Сокол Олександра Михайлівна
Сокол Олександра Михайлівна (нар. 31 січня 1944, Мелешківка) — українська театральна актриса, режисерка, театральна педагогиня. Народна артистка України (1999)[1]. Член Національної спілки театральних діячів України. БіографіяОлександра Сокол народилася 31 січня 1944 року в с. Мелешківка Пушкарської сільради Недригайлівського (нині Роменського) району Сумської області. Мати, Сокол Уляна Антонівна, була вчителькою, батько, Сокол Михайло Павлович, — робітник. В 1946 році сім’я переїхала до міста Ромни. З дитинства Олександра добре співала, володіла драматичним талантом. У шкільні роки брала активну участь у художній самодіяльності: вела концертні програми, читала вірші, танцювала, виконала основні партії в двох дитячих операх: «Маша і ведмідь» М. Красева та «Пан Коцький» М. Лисенка. Навчалася в музичній школі, відвідувалав гуртки місцевого Будинку піонерів. Після невдалої спроби поступити на навчання до Київського інституту легкої промисловості працювала робітницею в роменському райпромкомбінаті. Брала активну участь в роботі роменського народного хору під керівництвом відомого українського хормейстера А. Т. Воликівського, де в той час співав народний артист України С. Й. Шкурат. Перші кроки в драматичному мистецтві зробила в роменському народному театрі. 1963 року Олександра Сокол стала студенткою факультету театральної режисури Харківського інституту культури (викладачі О. Б. Скибневський, М. С. Терещенко). Після закінчення інституту Олександра Сокол була прийнята в трупу Сумського театру драми та музичної комедії імені Михайла Щепкіна, де працювала актрисою (1967—1990, 1993—2001), була художнім керівником театру (1993—1994). Протягом двох років обіймала посаду заступника начальника Сумського обласного управління культури (1990—1992). Від 2001 року — актриса і режисер Сумського обласного театру для дітей та юнацтва (нині — Сумський обласний академічний театр для дітей та юнацтва). Тричі обиралась депутатом Сумської обласної ради (1982—1989). Педагогічна діяльністьВикладала акторську майстерність та режисуру у Сумському училищі культури (1968—1974), сценічну майстерність у Сумському музичному училищі (1983—1986). Керівник літературного театру «Шпаківня» Сумського Палацу дітей та юнацтва (1995—1999). ТворчістьУ творчому доробку Олександри Михайлівни Сокол понад 150 різнопланових ролей[2]. Серед режисерських робіт: «Фірма один плюс запрошує…» Л. Розумовської, «Варшавська мелодія» Л. Зоріна, «Бульвар втрачених надій» С. Альошина, «Ось воно щастя, — ти і я» А. Р. Герні[3], «Мінтай і Женуарія. Love story» М. Коляди, поетичні вистави «Це було, було…» та «Згадавши ту весну», «Пошились у дурні» М. Кропивницького[4], «Спадкоємці Рабурдена» Е. Золя[5]. Створила кілька вокально-поетичних композицій. Протягом 1980—2000 рр. займалась створенням сценаріїв і режисурою міських та обласних культурно-мистецьких заходів, масових дійств. Серед них: Міжнародне Шевченківське свято (1993), творчий звіт майстрів мистецтв та художніх колективів Сумщини (Київ, 2001) та ін. Авторка історико-мемуарних нарисів, спогадів про діячів театру Сумщини, циклу телепередач «Життя і сльози, і любов…» до 70-річчя Сумського театру ім. М. С. Щепкіна (2003, ТРК «Відікон»). Ролі
Відзнаки
Спогади
Примітки
Джерела
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
