Суматриптан
Суматриптан (торгові марки Imitrex і Treximet) — селективний агоніст 5НТ1-рецепторів,[1] який використовують для лікування мігрені та кластерного головного болю.[2] Його приймають перорально, інтраназально або підшкірно.[3] Терапевтичний ефект зазвичай настає впродовж трьох годин.[3] Його основний ефект як агоніста серотонінового 5-HT1B/1D рецептора[4] може спричинити поширені побічні ефекти, такі як тиск у грудній клітці, втома, блювання, поколювання та запаморочення.[3] Серйозні побічні ефекти можуть включати серотоніновий синдром, інфаркти, інсульти та судоми.[3] При надмірному вживанні можуть виникнути головні болі від надмірного вживання ліків[en].[3] Незрозуміло, чи безпечно використовувати під час вагітності або годування грудьми.[5] Механізм дії не зовсім вивчений, препарат входить до групи триптану.[3] Суматриптан був запатентований у 1982 році та схвалений для медичного використання в 1991 році.[6] Він входить до переліку основних лікарських засобів ВООЗ.[7] Він доступний як загальний препарат.[2] У 2020 році це був 111-й лік, який найчастіше призначають у Сполучених Штатах, із понад 5 мільйонів рецептів.[8][9] Він також доступний як комбінований продукт суматриптан/напроксен. Медичне використанняСуматриптан ефективний для припинення або полегшення інтенсивності мігрені та кластерного головного болю.[10] Він найбільш ефективний, якщо приймати його незабаром після початку болю.[10] Ін'єкційний суматриптан є більш ефективним, ніж інші форми.[11] Пероральний суматриптан також можна використовувати для лікування головного болю після пункції дуральної оболонки.[12] Побічні ефектиПередозування суматриптану може спричинити сульфгемоглобінемію, рідкісний стан, при якому колір крові змінюється з червоного на зелений внаслідок інтеграції сірки в молекулу гемоглобіну.[13] Якщо зупинити вживати суматриптан, стан змінюється впродовж кількох тижнів. Серйозні серцеві захворювання, в тому числі летальні, виникали після застосування суматриптану в ін'єкціях або таблетках. Повідомлялося про вазоспазм коронарних артерій, транзиторну ішемію міокарда, інфаркт міокарда, шлуночкову тахікардію та фібриляцію шлуночків.[14] Найпоширенішими побічними ефектами[15], про які повідомляли щонайменше 2 % пацієнтів у контрольованих дослідженнях суматриптану при мігрені, є нетипові відчуття (парестезії та відчуття тепла/холоду), про які повідомили 4 % у групі плацебо та 5–6 % у групах суматриптану, біль та інші відчуття стискання (включно з відчуттям болю у грудях), про які повідомляли 4 % у групі плацебо та 6–8 % у групах суматриптану, неврологічні симптоми (запаморочення), про які повідомляли менше 1 % у групі плацебо та менше 1–2 % у групах суматриптану. Нездужання/втома спостерігалися менш ніж у 1 % групи плацебо та у 2–3 % груп суматриптану. Порушення сну спостерігалося менш ніж у 1 % у групі плацебо до 2 % у групі суматриптану. Механізм діїСуматриптан молекулярно подібний до серотоніну (5-HT) і є агоністом рецептора 5-HT (тип 5-HT 1D і 5-HT 1B[16]). Основний терапевтичний ефект суматриптану пов'язаний з його інгібуванням вивільнення пептиду, пов'язаного з геном кальцитоніну (CGRP), ймовірно, через його дію 5-HT1D/1B агоніста рецептора.[17] Це було підтверджено ефективністю нещодавно розроблених препаратів, спрямованих на CGRP, та антитіл, розроблених для профілактики мігрені.[18] Як агонізм рецепторів 5-HT1D/1B пригнічує вивільнення CGRP, до кінця не зрозуміло — вважається, що CGRP викликає сенсибілізацію ноцицептивних нейронів трійчастого нерва, що сприяє виникненню болю при мігрені.[19] Показано також, що суматриптан знижує активність трійчастого нерва, що, ймовірно, пояснює ефективність суматриптану при лікуванні кластерних головних болів. Показано, що ін'єкційна форма препарату купірує кластерний головний біль протягом 30 хвилин у 77 % випадків.[20] ФармакокінетикаСуматриптан випускається в декількох формах: таблетки, підшкірні ін'єкції, назальний спрей. Пероральний прийом (у вигляді сукцинатної солі) має низьку біодоступність, частково через пресистемний метаболізм — частина його розщеплюється в шлунку та крові, перш ніж досягне цільових артерій. Таблетована форма швидкого вивільнення з такою ж біодоступністю, але високою концентрацією може досягти терапевтичних ефектів у середньому на 10–15 хвилин раніше, ніж інші препарати для перорального застосування. При ін'єкційному введенні суматриптан діє швидше (зазвичай протягом 10 хвилин), але ефект триває коротше. Суматриптан метаболізується переважно моноаміноксидазою А до 2-{5-[(метилсульфамоїл)метил]і-ндол-3-іл}оцтової кислоти, яка потім кон'югується з глюкуроновою кислотою. Ці метаболіти виводяться із сечею та жовчю. Лише близько 3 % активного препарату може бути відновлено в незмінному вигляді. Не має простого прямого зв'язку між концентрацією суматриптану (фармакокінетика) як такої в крові та його ефектом проти мігрені (фармакодинаміка). Цей парадокс певною мірою вдалося вирішити шляхом порівняння швидкості всмоктування різних композицій суматриптану, а не абсолютних кількостей препарату, які вони доставляють.[21][22] Історія У 1991 році Glaxo отримала дозвіл на суматриптан, який був першим доступним триптаном. У липні 2009 року FDA США схвалила одноразову форму суматриптану для струминних ін'єкцій. Апарат забезпечує підшкірну ін'єкцію суматриптану без використання голки. Раніше автоінжектори з голками були доступні в Європі та Північній Америці.[23] У липні 2008 року розпочалися дослідження III фази іонофоретичного трансдермального пластиру (Zelrix/Zecuity)[24] Цей пластир використовує низьку напругу, контрольовану попередньо запрограмованим мікрочипом, для доставляння одноразової дози суматриптану через шкіру впродовж 30 хвилин.[25][26] Zecuity був схвалений FDA США в січні 2013 року.[27] Продажі Zecuity були припинені через повідомлення про опіки та подразнення шкіри.[28] Суспільство і культураПравовий статусУ Сполучених Штатах він доступний лише за медичним рецептом. Він доступний без рецепта в багатьох штатах Австралії. Продукт вимагає маркування фармацевтом і доступний лише в упаковках по два без рецепта лікаря.[29] Однак його можна придбати без рецепта у Великобританії[30] та Швеції.[31] ДженерикиТермін дії патентів Glaxo на суматриптан закінчився в лютому 2009 року. У той час Imitrex продавався приблизно за 25 доларів за таблетку.[32] Потім Par Pharmaceutical представила загальні версії суматриптану для ін'єкцій (суматриптану сукцинату для ін'єкцій) 4- і 6-мг стартові набори та 4- і 6-мг заповнені шприци-картриджі, а також 6-мг флакони.[33] Mylan Laboratories Inc., Ranbaxy Laboratories, Sandoz (дочірня компанія Novartis), Dr. Reddy's Laboratories та інші компанії виробляють генеричні версії таблеток суматриптану в дозах 25, 50 і 100 мг. Загальні форми препарату доступні на ринках США та Європи після закінчення терміну дії патентного захисту Glaxo у відповідних країнах. Форма назального спрею суматриптану, відома як AVP-825, була розроблена Avanir і є загальнодоступною в деяких країнах.[34] СуперечкаЗа даними Американського товариства головного болю, «пацієнти часто стверджують, що їм важко отримати призначені їм триптани».[35] У США триптани коштують від 12 до 120 доларів за штуку, і понад 80 % планів медичного страхування США встановлюють обмеження на кількість таблеток, доступних пацієнту на місяць, що було названо «довільним і несправедливим».[36] Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
