Буцнів — 20 листопада 1943, Львів) — український архітектор, художник.

Народився 11 липня^[3][4] 1878 року в селі Буцнів на Тернопільщині у сім'ї коваля. Навчався в Тернопільській гімназії^{[джерело?]}, протягом 1898—1904 років — на відділі архітектури Цісарсько-королівської політехнічної школи у Львові (нині — Національний університет «Львівська політехніка»). Серед викладачів був, зокрема, Іван Левинський.^[5] Протягом 1904—1919 років працював у фірмі Левинського. Автор або співавтор проєктів багатьох будівель, споруджених фірмою. В багатьох випадках ступінь участі у тому чи іншому проєкті встановити проблематично. Брав активну участь у пошуках українського стилю в архітектурі, на зразок інших національних стилів, що виникали в тогочасній Європі. В архітектурі застосовував ідеї Отто Вагнера.^[6] Стиль будівель Лушпинського з елементами народних стилів часто характеризують як «Гуцульська сецесія». Багато будівель виконані в дусі візантійсько-романських стилізацій.^[7] Вивчав народне дерев'яне будівництво, зарисовував зразки гуцульських і бойківських будівель (нині зберігаються у Національному музеї Львова).^[8] Замальовки дерев'яних церков експонував на першій архітектурній виставці у Львові 1910 року.^[9] 1915 року організував персональну виставку в Національному музеї. Пізніше Державна комісія відбудови краю видала альбом проєктів житлових і громадських будинків для села.^[10] 1920 року видав альбом малюнків «Дерев'яні церкви Галичини XVI—XVIII ст.»

1930 року митрополит Андрей Шептицький прийняв Лушпинського на посаду реставратора і члена консерваторної комісії греко-католицької митрополії.^[11] Восени 1932 року спільно з Іларіоном Свєнціцьким, Володимиром Січинським та М. Струтинською за дорученням Митрополичої капітули брав участь у підготовці матеріалів до реставрації катедри святого Юра у Львові.^[12] Член журі конкурсу на проєкт відбудови церкви Святого Духа у Львові (1942).^[13]

Помер 20 листопада 1943 року, похований на Личаківському цвинтарі. Із часом могила була втрачена. 2004 року працівниками музею-заповідника «Личаківський цвинтар» ідентифіковано поховання на полі № 18, встановлено надгробну плиту.^[14] Іменем Лушпинського 1993 року названо вулицю у Львові, в мікрорайоні Рясне.^[15]

• Будинок культури у с. Буцнів Тернопільської області. Споруджений на початках XX ст. Будівля збудована в стилі українського модерну з елементами української дерев'яної сецесії (ґонтовий дах, декоративна плитка і дерев'яні конструкції). Під час перебудови будинку культури у 60-их було змінено структуру і вигляд будівлі, декоративні сецесійні елементи було знято.^[16]
• Народний дім у місті Копичинці Тернопільської області. Споруджений у 1903—1905 роках. У фасаді застосовано сецесійно загострені романо-візантійські стилізації.^[17]
• Будинок кредитного товариства «Дністер» у Львові на розі вулиць Руської і Підвальної (1904—1905, у співавторстві).
• Будинок Ю. Скварчинського на нинішній вулиці Генерала Чупринки, № 11а у Львові (1906—1907). Авторство приписують Тадеєві Обмінському і Олександру Лушпинському.^[18]
• Бурса інституту «Народний дім» на вул. Лисенка 14, 14а у Львові (1906—1907).
• Церква святого Дмитрія в селі Оброшино Львівської області (1906—1907)^[7].
• Колишній санаторій Казимира Солецького на вулиці Личаківській, 107 у Львові. Збудований фірмою Івана Левинського 1908 року.^[19] Мечислав Орлович стверджував, що виконаний у закопанському стилі^[20].
• Вілла адвоката Романа Ковшевича на вулиці Вишенського, у Львові. Ймовірний автор — О. Лушпинський^[21].
• Будинок гімназії і бурси Українського педагогічного товариства у Львові (1906—1908).
• Народний дім у Кам'янці-Бузькій (1910—1911).
• Пам'ятний хрест до 50-річчя смерті Тараса Шевченка в с. Бурдяківці Тернопільської області (1911).
• Пам'ятник Маркіянові Шашкевичу в с. Підлисся, Львівської області (1911). Виконаний у слюсарній майстерні Михайла Стефанівського.^[22]
• Вілла художника Івана Труша на вулиці Івана Труша у Львові (1910, нині меморіальний музей художника).
• Народний дім у підльвівському селі Клепарів (1910—1911, нині — вул. Сосюри, 1).
• Церква Покрови Пресвятої Діви Марії у Чернелові-Руському, Тернопільської області (1912).
• Мурована церква Пресвятої Євхаристії в селищі Бориня. Хрещата у плані, одноверха. Має квадратну наву, гранчастий вівтар із двома захристями, вкорочені бічні рамена і бабинець з відкритою аркадою. Нава увінчана восьмериком із банею, рамена і бабинець — двосхилим дахом. Фасади з тесаного каменю, нетиньковані. Споруджена 1912 року. Лушпинський, ймовірно, був також проєктантом іконостасу.^[23]
• Будинок школи і монастиря сестер василіянок у Станиславові (нині Івано-Франківськ) на нинішній вулиці Василіянок (1910—1913)^[24][7].
• Стилізована у візантійсько-романських формах Церква Перенесення мощей святого Миколая в Серединках, Тернопільської області (1913).^[25]
• Архітектурна частина пам'ятника Тарасові Шевченку у Винниках поблизу Львова (1913).^[26]
• Будинок Українського музичного товариства ім. М. Лисенка на площі Шашкевича, 5 у Львові (1913—1916), співавтори Євген Червінський, Іван Левинський, Тадей Обмінський, художник Модест Сосенко, скульптор Григорій Кузневич.
• Проєкт плебанії в Улазові (1916).^[27]
• Нереалізований проєкт нової будівлі Національного музею у Львові (бл. 1917—1918). Розроблений на прохання Іларіона Свєнціцького.
• Надгробок Івана Левинського на Личаківському цвинтарі. Проєкт у формі саркофага зі зламаною романською капітеллю обрано на конкурсі 1920 року. Виконаний у пісковику.^[28]
• Нереалізований проєкт відбудови пошкодженої війною мурованої церкви в Комарному (1923).^[29]
• Дерев'яна церква святого Миколи в Новому Селі Городоцького району. Збудована у 1923—1924 році. Традиційна тридільна, одноверха з високим четвериком на квадратній у плані наві.^[30]
• Проєкт церкви Святої Трійці в селі Пишківці. Навесні 1925 року храм згадують у газеті «Діло», як такий, що будують.^[31]
• Огорожа церкви святого Миколая у Львові (1926).
• Надгробок на могилі Богдана і Йосифа Танчаковських на Личаківському цвинтарі (1929). На стіні з білого пісковика був вирізьблений стилізований тризуб і хрести січових стрільців. У первинному проєкті передбачалась також необарокова орнаментика.^[28]
• Надгробок Івана Белея на Личаківському цвинтарі у Львові. Виконаний на фірмі Тировичів у 1930-х.^[25]
• Реставрація дерев'яної церкви Святої Трійці на Сихові. Протягом 1932 року було піднято храм на підмурівках, розібрано дзвіницю над бабинцем, замінено гонт.^[32]
• Мурована церква в селі Стиборівка. Проєкт 1937 року. Спорудженням займався будівничий Василь Хоміцький. Будівництво, перерване війною, завершено лише 1990 року. Церква хрещата у плані, одноверха, з гранчастим вівтарем та двома симетричними захристями.^[33]
• Проєкт церкви для села Угерсько Стрийського району.^[34]
• Проєкт будинку студентського товариства «Основа».^[35]
• Дзвіниця Воскресенської церкви у Винниках у стилі модернізованого бароко^[36], збудована 1925 року.^[37]
• Проєкт дерев'яної церкви святого Микити, спорудженої в селі Микитинці Івано-Франківського району (1922-1923).^[38]

Автор проєкту відзнаки — Хрест УСС «С. У. С.1914»^[39]

• 
  Колишня вілла Івана Труша
• 
  Церква в с. Оброшино
• 
  Колишня клініка Солецького (вул. Личаківська, Львів)
• 
  Церква в с. Бориня
• 
  Церква в с. Угерсько
• 
  Церква св. Микити в Микитинцях
• 
  Народний дім у Кам'янці-Бузькій

• Новосядлий Б. Перший пам'ятник кобзареві на Тернопіллі // Вісник Львівської національної академії мистецтв. — 2014. — Вип. 25. — С. 133—138.
• Чепелик В. Визначні майстри українського архітектурного модерну [Архівовано 12 грудня 2010 у Wayback Machine.] // Український архітектурний модерн / В. В. Чепелик; упоряд. З. В. Мойсеєнко-Чепелик; Всеукр. фонд відтвор. видат. пам'яток іст.-архіт. спадщини ім. О. Гончара, Київ. нац. ун-т буд-ва і архітектури. — К. : КНУБА, 2000.

• Глембоцька Г. Олександр Лушпинський^{[недоступне посилання з липня 2019]} // Центр міської історії центрально-східної Європи Переглянуто 2 жовтня, 2010