Список військовослужбовців Сумської області, які загинули внаслідок російсько-української війни (з 2014)
У статті наведено список загиблих у російсько-українській війні військових, добровольців та волонтерів уродженців Сумської області (щонайменше 85 осіб).
командир стрілецької роти 154-го окремого батальйону територіальної оборони 117 ОБрТрО ЗС України[5] Неодноразово обирався депутатом Охтирської міськради[6]. 2014 року висувався кандидатом на посаду міського голови в м. Охтирка[7]. Працював керівником приватного підприємства[8]. Учасник Революції Гідності. Займався активною волонтерською діяльністю. Член ГО «Спілка воїнів АТО, ООС російсько-української війни „Непереможні“»[9]
Сумського ПрикЗДПСУ. Навчався у Конотопській спеціалізованій школі № 3. По закінченні школи, 1998 р. вступив до Роменського сільськогосподарського технікуму, по закінченні якого отримав спеціальність — механік сільськогосподарської техніки. З 2000 по 2002 р. проходив строкову службу в ЗСУ. Згодом підписав контракт з ДПСУ. Безпосереднім місцем роботи став Сумський прикордонний загін (м. Середина-Буда). Охороняв рубежі України на заставі Стара Гута.
Загинув у Чернігові внаслідок проникаючого вогнепального поранення[11][4].
З першого дня повномасштабного вторгнення чинив героїчний спротив російським окупантам. Змінивши місце дислокації, до останнього подиху знищував ворога в м. Чернігів. Залишилися дружина та син.
військовослужбовець підрозділу ДПСУ (підрозділ — не уточнено). Закінчив школу в рідному селі. Професію здобув у Конотопському ПТУ № 4. Після проходження строкової служби підписав контракт з Державною прикордонною службою України
ДПСУ (підрозділ — не уточнено). Випускник Конотопської ЗОШ І-ІІ ст. №11 та Конотопської ДЮСШ Михайла Маміашвілі. У 2014-2018 рр. навчався в Сумському державному педагогічному університеті та продовжив спортивну кар’єру в Сумській школі вищої спортивної майстерності. Неодноразовий чемпіон України з лижних гонок, майстер спорту України з лижних гонок.
ДПСУ (підрозділ — не уточнено). Навчався в Маловисторопському сільськогосподарському технікумі, отримав фах ветеринара. Далі була строкова служба в ЗСУ. 2014 року захищав Батьківщину під час бойових дій у східній Україні[20]
Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Учасник АТО. В 2016 р. знаходився безпосередньо в гарячих точках Донецької та Луганської областей. До війни працював пожежним і кінологом. Залишилися дружина, дві доньки та онук.
Вночі пара українських МіГ-29, один з яких пілотував Олександр Бринжала, вийшла на перехоплення дванадцяти російських винищувачів. Майор Бринжала підбив два ворожі літаки, після чого був збитий і не встиг катапультуватися[30]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[31].[32]
В Ромнах російські військові обстріляли місцеву заправку. Російські військові розпочали вести прицільний вогонь по теробороні. Один боєць загинув, двоє - поранені, повідомив голова Сумської обласної військової адміністрації Дмитро Живицький[38]
Заступник командира роти з технічної частини 15 ОМПБ «Суми»58 ОМПБр. На війні — від самого початку вторгнення російських військ в Україну у 2014 р. Залишилися дружина та два сини
військовослужбовець 27 РЕАБр. В ЗС України був призваний за частковою мобілізацією у квітні 2014 р. Брав участь в обороні м. Слов'янська, де отримав поранення. Після лікування знову був знову направлений на передову. Брав участь у бойових діях поблизу с. Піски Донецької області, де тривали бої за Донецький аеропорт. Був командиром відділення зенітної установки ЗУ-23-2. 28 лютого 2022 р. знову став на захист України.
Загинув у ході бойового завдання, коли з Євгеном Степаненком розвідували бойову колону російських військових. Вони їхали в одній автівці, квадрокоптером відслідковували колону. І натрапили на засідку. Їхню машину розстріляли, вони вискочили з машини, і вбивці їх просто добили: наскрізне вогнепальне поранення, пошкодження головного мозку. В стані клінічної смерті, з вогнепальними пораненнями голови доставили до однієї з сумських лікарень. Проводились реанімаційні заходи, але вони не мали успіху
Похований 9 березня в Сумах на Алеї Героїв Центрального кладовища[47]
Загинув у ході бойового завдання, коли з Романом Куленком розвідували бойову колону російських військових. Вони їхали в одній автівці, квадрокоптером відслідковували колону. І натрапили на засідку. Їхню машину розстріляли, вони вискочили з машини, і вбивці їх просто добили: наскрізне вогнепальне поранення, пошкодження головного мозку. В стані клінічної смерті, з вогнепальними пораненнями голови доставили до однієї з сумських лікарень. Проводились реанімаційні заходи, але вони не мали успіху
Похований 9 березня в Сумах на Алеї Героїв Центрального кладовища[47]
Похований в м. Глухові на Вознесенському кладовищі[59][60].
30
Шерстюк Владислав
м. Суми Ніс військову службу в добровольчому батальйоні з травня 2014 р., потім заключив контракт, служив у 27-мій реактивній артилерійській бригаді. Після повномасштабного російського вторгнення відразу пішов добровольцем
Разом з групою добровольців 26 лютого 2022 року вступив у бій з російськими окупантами, отримав поранення в живіт і в голову. Після поранення іще 15 діб боровся за життя. Помер у лікарні
Похований 15 березня 2022 року на Центральному кладовищі м. Суми[22]
31
Сітак Андрій Геннадійович Орден «За мужність» І ступеняОрден «За мужність» ІІ ступеняОрден «За мужність» ІІІ ступеня
Згідно з повідомленням Роменської РДА та міського голови м. Ромни, військовослужбовець помер внаслідок поранення, яке отримав в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну[61][62].
скульптор, викладач, голова ЦК «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація» Сумського фахового коледжу мистецтв і культури імені Д. Бортнянського
Під час бою перебував на першій лінії вогню й загинув намагаючись звільнити своє рідне місто. заводив війська 93-ї бригади "Холодний Яр" в місто. Під час наступу ЗСУ відбулося зіткнення з російськими військовими, які займали оборону біля ретранслятора, районної лікарні та ДП "Тростянецьке лісове господарство".
14 червня 2022 року його перепоховали на Алеї Героїв у Тростянці[67][68][69]
, командир 1-ї самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону бригадно-артилерійської групи 36 ОБрМП. Батько та дідусь — військові артилеристи, а покійний дядько служив у морській піхоті. 2019 року закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. В грудні 2021 р. став випускником магістратури ННІ фізичної культури СумДПУ імені А. С. Макаренка. Після розподілу потрапив у морську піхоту. Спочатку обіймав посаду командира взводу протитанкового дивізіоні, а в квітні 2021 р. став командиром самохідної артилерійської батареї. Курсантом входив до збірної академії з військового багатоборства.
Військовослужбовець ЗС України - 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Випускник сумської Класичної гімназії. Займався в “Барсі”, грав за “Ю-17”. Служив строкову службу в житомирській бригаді, оформився на контракт.
військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Закінчив Сумський обласний ліцей-інтернат для талановитої та обдарованої молоді. Брав активну участь у Сумській обласній Малій академії наук. Був активним учасником, а потім — інструктором патріотичного юнацького табору «Коловрат» на Сумщині, один з організаторів масштабного фестивалю «З України — в Україну». Навчався на історичному факультеті Київського Національного Університету Тараса Шевченка, але на 3-му курсі взяв академічну відпустку. Пройшов військову службу в 199-му навчальному центрі Десантно–штурмових військ України та в 95 ОДШБр. З початком російського вторгнення в Україну, 26 лютого 2022 р. був призваний до ЗС України
Військовослужбовець 81 ОАБр ЗС України. Навчався у школі №4, згодом з червоним дипломом закінчив Шосткинський центр професійно-технічної освіти. Після строкової служби в ракетних військах працював на заводі «Імпульс». У 2010 р. став студентом академії банківської справи у Сумах. Отримав червоний диплом і ступінь магістра. Після чого добровольцем пішов боронити рідну землю у 2015 р. До повномасштабного наступу Росії він працював у банку, виконував миротворчу місію в республіці Афганістан, працював на круїзному лайнері. Воював у складі 81-шої окремої аеромобільної бригади на першій лінії вогню[82]
боєць 4-го батальйону ДУК ПС. До початку російського вторгнення в Україну понад три роки проходив військову службу у ЗС України. 24 лютого 2022 р. приєднався до ДУК «Правий сектор».
військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Закінчив навчання в сумській школі № 17, був студентом заочної форми навчання інституту фізичної культури Сумського педунівеситету.
Командир відділення добровольчого батальйону «ОДЧ Карпатська Січ». Навчався у Коржівській ЗОШ І–III ступенів. Брав участь у боях на Донеччині. З перших днів російського вторгнення в Україну взяв до рук зброю. За високі бойові якості був призначений командиром відділення ще під час бойових дій у м. Бровари поблизу Києва. Залишилися батьки
заступник командира механізованого батальйону з артилерії 17 ОТБр. Закінчив школу в сусідній Миколаївці. Після закінчення школи став військовослужбовцем за контрактом у військовій частині поблизу Києва. Був призначений на посаду старший механік радіорелейної станції зв’язку. Прослуживши місяця три, звернувся до командира роти, аби вчитися далі і поступив на навчання до НАСВ імені гетьмана Петра Сагайдачного у м. Львові за фахом артилериста. Випустився лейтенантом і з того часу служив в 17 танковій бригаді. Учасник АТО/ООС. Після російського вторгнення в Україну знову прибув до найгарячіших точок війни. Залишилися дружина та малолітній син.
13 квітня під час ведення бойових дій був важко поранений та евакуйований до м. Дніпра. Тиждень лікарі боролися за його життя, але від бойових поранень, офіцер помер[101][102].
ДПСУ (підрозділ — не уточнено). З 2000 р. служив в прикордонних військах України "Сумський прикордонний загін". З 2021 р. проходив службу у відділі прикордонної служби Золоте "Луганський прикордонний загін".
командир бойової машини обслуги реактивної артилерійської батареї 27 РАБр. Після закінчення 9 класів у Обложківському НВК навчався у Глухівському агроколеджі СНАУ, де опанував професію техніка-електрика. Після навчання проходив строкову службу в Збройних силах України. Контракт із ЗСУ підписав у 2017 р. Залишилися дружина та син.
боєць 4-го батальйону ДУК ПС. Очолював Сумську обласну організацію "Права молодь". Навчався в Сумському ПТУ № 12, який закінчив за спеціальністю кухаря.
Похований 18 травня 2022 року на Новогребельському кладовищі м. Глухова[133][134][135]
Ступаченко Олександр Олександрович
01986-02-1414 лютого1986, м. Глухів Глухівський район
командир розвідувального взводу 16 ОМПБ «Полтава»58 ОМПБр. Закінчив Глухівську школу-інтернат, навчався у ВПУ та на заочному відділенні в Глухівському коледжі СНАУ. 2016 р. підписав контракт із ЗСУ, неодноразово був у зоні АТО та ООС. У першому шлюбі залишилася донька
військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Народився в багатодітній родині, здобув освіту в школі № 8, вивчився на тракториста. Працював на заводі «Імпульс» та на пилорамі, а пізніше – кухарем. У 2014 р. пішов добровольцем на фронт, а пізніше – вступив до батальйону «Донбас».
військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Закінчив Глухівський медичний фаховий коледж. У 22 роки підписав контракт на військову службу у ЗСУ.
військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). У 2014 р. мобілізований і протягом року ніс службу на сході України. У лютому 2020 р. підписав контракт та поїхав у зону проведення ООС. Був водієм. Залишилася донька Яна.
військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Випускниця першої школи, медик за освітою. Працювала у пологовому відділенні Шосткинської ЦРЛ. У 2020 р. вступила до лав Збройних сил України.
Похована 19 травня 2022 року у м. Шостка[145][146]
Луцковський Дмитро
45 років
військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). був заступником командира роти з морально-психологічного забезпечення. Закінчив Сумське артучилище, ніс військову службу в Одесі, звільнився з війська. Заступник командира роти охорони з морально-психологічного забезпечення Сумського міського територіального центру комплектування
військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Навчався у Варвинській районній гімназії, по закінченні 9 класів якої вступив до Роменського коледжу. В період з 2018 до 2019 р. проходив строкову військову службу. 2020—2021 рр. — перебував на контрактній службі. Учасник ООС.
З початку російського вторгнення в Україну добровольцем пішов на фронт й служив у харківському підрозділі. Загинув під час виконання бойового завдання. Залишились батьки, брат, молода дружина, бабусі та дідусь.[155][156].
25 років, с. Залізничне Сумська область. Навчалася в школі у рідному селі. Після школи вступила до Лебединського фахового медичного коледжу ім. професора М. І. Ситенка, з якого випустилася в 2017 р.
бойовий медик 1-ї мотострілецької роти 1-го мотострілецького батальйону 72 ОМБр. 2017 року стала до складу ЗС України, захищаючи Україну в зоні АТО. Під час служби в ЗС України придбала будинок в Боромлі і переїхала туди разом зі старшою сестрою і мамою.