Графенрайнфельдська АЕС в Німеччині. Закрита в 2015 році.
Я́дерна енерге́тика Німе́ччини — колишня галузь Німеччини. Станом на 2021, шістьма станціями виробляла близько 13,3 % електроенергії в країні[1][2], три з яких були вимкнені наприкінці 2021 року, роботу інших трьох - планували припинити наприкінці 2022 року згідно з планом повної відмови від ядерної енергетики 2011 року. На початку 2022 року план повної відмови від ядерної енергетики був призупинений у світлі російського вторгнення в Україну 2022 року, яке поставило під загрозу постачання Німеччині природного газу і в зв'язку з цим роботу станцій продовжили на короткий час - до випрацювання ядерного палива. Остаточно генерація енергії з атомних станцій припинена 15 квітня 2023 року, а послідовна політика відмови від атомної енергетики пояснена як потреба у «гарантії високого рівня енергетичної безпеки» країни.[3]
Німеччина, як і більшість країн світу, виробляє більшість електроенергії з традиційних викопних видів палива. Ядерна енергетика розроблялася як основне джерело електроенергії, допоки політичний тиск не зупинив її розвиток в середині 1980-х років. З тих пір не було споруджено жодної нової АЕС.
В період з 1957 по 2004 роки в Німеччині було запущено близько 110 ядерних установок. При цьому необхідно відрізняти ядерні реактори для отримання електроенергії та дослідницькі реактори. Першим ядерним реактором став Мюнхенський дослідницький реактор в 1957 році в Гархінгу біля Мюнхена. Першою атомною електростанцією стала Кальська АЕС, яка була підключена до електромережі в 1961 році.[9] Останнім комерційним ядерним реактором уведеним в дію став блок № 5 Грайфсвальдської АЕС. Дрезденський навчальний ядерний реактор став на сьогодні останнім дослідницьким реактором; він отримав дозвіл на експлуатацію в 2004 році. До катастрофи в Японії, Німеччина виробляла близько чверті своєї електроенергії з ядерного палива, тобто приблизно таку ж частку як і США.[10]
Райнсберзька АЕС була першою (практично експериментальною) АЕС в Східній Німеччині. Вона мала малу потужність та працювала з 1966 по 1990 роки. Другою допущенною до експлуатації АЕС, стала Грайфсвальдська АЕС, що спочатку мала складатися з восьми радянських реакторів ВВЕР-440. Перші чотири були підключені до електромережі між 1973 там 1979 роками. Один був запущений в 1989 році на пробний термін,[13] інший був добудований, але ніколи не експлуатувався. Два останніх були недобудовані. Після об'єднання Німеччини всі АЕС Східної Німеччини були закритті через відмінності в стандартах безпеки. Штендальську АЕС, що будувалася на той момент, було вирішено не добудовувати.[14]
Внаслідок домовленості 14 червня2000 року між федеральним урядом та підприємствами енергопостачання (так званий «Атомний консенсус») було:
обмежено в часі використання наявних атомних електростанцій;
заборонено спорудження нових АЕС.
Атомний консенсус не торкнувся досліджень в галузі ядерної технології. Договір консенсусу по ядерній енергії чітко встановив кількість електроенергії, що ще було дозволено виробити кожній з АЕС. В принципі, ці так звані залишкові кількості електроенергії можуть бути передані зі старших на новіші АЕС, але навпаки лише у виняткових випадках. Як тільки певна АЕС виробить відведену їй кількість електроенергії, вона повинна бути закрита. Укладені домовленості були проведені через «Закон регульованого припинення використання ядерної енергії для промислового виробництва електроенергії» від 22 квітня2002 року.[15]
Прийнята внаслідок цього відмова від використання ядерної енергії передбачала, що 19 енергоблоків, які працювали на той час, мали бути до 2021 року закритті. До 2006 року дві електростанції (Штаде та Обріґгаймська) вже були закритті. Другий енергоблок Некарвестгаймської АЕС повинен бути закритим останнім. До березня 2011 року були в комерційній експлуатації 17 енергоблоків (12 АЕС), а також експлуатувалися 8 дослідницьких реакторів, з яких 5 — навчальні.[16]
У грудні 2021 року реактори Brokdorf, Grohnde та Gundremmingen були зупинені після більше ніж 30 років експлуатації. Три останні атомні електростанції — Ісар-2, Емсланд і Некарвестхайм II — будуть вимкнені до кінця 2022 року.[21][22][23][24][25]
* Енергоблоки Унтервезерської та Брунсбютельської АЕС, обидва енергоблоки Бібліської АЕС (Biblis A та B), а також перші енергоблоки Філіппсбурзької, Ізарської та Некарвестгаймської були закриті федеральним урядом через призупинення (накладення мораторію) дії закону про продовження терміну експлуатації АЕС. Крюммельська АЕС до цього вже не експлуатувалася через проведення там технічних робіт.[34]30 травня2011 року Федеральний уряд вирішив негайно назавжди закрити сім енергоблоків, що й так були відключені від мережі через мораторій, а також Крюммельську АЕС. Таким чином, ці 8 енергоблоків ймовірно вже ніколи не будуть запущені в експлуатацію.[35][36]6 червня2011 року це рішення було прийняте законопроєктом Федерального уряду Німеччини.[20]
Компанії-виробники
Нижче наведені компанії-власники АЕС, відповідальні за експлуатацію енергоблоків (якщо в дужках не зазначено інше, цим компаніям належить 100 % АЕС):
Цей список включає заплановані АЕС та енергоблоки, заявка на будівництво яких була подана, але відхилена, а також АЕС, які були частково побудовані або закінченні, але ніколи не були введені в експлуатацію. Сріблястим виділенні АЕС, будівництво яких було розпочато.
Початково передбачене місце будівництва був Брайзах-на-Рейні. Планування було припинено в 1977 році, а компоненти були використанні для будівництва другого блоку Філіппсбурзької АЕС
«Дослідницькими реакторами» називаються ядерні реактори, які слугують не для виробництва електроенергії, а переважно для цілей досліджень (ядерні та технічно-матеріальні дослідження, виробництво ізотопів для медицини та техніки). Наведений нижче список відсортовано за датою введення в експлуатацію. Окремим кольором виділенні реактори, які ще експлуатуються. Дані наведені станом на серпень 2010 року.[16]
Електрична помилка викликала пожежу в головному жолобі, що зруйнувала лінії керування, п'ять головних охолоджувальних насосів та майже викликала розплавлення реактору
443 000 000
Відмова від ядерної енергетики
Внаслідок дискусій після аварії на першій Фукусімській АЕС федеральний уряд постановив 14 березня2011 року тимчасову (на три місяці) відміну продовження дії атомних електростанцій та відключення сімох найстаріших німецьких енергоблоків під час цього мораторію[18][19]. Під дію цього мораторію підпали реактори енергетичних підприємств EnBW, E.ON та RWE. Останній концерн подав 1 квітня2011 року позов проти відключення енергоблоку Biblis-A (KWB A) Бібліської АЕС у відповідний Вищий адміністративний суд Гессена, посилаючись на відсутні правові основи для мораторію[67].
КанцлерАнґела Меркель заявила, що відмова від ядерної енергетики, що перед цим була запланована до 2036 року, надасть перевагу Німеччині в конкурентоздатності в ері відновлюваної енергетики. Канцлер заявила: «Ми можемо стати першою великою індустріальною нацією, яка може досягнути такого переходу в напрямку ефективної та відновлюваної енергії, зі всіма можливостями, що з'являться для експорту, розробки нових технологій та появи нових робочих місць». Меркель також вказала на «безпомічність» Японії перед обличчям ядерної катастрофи, незважаючи на свій промисловий та технологічний розвиток[10] Деякі німецькі виробники та енергетичні компанії виступили з критикою цих планів, застерігаючи, що Німеччину може очікувати аварія всієї електромережі.[68]
На законодавчому рівні рішення про відмову від виробництва ядерної енергії було прийнято 6 червня2011 року. 8 енергоблоківатомних електростанцій, що були вимкнуті в березні цього ж року, повинні вже ніколи не експлуатуватися, а ті 9 енергоблоків, що залишилися, мають бути закриті до кінця 2022 року[20] При прийнятті відповідного закону в Бундестазі30 червня 2011 року було досягнуто майже консенсус — «за» проголосувало 513 депутатів з 600. Лише партія лівих проголосувала проти[6][69].
15 квітня2023 року, за повідомленням агенції AFP, Німеччина зупинила свої три останні ядерні реактори, відмовившись від атомної енергетики[70].
Дебати про відновлення
Не дивлячись на офіційну відмову до повернення розвитку ядерної енергетики, за що виступають деякі політичні партії, суспільна дискусія з цього приводу пожвавилася після російського вторгнення в Україну виходячи з портеби забезпечення енергетичної стабільності на тлі відмови від російських енергоносіїв.[71][72][73] Після того, як Росія вторглася в Україну в 2022, енергетична політика Німеччини, яка до цього моменту значною мірою покладалася на російський імпорт (зокрема природного газу)[74] – була переоцінена, включаючи тимчасове призупинення суперечливого газопроводу «Північний потік-2»[75].
5 вересня 2022 федеральний уряд оголосив, що дві з трьох атомних електростанцій, що залишилися (Неккарвестгайм і Ізар 2), працюватимуть після 31 грудня 2022 до квітня 2023, а Емсландська атомна електростанція буде закрита, як і планувалося[76] Однак 10 жовтня 2022 Шольц оголосив, що всі три будуть працювати до 15 квітня 2023[77]. Вольфганг Кубікі, заступник лідера Вільних демократів, сказав в інтерв’ю Funke Media Group, що «Німеччина має найбезпечніші атомні електростанції у світі, і їх вимкнення було б «драматичною помилкою» з болісними економічними та екологічними наслідками». Інші члени Вільної демократичної партії закликали принаймні зберегти атомні електростанції як запобіжний захід на випадок, якщо вони знадобляться в майбутньому для виробництва електроенергії[78].
У 2022 році Vox прокоментував, що «рішення Німеччини перезапустити старі вугільні станції, а не продовжити термін служби своїх атомних енергетичних установок, відображає провал екологічних пріоритетів»[79]. і NPR написало: «Зіткнувшись з енергетичною кризою, німці запасаються свічками»[80]. У квітні 2023 кілька критиків закриття атомних електростанцій стверджували, що вимкнення атомних електростанцій позбавляє Німеччину джерела електроенергії з низьким рівнем викидів і змушує країну продовжувати використовувати викопне паливо, яке сприяє зміні клімату[78][81].
У квітні 2024 року міністрів Партії зелених у Німеччині звинуватили в брехні щодо питань безпеки на атомних електростанціях країни, щоб забезпечити їх закриття, навіть коли війна в Україні загрожувала європейським поставкам енергії.[82][83]
У січні 2025 року Слідчий комітет Бундестагу запросив для свідчень канцлера Німеччини Олафа Шольца та кількох членів уряду стосовно рішення про відмову від атомної енергетики.[84]
Примітки
↑Search. Power Reactor Information System (англійською) . IAEA. Процитовано 21 травня 2011.
↑Nettostrom in TWh — Netto-Stromerzeugung in Milliarden Kilowattstunden seit der Inbetriebnahme bis Ende Dezember 2010 oder bis zur Abschaltung. Datenquelle: IAEO — Power Reactor Information System
↑ абвгDahlen 1-4: Stromwirtschaft und deutsche Einheit, Von Felix Christian Matthes, Veröffentlicht von BoD — Books on Demand 2000, ISBN 3-89811-806-1, 9783898118064, auf Seiten 59 und 60 von Insgesamt 644
Manfred Petroll, Liane Philipp: Kerntechnik — Anlagen in Deutschland. Hrsg. v. INFORUM Verlags- und Verwaltungsgesellschaft mbH, Bonn 1997, ISBN 3-926956-11-9
.svg){kind=small}
