Колотов Віктор Михайлович

	Віктор Колотов
	Віктор Колотов
Особисті дані
Повне ім'я	Віктор Михайлович Колотов
Народження	3 липня 1949
	Юдіно[d], Татарська АРСР, РРФСР, СРСР
Смерть	3 січня 2000 (50 років)
	Київ, Україна
Поховання	Лісове кладовище
Зріст	180 см
Вага	74 кг
Громадянство	Україна; СРСР
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
Національна збірна
Тренерська діяльність**
Звання, нагороди
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.
	Дані оновлено 4 лютого 2010.
Віктор Колотов у Вікісховищі

Ві́ктор Миха́йлович Ко́лотов (3 липня 1949, смт Юдіно (тепер Казань), Татарстан — 3 січня 2000, Київ) — російський та український радянський футболіст, згодом футбольний тренер. Як футболіст ставав шестиразовим чемпіоном СРСР, дворазовим володарем Кубка СРСР, володарем Кубка Кубків УЄФА та Суперкубка УЄФА. Срібний призер чемпіонату Європи 1972, бронзовий призер Олімпійських ігор 1972 та Олімпійських ігор 1976.

Життєпис

Народився 3 липня 1949 року в смт Юдіно (тепер Казань), Татарстан.

Почав шлях у футболі з юдінської дитячої команди «Локомотив».

Віктор Колотов очолює список гравців, які виводили «динамівців» на поле з капітанською пов'язкою, зупинившись на цифрі у 198 офіційних матчів^[2].

Після завершення кар'єри гравця був асистентом головного тренера в «Динамо», тренував молодіжну збірну України.

Помер 3 січня 2000 року в Києві від серцевого нападу. Похований на Лісовому кладовищі столиці (ділянка № 76а).

У списках 33 найкращих футболістів сезону в СРСР (7):

№ 1: 1971, 1972, 1974, 1975, 1976

№ 2: 1977

№ 3: 1973
Найкращий радянський бомбардир в чемпіонатах Європи (в тому числі відбіркові ігри) — 7 голів
Член клубу Олега Блохіна — 106 голів
Член клубу Григорія Федотова — 103 голи
За опитуванням газети «Український футбол» у 2001 році ввійшов у символічну збірну України XX сторіччя^[4].

Орден «За заслуги» III ст. (13 травня 2016, посмертно) — за вагомі особисті заслуги у розвитку і популяризації вітчизняного футболу, піднесення міжнародного спортивного престижу України та з нагоди 30-річчя перемоги у фінальному матчі Кубка володарів кубків УЄФА, здобутої під керівництвом головного тренера футбольного клубу «„Динамо“ Київ», Героя України Лобановського Валерія Васильовича^[5]

Клуб	Сезон	Чемпіонат		Кубок		Єврокубки		Суперкубок		Всього
Клуб	Сезон	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи
Динамо	1971	25	10	-	-	-	-	-	-	25	10
	1972	26	11	4	0	6	0	-	-	36	11
	1973	23	6	6	6	5	2	-	-	34	14
	1974	28	7	4	0	9	2	-	-	41	9
	1975	25	12	1	1	4	2	-	-	30	15
	1976 (в)	3	0	-	-	-	-	-	-	3	0
	1976 (о)	7	3	-	-	2	2	-	-	9	5
	1977	15	5	-	-	2	0	1	0	18	5
	1978	23	2	7	1	4	0	-	-	34	3
	1979	28	5	6	3	6	0	-	-	40	8
	1980	11	1	1	0	1	0	-	-	13	1
	1981	4	0	5	0	-	-	-	-	9	0
Всього		218	62	34	11	39	8	1	0	292	81

Статистика в Кубках СРСР та єврокубках подана за схемою «осінь-весна» та зарахована в рік початку турніру

↑ Transfermarkt.de — 2000.
d:Track:Q2449070
↑ І тут — цифра «100». Тільки очікується…. Архів оригіналу за 3 січня 2015. Процитовано 14 травня 2014.
↑ У 1980, 1981 роках виступав у складі киян, але провів мало матчів, тому в низці довідників ці чемпіонати не враховані.
↑ Україна. Складена символічна збірна XX сторіччя [Архівовано 18 червня 2021 у Wayback Machine.]. // Спорт-Експрес, 17 січня 2001
↑ Указ Президента України від 13 травня 2016 року № 210/2016 «Про відзначення державними нагородами України ветеранів команди товариства «Футбольний клуб „Динамо“ Київ»»

«Динамо» Київ. 60 років." Видавництво «Мистецтво». Київ. 1988 рік.
Микола Травкін: «Збірна СРСР» м. Харків. 1991 рік. (рос.)
Максим Максимов: «Повість про справжнього чоловіка…Рубці на серці Віктора Колотова» Київ. 2004 рік.
«Динамо» Київ. 80 років." Медіа-центр «Динамо» Київ. 2007 рік.
Василь Гнатюк: «Футбольні зірки України». Кривий Ріг. 2007 рік.
Юрій Бондар, Віктор Шпак: «У боротьбі за футбольний трон». Київ. 2009 рік.
Віктор Хохлюк: «Бомбардири України» стор. 21. Ровеньки. 2011 рік. ISBN 978-966-534-344-8 (рос.)