Суперсерія СРСР — Канада (НХЛ) 1972 (англ.Summit Series, Super Series; фр.Série du siècle) — серія з 8 товариських хокейних матчів між збірними СРСР і Канади які пройшли у 1972 році[1].
Предумови
Зустрічі між радянськими і канадськими хокеїстами беруть свою історію з 1954 року, з матчів на чемпіонаті світу в Стокгольмі. З того часу неодноразово організовувалися турне збірної СРСР по Канаді і збірної Канади у СРСР. Проте, все це були ігри з аматорськими командами, в яких іноді виступали екс-професіонали з клубів НХЛ. У січні 1969 року збірна СРСР в турне по Канаді в 10 зустрічах здобула 10 перемог, причому 9 зустрічей були саме проти канадської збірної, в складі якої були лише хокеїсти аматори.
Після цих успіхів на рівні керівництва ІІХФ почало обговорюватися питання про участь професіоналів з Канади в чемпіонатах світу. Планувалося, що в 1970 році чемпіонат світу пройде в Канаді і в ньому зможуть взяти участь професійні гравці, але не з числа основних команд НХЛ. Причиною ставали відмінності у правилах гри, а 1969 року (ІІХФ) санкціонував зміну в хокейних правилах, які дозволяли вести силову боротьбу по всьому майданчику. Також Міжнародний олімпійський комітет був проти спільного виступу хокеїстів аматорів та професіоналів. І лише навесні 1972 року під час чемпіонату світу з хокею 1972 року в Чехословаччині, були досягнуті домовленість провести 8 матчів — по чотири в Канаді і в СРСР. Також зазначалося, що тренери в домашньому матчі отримають в своє розпорядження по 35 гравців, а в гостях — по 30, що на кожну гру можна буде виставляти по 19 хокеїстів, в тому числі двох воротарів. Домашні матчі канадці будуть грати в червоних сорочках, а гості — в білих, а в Москві — навпаки. Головним досягненням була можливість участі професійних хокеїстів (НХЛ) хоча участь їх була під питанням. У підсумку, влітку 1972 генеральний секретар Федерації хокею Канади Гордон Джукс на конгресі ІІХФ в Мамаї передав стартовий список гравців, де були тільки професіонали. В середині липня того ж року сторони остаточно домовилися, що ігри пройдуть у вересні.
Підготовка до серії
Хокеїсти почали наполегливі тренування з 1 липня. Склад команди СРСР був оптимальний, у списки гравців СРСР не потрапив Анатолій Фірсов (триразовий олімпійський чемпіон — кращий бомбардир команди кінця 1960-х років), який відмовився грати під керівництвом Всеволода Боброва, який не взяв його на чемпіонат світу 1972 року.
У канадців зі складом виникли проблеми. В зв'язку з конфліктом між Національною хокейною лігою і Всесвітньою хокейною асоціацією не міг зіграти багаторічний лідер «Чикаго Блекгокс»Боббі Галл, один з найнебезпечніших канадських нападників, який на той момент вже підписав контракт з клубом ВХА «Вінніпег Джетс». Через аналогічної проблеми в збірну не потрапили Джеррі Чіверс, Жан-Клод Трамбле і Дерек Сендерсон. До тренувань збірна Канади вимушено приступила тільки в серпні.
Ситуація довкола товариської зустрічі підігрівалась журналістами, що спричинила великий резонанс. В Радянському Союзі дуже побоювалися цієї зустрічі через політичні мотиви і перед командою ставились цілі з обов'язковою перемогою над канадськими професіоналами. У Канаді навпаки впевненість у гравцях (НХЛ) і віра в їх хокейний геній була занадто перевищеною. Як признався Іван Курнуайе, «Всі нам розповідали: не хвилюйтеся, ви їх легко обіграєте. Тренувалися ми упівсили, по суті, до майбутніх зустрічей готувалися не кращим чином „[2]
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 17 лютого 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
.svg){kind=small}
