Становище (Поліський район)Становище (Старе Становище) — колишнє селище в Україні, в Поліському районі Київської області. Виселено через радіоактивне забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС.[1][2] До аварії на ЧАЕС підпорядковувалося Вільчанській селищній раді Поліського району. Після аварії, протягом 1993 року більшість жителів селища переселилися до села Ничипорівка, а також до селища Вільча (Чугуївський район). Селище знаходиться біля кордону з Білоруссю.[3]
ІсторіяЗа давніми народними переказами на території ще не існуючого села Становище розкинулися біля 500 десятин земельних та лісових угідь пана Горвата. На цих угіддях в урочищі "Лан", та на обсадженій липами ділянці, знаходився будинок під залізною покрівлею з господарськими будівлями панського управителя Куликовського, який здійснював нагляд за цією землею. А за 2 км. на південь від будинку управителя на лісовому пагорбі біля шляху, що проходив з білоруських сіл і хуторів до містечка Хабне знаходилося пристановище (зупинка), де стояли кузня, курінь, де випалювалося деревне вугілля. Візники, які їздили цим шляхом , зупинялися тут на відпочинок , проводили ремонт. Ось за таким переказом і пішла назва майбутнього села Становище. В 1912 році перші поселенці села Становище Пономаренко Ілля, Кондрачук Василь, Гаврилюк Конон, Кухарець Іван, Можарівський Тимофій, Мартинюк Григорій та інші , що прибули із Житомирщини, купили на території ще не існуючого села панські землі і лісові угіддя, розпочали розкорчовування лісу і розорювання земель та будівництво житла і господарських будівель. Поселенці розводили тварин, вирощували зернові, картоплю, льон, займалися ткацтвом, виробленням шкір та пошиттям одягу і взуття. Випалювали деревне вугілля, окремі ковалювали, збирали в навколишніх лісах гриби, ягоди та інші дари лісу, майстрували вироби з дерева, а також загатовляли ліс та дрова і возили на продаж до містечок Хабне та Народичі.[4] Станом на 1923 рік Становище, згідно з документом, було одним із сіл, що входили до складу Олексіївської сільської ради. Воно налічувало 87 дворів і 416 мешканців. Село знаходилося на відстані 45 верст від району та 3 версти від сільради.[5] На мапі 1933 року показано що Становище вже мало 50 дворів. Становище було розташоване у Волинській губернії, Овруцькому повіті. Адміністративно воно входило до складу Христинівської волості Коростенського округу. У різні періоди селище належало до різних районів: - Овруцький район з 7 березня 1923 року, - Народицький район з 22 лютого 1924 року, - Хабенський район з 5 лютого 1933 року.[6] Також зазначено, що Становище перебувало у складі Олексіївської сільської ради з 1923 року. На початку тридцятих років на базі навколишніх сіл та хуторів (Олексіївка, Становище та Гута), що оточували станцію, було створено три колгоспи: "Червоне поле", "Перше травня", імені Ворошилова. Першими головами і організаторами колгоспів були: Ходаківський Іван Степанович, Парфіненко Андрій Саливонович, Ільєв Дорофей Михайлович. У 1958 році (15 травня 1958 року) Указом Президії Верховної Ради УРСР станція Вільча разом із прилеглими селами Олексіївка і Становище були об'єднані в єдине селище міського типу Вільча, з підпорядкуванням Вільчанській селищній раді. Водночас Олексіївську сільську раду було ліквідовано.[7] Вільчанській селищній раді було підпорядковано населений пункт Становище. Напередодні аварії на ЧАЕС населення селища, ймовірно, становило близько 70-95 осіб. Селище підпорядковувалося Вільчанській селищній раді Поліського району Київської області. У 1986–1987 роках у смт Поліське, Вільча, Становище, Жовтневе, Тараси, Королівка, Пухове, Денисовичі, Діброва та інших населених пунктах спостерігався підвищений радіаційний фон. У деяких населених пунктах, наприклад, у селі Ясен Поліського району, рівень радіації коливався від 0,7 до 4 мкР/год. Це створювало небезпеку для населення, особливо для родин із дітьми. Сільське господарство в таких місцевостях було частково обмежене через радіаційне забруднення земель, хоча конкретних вказівок від вищих органів не було, а лише окремі рекомендації. Колгоспи й радгоспи продовжували здавати молоко, м'ясо та іншу продукцію, яка часто перевищувала допустимі норми. Відзначалися перебої в постачанні продуктів із "чистих" зон до населених пунктів, де споживання місцевих продуктів було заборонене. У зв’язку з цим було введено доплату в розмірі 30 рублів на кожного мешканця. Загалом таких населених пунктів було 10: смт Поліське, смт Вільча, с. Денисовичі, с. Діброва, с. Грезля, с. Жовтневе, с. Шевченкове, с. Мартиновичі, с. Тараси, с. Ясен. У зазначених населених пунктах було запроваджено доплату в розмірі 25% додатково до основної виплати. Це стосувалося й сіл: Буда Варовичі, Королівка, Нова Марківка, Новий Мир, Нівецьке, Пухове, Рудня Грезлянська, Становище, Червона Зірка, Черемошна.[8] У 1989 році у селищі вже проживало 65 осіб. У 1993 році жителі селища Становище, яке увійшло до зони безумовного відселення через сильне радіоактивне забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, були переселені в село Ничипорівка, а також у нове селище Вільча під Вовчанськом, як і жителі смт Вільча. У 1999 році смт Вільча та селище Становище офіційно зняли з обліку через відсутність населення. Після Чорнобильської катастрофи селище увійшло до 30-кілометрової зони відчуження. 8 серпня 1996 року рішенням Київської обласної ради № 74-07 «Про часткові зміни в адміністративно-територіальному устрої Поліського району» селище міського типу Вільча підпорядкували Поліській селищній раді, а Вільчанську селищну раду ліквідували. 12 травня 1999 року рішенням Київської обласної ради № 100-06 «Про часткові зміни в адміністративно-територіальному устрої окремих районів області» у Поліському районі виключили з облікових даних населені пункти, які не підпорядковувалися радам, у тому числі селище Становище. 19 серпня 1999 року рішенням Київської обласної ради № 138-08 «Про часткові зміни в адміністративно-територіальному устрої окремих районів області» було виключено з облікових даних і селище міського типу Вільча.[9] З лютого по квітень 2022 року село було окуповане російськими військами внаслідок вторгнення 2022 року. ДжерелаПримітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
