У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Сльота.
| Сльота Петро Дорофійович |
|---|
|
|---|
|
|
|
| Народження | 3 (16) жовтня 1911 
Лиманівка, Павлоградський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія |
|---|
| Смерть | 25 червня 1974(1974-06-25) (62 роки) |
|---|
| | Київ, Українська РСР, СРСР |
|---|
| Країна |  Російська імперія
 УНР
 СРСР |
|---|
| Жанр | жанрове малярство і пейзаж |
|---|
| Навчання | Київський державний художній інститут (1940) |
|---|
| Вчитель | Кричевський Федір Григорович |
|---|
| Діяльність | художник, педагог |
|---|
| Відомі учні | Балкінд Лев Володимирович, Мохор Юрій Павлович, Рижих Віктор Іванович, Сингаївський Володимир Іванович, Тишунін Василь Іванович, Отченашко Георгій Федорович і Коровай Олександр Миколайович |
|---|
| Працівник | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури |
|---|
| Член | Національна спілка художників України |
|---|
| У шлюбі з | Зоря Галина Денисівна |
|---|
| Діти | Слєта Оксана Петрівна |
|---|
| Учасник | німецько-радянська війна |
|---|
| Нагороди | |
|---|
|
|
|
|
|
|
|
|
Петро́ Дорофі́йович Сльота́ (16 жовтня 1911, Панютине — 25 червня 1974, Київ) — український радянський живописець; член Спілки радянських художників України. Чоловік художниці Галини Зорі, батько художниць Ольги та Оксани Сльот.
Біографія
Народився 3 [16] жовтня 1911(19111016) року у селі Панютиному (нині селище міського типу у Лозівському районі Харківської області, Україна). Протягом 1932—1934 років навчався у Харківському художньому інституті; у 1934—1940 роках — у Київському художньому інституті, де був учнем Федора Кричевського.
Брав участь у німецько-радянській війні. У військовому званні червоноармійця служив художником в окружній газеті «Патриот Родины» Білоруського військового округу[1].
У повоєнні роки викладав у Київському художньому інституті. Серед учнів: Лев Балкінд, Валентина Куцевич, Юрій Мохор, Георгій Отченашко, Віктор Рижих, Володимир Сингаївський, Василь Тишінін. Мешкав у Києві на вулиці Червоноармійській, № 12, квартира № 2. Помер у Києві 25 червня 1974 року.
Творчість
Працював в галузі станкового живопису, створював тематичні картини, пейзажі. Серед робіт:
- «Мітинг у визволеному Києві 6 листопада 1943 року» (1947);
- «Піщана коса» (1950-ті);
- «Чигирин» (1953);
- «Три криниці часів Богдана Хмельницького» (1953);
- «Суботів» (1953);
- «Мама Галя» (1955);
- «Неаполь. Везувій» (1956);
- «Амстердам» (1956);
- «Київ. Хрещатик» (1957);
- «Сон» (1958);
- «Люпин» (1960-ті);
- «Збирання кукурудзи» (1960);
- «Собор Паризької Богоматері» (1960);
- «Прага. Карлів міст» (1963);
- «Перша весна» (1964—1965);
- «Болгарія» (1966);
- «Біля озера» (1967);
- «Осінній мотив» (1967);
- «Блакитний ранок» (1969);
- «Біля хати» (1970);
- «Київський державний університет імені Тараса Шевченка» (1970);
- «Взимку» (1971);
- «Моя дача» (1972);
- «Березень» (1972);
- «У городі. Капуста» (1973);
- «Пробудження» (1974).
- Шевченківській тематиці присвятив твори
- «Музей Тараса Шевченка у Каневі» (1939; Національний музей Тараса Шевченка);
- «Загальний вид Державного заповідника „Могила ТарасаШевченка“» (1949, Національний музей Тараса Шевченка);
- «Тарасова гора в Каневі» (два варіанти: 1949, Національний музей Тараса Шевченка; 1960, Київський інтернат № 2);
- «Будинок Козачковського у Переяславі-Хмельницькому, де жив Шевченко» (1953; Переяслав-Хмельницький історичний музей);
- «У цьому будинку Шевченко був козачком (1828—1829)» (1963);
- «Київ. Парк імені Тараса Шевченка» (1963—1964; Донецький обласний художній музей).
Брав участь у республіканських та всесоюзних виставках з 1947 року.
У мистецтві
У 1976 році скульптурний портрет художника виконав український радянський скульптор Олексій Олійник[2].
Відзнаки
Примітки
Література
- Сльота Петро Дорофійович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 427.;
- Сльота Петро Дорофійович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 213.;
- Сльота Петро // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1976. — Кн. 2, [т. 8] : Символізм — Технічні рослини. — ISBN 5-7707-4049-3.;
- Сльота Петро Дорофійович // Шевченківський словник / відповідальний редактор Є. П. Кирилюк ; Інститут літератури імені Тараса Шевченка Академії наук Української РСР, Головна редакція Української радянської енциклопедії. — Київ : Поліграфкнига, 1977. — Т. 2 : Мол—Я. — 412 с., С. 225;
- Сльота Петро Дорофійович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1983. — Т. 10 : Салют — Стоговіз. — 543, [1] с., [36] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с.;
- Сльота Петро Дорофійович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 537 . — ISBN 5-88500-042-5.;
- Сльоти // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 547 . — ISBN 5-88500-071-9.;
- Катерина Мамаєва. Сльота Петро Дорофійович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 846-847.
