Назва села можливо походить від назви дерев'яного плуга, сохи, якою жителі орали землю[1]. Польською мовою згадується як Sochy[2], російською — як Сохи[3].
Урочище Сохи розташоване поблизу села Нивецьк[7]. Свою назву отримало від колишнього однойменного села[1]. В урочищі зафіксовані часті випадки незаконного видобутку бурштину[7][8][9][10]. Ландшафт урочища сильно перетворений, оцінка антропізації — 7,8, що є найвищим показником у Дубровицькому районі, коефіцієнт екологічної стабільності — 0,2, коефіцієнт антропогенного навантаження — 7,9, рівень навантаження характеризується як високий[7].
Історія
Сохи на мапах
Село Сохи[ком. 1] на російській спеціальній мапі Шуберта 1826—1840 років (рос. дореф.)Сохи[ком. 2] на російській військово-топографічній мапі 1866—1887 років (рос. дореф.)Сохи[ком. 3] на німецькій карті 1917 року (нім.)
Село Сохи згадується в акті від 7 липня 1523 року, за яким князь Юрій Гольшанський подарував село Борису Чешейку та визначив його межі річкою Мостковою[11]. За іншими даними хутір Сохи був заснований на захід від панського поля бідними поляками (мазурами), які займалися сільським господарством та землеробством[1].
У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби[20], у селі проводилися двотижневі курси ОУН[21], діяла боївка СБ «Іскри»[22]. За повідомленнями керівників радянських партизанів 9 лютого 1943 року у Сохах було вбито 30 родин поляків та групу партизан з 11 осіб[23]. У 1943 році група німців на 6 машинах прибула в Сохи з метою грабежу худоби для забезпечення частин в Сарнах, проте була розгромлена бійцями УПА на чолі з Михайлом Раковичем («Поштарем»), а їхні автомобілі дісталися повстанцям[24]. Ймовірно цей ж бій згадує дослідник Олександр Денищук, за яким у липні 1943 року банда німців та поляків у кількості близько 20 осіб пограбувала Сохи, проте після грабунку їх перестріла поблизу села Нивецьк та повністю розбила сотня «Поштаря»[25]. За даними українського націоналістичного підпілля 6 жовтня 1944 року більшовицька банда кількістю близько 100 осіб напала на Сохи, пограбувала селян, спалила 10 господарств і забрала 7 дівчат, після чого вирушили через Бережницю на Дубровицю[26]. Загалом встановлено 19 жителів Сіх, які брали участь у визвольних змаганнях, з них 6 загинуло, 11 було репресовано[27].
Село зруйноване під час Другої світової війни[1]. В адміністративно-територіальному устрої Дубровицького району станом на 1946 рік населений пункт з такою назвою відсутній[28]. Згадка про село залишилася в назві урочища Сохи[1].
Станом на 1859 рік, у поміщицькому селі Сохи налічувалося 13 дворів та 88 жителів (42 чоловіки і 46 жінок), з них 42 православні, 42 римо-католики, 4 юдеї[29].
Близько 1902 року в селі налічувалося 28 домів та 196 мешканців[5]. Станом на 1906 рік у селі було 23 двори та мешкало 324 особи[3].
У першій половині XIX століття Сохи належали до греко-католицької парафії церкви Успіння Пресвятої Богородиці села ЗалішаниДомбровицької волостіРовенського повіту[30], яка з 1840-х років діяла вже як православна[31][32][5]. У 1859 році до православної парафія Успіння Богородиці села Залішани належало 38 вірян із Сіх[33]. Католицька громада села в 1938 році належала до парафії Домбровиці[34].
Особистості
Народилися
Веремко Сергій Васильович («Устим»; 1923 — 3 березня 1946) — підрайонний провідник ОУН, політичний референт Дубровицького надрайонного проводу ОУН[35].
Довжик Адам Миколайович («Береза», «Орлик»; 1927—1952) — підрайонний провідник ОУН, провідник Висоцького районного проводу ОУН (1949 — грудень 1950)[35].
Ютовець Михайло Павлович (нар. 15 жовтня 1949) — український художник-аматор[36][37].
↑Літопис УПА / НАН. України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.C.Грушевського. — Київ-Торонто : Видавництво "Літопис УПА” та ін, 2006. — Т. 8: Волинь, Полісся, Поділля: УПА та запілля 1944-1946. — С. 762. — (Нова серія) — ISBN 966-96340-5-9.
↑Денищук О. С. Книга Пам'яті і Слави Волині. — 2007. — Т. 14 : Рівненська область, Дубровицький район. — С. 239. — ISBN 978-966-8424-79-3.
↑ абАнтонюк Ярослав. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська та Брестська області (1930-1955). — Львів ; Торонто : Літопис УПА, 2014. — С. 169, 259-260. — (Літопис УПА. Бібліотека ; т. 13) — ISBN 978-966-2105-56-8.
Олександр Денищук. Злочини польських шовіністів на Волині. Книга перша. Рівненська область. — Рівне : ППДМ, 2003. — 352 с. — ISBN 966-96174-4-8.
Мапи
Історичний Атлас України / Гол. ред. Л. Винар; Упорядн.: І. Тесля, Е. Тютько. Українське історичне товариство. — Монреаль; Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. — 182 с.