Тараненко Лілія Іванівна

Тараненко Лілія Іванівна
Народилася	23 лютого 1923(1923-02-23)  Гуляйполе, Катеринопільський район, Київська область
Померла	15 червня 2012(2012-06-15) (89 років)  Ягідне, Артемівський район, Донецька область, Україна
Поховання	Опитне
Місце проживання	Науково-дослідна станція питомниководства інституту садівництва Української Академії аграрних наук (УААН), Донецька область.Бахмутський район, селище Ягідне,;
Країна	СРСР,  УРСР, Україна
Національність	українка
Діяльність	агрономка
Alma mater	Саратовський державний аграрний університетd
Галузь	мічурінська агробіологія, селекція плодових, сільськогосподарські науки
Заклад	Інститут садівництва НААН України
Вчене звання	заслужений агроном України
Відома завдяки:	Селекція плодових культур,український селекціонер, вчений-агроном, старший науковий співробітник Бахмутської (раніше-Артемівської, Донецька обл.) дослідної станції питомниководства інституту садівництва Української академії аграрних наук (УААН)

Тараненко Лілія Іванівна (23 лютого 1923, с. Гуляйполе, нині Звенигородський район, Черкаська обл. — 15 червня 2012, с. Ягідне, Бахмутський район, Донецька обл.) — видатна українська селекціонерка, вчена-агрономка, старша наукова співробітниця Бахмутської (раніше — Артемівськ, Донецька обл.) дослідної станції Інституту садівництва Української академії аграрних наук (УААН), заслужена агрономка України.

Лілія Іванівна Тараненко народилась 23 лютого 1923 року в Україні — селі Гуляйполе Катеринопільського району Київської області (нині — Черкаська область).

У 2-річному віці, після розлучення батьків, разом з матір'ю, переїхала на проживання до батьків матері в місто Саратов. У 1940 році закінчила середню школу.

У 1940—1945 роках навчалася у Саратовському сільськогосподарському інституті. Під час війни два з половиною роки працювала: разом з іншими студентами рятувала врожай у Республіці німців Поволжя, копала бронетанкові рови, півроку трудилася в радгоспі трактористкою^[1].

З 1945 по 1947 р.р. Тараненко Л. І. працювала лаборанткою кафедри селекції Саратовського сільськогосподарського інституту.

У 1945—1949  р.р. навчалася в аспірантурі Саратовського сільськогосподарського інституту, була активною і послідовною популяризаторкою мічурінського вчення, що викликало проти неї, вченої-початківця, кампанію жорсткого переслідування послідовниками помилкового вчення «лисенківщини». Вона була звинувачена в «космополітизмі», що унеможливило подальше продовження власних наукових досліджень за темою дисертації. В цей же період життя додалися проблеми вже політичного походження, адже вона була онукою репресованого і розстріляного 1937 року «ворога народу». Зазнав репресій і вітчим Лілії Тараненко, який відбував покарання на Біломорсько-Балтійському каналі та Колимі^[2].

У 1949 році Лілія Іванівна Тараненко вимушена була повернутися в Україну, де «лисенківщина» ще не була так широко вкорінена.

З грудня 1949 року Л. І. Тараненко була призначена на посаду старшої наукової співробітниці Донецького опорного пункту садівництва (потім — Бахмутська (Артемівська) науково-дослідна станція Інституту садівництва Української Академії аграрних наук), в якій Лілія Іванівна працювала протягом 62 років, практично без перерв, до самого останнього дня свого життя.

Тараненко Л. І. — авторка 21 виведеного сорту кісточкових порід (черешня, вишня^[3], слива, терен, алича, персик, абрикоса, яблуня, айва), з яких 19 районовані в Україні та 6 — в Росії. В одному з найскладніших, за кліматичними умовами, регіоні країни селекціонерка створила цілу серію чудових по морозостійкості та посухостійкості сортів плодових, які не поступаються за якістю південним. Сорти кісточкових порід Тараненко вирощуються в Середній Азії, на Кавказі, їх випробували в Польщі, Угорщині, Франції, Китаї, США^[4]. Але більше 10 сортів, що були отримані в останні роки життя Лілії Іванівни, були передані нею на державні сортовипробування і доля їх невідома.

Тараненко Л. І. — авторка понад 100 наукових робіт^[1] з селекції плодових культур і садівництва, авторка широко відомої в наукових колах і серед селекціонерів «Методики прискореної селекції плодових культур».

15 червня 2012 року, на 90-му році життя, Лілія Іванівна Тараненко завершила свій життєвий шлях. Похована в селищі Опитне Бахмутського району Донецької області.

• Заслужена агрономка України
• Лауреатка «Золотої медалі» Ерфуртської міжнародної сільськогосподарської ярмарки^[5] (Німеччина) за ряд сортів авторської селекції, експонованих на ній.

• ЧЕРЕШНЯ: Рання розовинка, Джерело, Валерія, Ярославна, Прощальна, Леся, Донецька красуня, Василіса, Дончанка, Аннушка, Аеліта, Етика, Катюша, Донецький вуглик, Сестричка, Амазонка, Студентка
• ВИШНЯ: Чудо-вишня, Шпанка донецька, Нічка, Донецький великан, Ксенія, Зваба, Слов'янка
• СЛИВА: Синичка, Ренклод ранній, Ренклод Карбишева, Венгерка Донецька рання, Донецька консервна
• ТЕРЕН: Терен донецький великоплідний
• АЛИЧА: Надрання, Чорнушка, Дончанка рання, Машенька, Генерал, Тетяна, Сливоподібна, Бархатна, Гармонія, Найдьониш, Лимонна, Сонячний зайчик
• АБРИКОС: Син Табарзи, Морозотривкий, Донецький солодкоядерний
• ПЕРСИК: Донецький жовтий, Сіянець Старка;
• АЙВА: Донецька грушоподібна
• ЯБЛУНЯ: Кальвіль донецький

• Кісточкові культури: клімат і грунти / Л. І. Тараненко // Земля моя годувальниця. — 2012. — № 1 (4 січ.).
• Селекция и сортоизучение сливы и алычи крупноплодной: итоги и задачи / Л. И. Тараненко, А. И. Сычев // Садоводство и виноградарство. — 1996. — №1. — С. 18—20. — (рос.).
• Селекция сливы в Донбассе / Л. И. Тараненко // Селекция и технология возделывания плодовых культур. — М., 1978. — С. 23—28. — (рос.).
• Селекция черешни в Донбассе / Л. И. Тараненко // Садоводство и виноградарство. — 1999. — № 6. — С.13—15. — (рос.).
• Південні культури просуваються на північ / Л. І. Тараненко // Дачник. — 2008. — № 3.
• Черешня очень раннего срока созревания / Л. И. Тараненко, А. И. Сычев // Садоводство и виноградарство. — 1990. — № 6. —С. 34—35. — (рос.).

1. ↑ ^{а б} Голобородько, Олександр (6 березня 2014). Експеримент тривалістю життя. Процитовано 10 березня 2022.
2. ↑ «Опытная» бабушка. События (рос.) . 28 грудня 2011. Архів оригіналу за 1 березня 2019. Процитовано 17 березня 2022. [Архівовано 2019-03-01 у Wayback Machine.]
3. ↑ Мазур, Петр. Дюки — лучшие качества вишни и черешни (рос.) . Процитовано 10 березня 2022.
4. ↑ Тараненко Лілія Іванівна, вчений садівник і селекціонер з України. Процитовано 10 березня 2022.
5. ↑ З історії Інституту. Інститут садівництва Національної академії аграрних наук. Архів оригіналу за 7 серпня 2013. Процитовано 10 березня 2022. [Архівовано 2013-08-07 у Wayback Machine.]

• Життя і доля видатного селекціонера Лілії Іванівни Тараненко : [автобіографічні нотатки] // 2000 (Донецьк). — 2012. — № 3 (20—26 січ.).