Соломенцев Михайло Сергійович

Соломенцев Михайло Сергійович
Соломенцев Михайло Сергійович
Народився	25 жовтня (7 листопада) 1913 ; село Єриловка Єлецького повіту Орловської губернії, тепер Єлецького району Липецької області
Помер	15 лютого 2008 (94 роки); місто Москва
Поховання	Новодівочий цвинтар
Країна	СРСР; Російська імперія; Росія
Національність	росіянин
Діяльність	політик, інженер
Alma mater	Ленінградський хіміко-технологічний інститут, Санкт-Петербурзький військово-морський інститут і Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого
Знання мов	російська
Членство	ЦК КПРС і Політичне бюро ЦК КПРС
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія	КПРС
Діти	Q4428259?
Нагороди	Медаль «За трудову доблесть»
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Михайло Сергійович Соломенцев (25 жовтня (7 листопада) 1913 року, село Єриловка Єлецького повіту Орловської губернії, тепер Єлецького району Липецької області, Російська Федерація — 15 лютого 2008 року, місто Москва) — радянський державний і партійний діяч, секретар ЦК КПРС, голова Ради міністрів Російської РФСР. Депутат Верховної Ради Російської РФСР 7—11-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 5—11-го скликань. Член ЦК КПРС у 1961—1989. Член Політбюро ЦК КПРС (27 грудня 1983 року — 30 вересня 1988 року), кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС (23 листопада 1971 року — 27 грудня 1983 року). Двічі Герой Соціалістичної Праці (5.11.1973 і 5.11.1983 рр.).

Біографія

Народився в селянській родині. У дитинстві кілька років жив з батьками в місті Дмитріївськ (Донецька губернія), де пішов до школи. Потім навчався у школі в місті Єлець. Трудову діяльність розпочав у 1930 році колгоспником.

У 1933 році за комсомольським набором зарахований в Ленінградське військово-морське училище імені Фрунзе, на штурманське відділення підводного плавання. Провчившись два роки, у кінці другого курсу захворів, після чого був відрахований за станом здоров'я.

У 1935 році перейшов у Ленінградський індустріальний (політехнічний) інститут на механічний факультет, який закінчив з відзнакою в 1940 році, інженер-механік. Після третього курсу одружився з однокурсницею. За розподілом потрапив з дружиною в систему оборонної промисловості, у місто Липецьк, де будувався завод № 61 (потім — тракторний).

Член ВКП(б) з 1940 року.

У 1940—1941 роках — змінний майстер у цеху випуску снарядів, заступник начальника та начальник цеху Липецького заводу № 61. З початком німецько-радянської війни евакуювався з заводом на Урал.

У 1941—1944 роках — начальник цеху заводу № 613 у місті Каслі Челябінської області. У 1944—1946 роках — партійний організатор ЦК ВКП(б) заводу № 613. У 1946—1948 роках — головний інженер заводу № 613 у місті Каслі Челябінської області.

У 1948—1949 роках — головний інженер заводу № 259 у місті Златоуст Челябінської області.

У 1949—1954 роках — директор верстатобудівного заводу імені Серго Орджонікідзе у місті Челябінську Челябінської області.

У 1954—1955 роках — секретар Челябінського обласного комітету КПРС.

У 1955—1957 роках — 2-й секретар Челябінського обласного комітету КПРС.

29 травня 1957 — жовтень 1957 року — голова Ради народного господарства Челябінського економічного адміністративного району.

22 жовтня 1959 — грудень 1962 року — 1-й секретар Карагандинського обласного комітету КП Казахстану.

26 грудня 1962 — 7 грудня 1964 року — 2-й секретар ЦК КП Казахстану.

У листопаді — 25 грудня 1964 року — 1-й секретар Ростовського сільського обласного комітету КПРС. 25 грудня 1964 — 16 листопада 1966 року — 1-й секретар Ростовського обласного комітету КПРС.

У листопаді 1966 — липні 1971 року — завідувач відділу важкої промисловості ЦК КПРС.

Одночасно, 13 грудня 1966 — 23 листопада 1971 року — секретар ЦК КПРС.

28 липня 1971 — 24 червня 1983 року — голова Ради Міністрів РРФСР.

У 1983 — 30 вересня 1988 року — голова Комітету партійного контролю при ЦК КПРС.

З жовтня 1988 року — персональний пенсіонер союзного значення.

Помер 15 лютого 2008 року, похований у Москві на Новодівочому цвинтарі.