Старі Шепеличі

село Старі Шепеличі
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Чорнобильський район
Іванківський район
Рада Старошепелицька сільська рада
Основні дані
Засноване 1681
Населення 820 (1971)
689 (1986)
0
Зняте з обліку 1999
Географічні дані
Географічні координати 51°25′12″ пн. ш. 29°56′45″ сх. д. / 51.42000° пн. ш. 29.94583° сх. д. / 51.42000; 29.94583
Водойми Сахан
Карта
Старі Шепеличі. Карта розташування: Україна
Старі Шепеличі
Старі Шепеличі
Старі Шепеличі. Карта розташування: Київська область
Старі Шепеличі
Старі Шепеличі
Мапа
Мапа

CMNS: Старі Шепеличі у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Старі Шепеличі — колишнє село в Україні, яке розташоване на території Чорнобильської зони відчуження (Іванківський район Київської області).

До аварії на ЧАЕС село Старі Шепеличі було в адміністративному підпорядкуванні Чорнобильського району. Працювали неповна середня школа, клуб та бібліотека. Було 2,4 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1,3 — орної землі. У 1986 році, внаслідок сильного радіонуклідного забруднення, населення села Старі Шепеличі було евакуйоване та переселене до інших регіонів України. Судячи за відривними календарями, що залишились в покинутих будинках, виселення цивільного населення здійснювалося 3 травня 1986 року. Офіційно зняте з обліку 1999 року за відсутністю жителів.

Зовнішні зображення
Мапа із зазначенням розташування Старих Шепеличів

Історичне минуле

У XVII ст. село належало до Києво-Микільського Пустинного монастиря, 31 березня 1681 року король Польщі Ян III звільняє маєтки Шепеличі, Ворохобовичі, Дранки, Зубковичі, Літки, Остапи та Радогоща в Овруцькому повіті Київського воєводства, що належать Києво-Пустинно-Микільському монастиреві, від зборів на утримання війська і від постоїв[1].

До 1832 року Шепеличська садиба належала до Овруцького Василіанського монастиря. Пізніше село переходить в управління держави. У Старих Шепеличах була дерев'яна Парафіяльна церква, яка в 1789 році була перенесена до села Нові Шепеличі. Давні джерела повідомляють, що тут проходила дорога з Києва на Пінськ. Головні ж прибутки тутешні люди в давні часи мали від судноплавства Прип'яттю. Це сприяло тому, що вони бували і в Варшаві, і в Херсоні. Про те, що ці місця були обжиті з незапам'ятних часів, свідчить стародавнє городище, обнесене ровом та валом.

Напередодні аварії на ЧАЕС у селі мешкало 689 мешканців, було 255 дворів, село було центром сільської ради, сільській раді було підпорядковано село Бенівка. Мешканці села після аварії на ЧАЕС були відселені у село Мар'янівка (Макарівська селищна громада).

Після Чорнобильської катастрофи село увійшло до 10-кілометрової зони відчуження.

Частина території села згоріла під час лісових пожеж у 1996 році.[2]

Частина території села згоріла під час лісових пожеж у 2020 році.[3]

З кінця лютого до 1 квітня 2022 року село було окуповане російськими військами.[4]

Люди

В селі народився Хміль Іван Сергійович (1923-2003) — український історик.

Примітки

  1. Я. Р. Дашкевич , Л. А. Проценко , 3. С. Хомутецька (1971). Каталог колекції документів Київської археографічної комісії 1369-1899 ( (PDF) (укр) . Київ: Наукова думка. с. с. 67, док.199. {{cite book}}: |pages= має зайвий текст (довідка)
  2. ВОГОНЬ ЧОРНОБИЛЯ - 1996. sites.google.com (укр.). Процитовано 6 червня 2025.
  3. ВОГОНЬ ЧОРНОБИЛЯ - 2020. sites.google.com (укр.). Процитовано 7 червня 2025.
  4. Валерій, Валерій (30 жовтня 2024). Забезпечення тимчасовим житлом осіб, що постраждали від збройної агресії рф. Іванківська селищна територіальна громада Київської області - Кращі практики (укр.). Процитовано 7 червня 2025.

Посилання

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya