Трепов Олександр Федорович
Олександр Федорович Трепов (рос. Трепов Олександр Федорович, 18 вересня [30 вересня] 1862, Київ — 10 листопада 1928, Ніцца) — державний діяч Російської імперії, міністр шляхів сполучення, голова Ради міністрів (10 листопада (23 листопада) 1916) — 27 грудня 1916 (9 січня 1917). Біографія  Син генерал-ад'ютанта Ф. Ф. Трепова. Мав двох старших братів — Федора, згодом генерал-губернатора волинського, київського і подільського; і Дмитра, згодом петербурзького генерал-губернатора і палацового коменданта. Виховувався в Пажеському корпусі, по закінченні якого вступив на військову службу в лейб-гвардії Єгерський полк. У 1889 році вийшов у запас і поступив на службу в Міністерство внутрішніх справ на посаді чиновника для особливих доручень. Володів 2922 десятинами землі у Переяславському повіті; ще 202 десятини в тому ж повіті числилися за його дружиною. У 1892 році був обраний переяславським повітовим предводителем дворянства; залишався на цій посаді до 1896 року. В 1896 році був зарахований до Державної канцелярії. Обіймав посади камергера Двору (з 1900), єгермейстера Двору (з 1905). У 1906 був призначений сенатором Першого департаменту Сенату. 1 січня 1914 року призначений членом Державної ради. З серпня 1915 року — член Особливої наради з оборони. 30 жовтня 1915 року очолив Міністерство шляхів сполучення. Особливу увагу приділяв організації військових перевезень, у зв'язку світовою війною, яка тривала у цей час. При ньому прискорилося будівництво Мурманської залізниці, а також була перекладена на широку колію гілка Вологда — Архангельськ. У зв'язку з розвитком автомобільного транспорту заснував у складі міністерства Управління шосейних доріг. 10 листопада 1916 року призначений головою Ради міністрів з залишенням на посаді міністра шляхів сполучення. На посту глави уряду намагався домогтися у Миколи II відставки міністра внутрішніх справ Олександра Протопопова. В іншому зарекомендував себе як лояльний по відношенню до імператора консерватор; неодноразово характеризувався як «реакціонер». 27 грудня 1916 року був знятий з обох міністерських посад. Після Жовтневої революції заарештовувався ЧК, став одним з лідерів Білого руху[3]. З осені 1918 по січень 1919 року очолював в Гельсінгфорсі Особливий комітет у справах росіян у Фінляндії. Потім емігрував у Францію. У 1920-х був одним з керівників російської монархічної еміграції. У 1921 році був рекомендований для участі у Російському Закордонному Церковному Соборі в Сремських Карловцях (Югославія)[4]. 16 лютого 1921 року був допитаний як свідок слідчим в особливо важливих справах Омського окружного суду в Парижі «з питання про дії московських монархічних груп, що мали на меті порятунок життя Государя Імператора та Царської Сім'ї». Помер 10 листопада 1928 в Ніцці, похований на Російському кладовищі Кокад. Нагороди
Примітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
