Зйомки фільму проходили в Таллінні, Ленінграді, Одесі і пустелі Каракуми (фінальна сцена фільму, в якій головні герої їдуть на верблюдах в Африку) і велися паралельно зі зйомками фільму «Мушкетери двадцять років по тому».[1] Зйомки були закінчені восени 1991 року (остання сцена знімалася в пустелі Каракуми). Озвучення та монтаж повністю завершились у 1993 році (через рік після виходу картини «Мушкетери двадцять років по тому»).
Сюжет
Третій фільм трилогії про мушкетерів. Багато років перед тим Д'Артаньян з провінції Гасконь познайомився з трьома мушкетерами — Атосом, Портосом і Арамісом, і вони стали нерозлучними друзями. Минуло двадцять років і друзі зустрілися знову. Минуло ще десять років. Багато чого змінилося відтоді, як Д'артаньян вперше опинився в Парижі.
У першій серії фільму король АнгліїКарл II прибув до короля ФранціїЛюдовіка XIV і попросив його допомогти знову утвердитися на англійському престолі. Для цього достатньо всього лише двісті солдатів з числа дворян-добровольців і мільйон золотом. Людовик під впливом кардиналаМазаріні відмовляє Карлу II. Тоді на допомогу поваленому англійському королю приходить Д'артаньян, який за сприяння Портоса захоплює в полон суперника Карла — генерала Монка. У той же час Атос ухитряється дістати необхідний Карлу мільйон золотом, заповіданий йому для цієї мети покійним Карлом I. Король Карл II, зійшовши знову на англійський трон, щедро нагороджує друзів-мушкетерів.
У другій серії на перший план виходить Араміс. Тепер він вже не простий абат. Колишній мушкетер став генералом Ордена єзуїтів і, крім того, є єпископом Ванським. Араміс затіває змову проти короля Людовіка і втягує в нього сина Атоса — Рауля. План єпископа Ванського підступний: він дізнається про те, що у Людовика є брат-близнюк, якого таємно ув'язнили у Венсенському замку і вирішує зробити підміну — в'язня з підземель посадити на трон, а короля відправити до в'язниці. Однак змова Араміса зазнає краху, але змовникам вдалося уникнути покарання, оскільки кардинал Мазаріні зробив свій хід.
«Зустріч Луїзи де Лавальєр і Віконта де Бражелона» (1-ша серія) — натурні зйомки в Петергофському парку.
«Карл II в Блуа», «Людовік XIV у покоях кардинала Мазаріні», «Атос і віконт де Бражелон в покоях Карла II» — інтер'єри Санкт-Петербурзького Будинку вчених
«Побачення Карла II і Людовика XIV в Блуа», «Кабінет Атоса», «Араміс і віконт де Бражелон викрадають Людовик XIV» — інтер'єри Одеського Будинку вчених
Натурні сцени «Замок Атоса» — Замок Вазалемма на півночі Естонії.[3]
Павільйон «Ермітаж» в ансамблі Нижнього парку в Петергофі — «д'артаньян в гостях у Портоса» (1-я серія)
Сцени в «Ньюкаслському замку», де розташувався табір генерала Монка (1-ша серія) знімалися частково в Цистеріанському монастирі-замку Падізе на північному заході Естонії, частково в Монастирі Святої Брігітти в Таллінні, а частково в Білгород-Дністровській фортеці.
В оранжереї Таврійського саду в Санкт-Петербурзі знімалися сцени: «Зустріч Людовика XIV і Луїзи де Лавальєр» і «Зустріч віконта де Бражелона і Араміса» у другій серії фільму.[4]
Фінальна сцена фільму, де мушкетери їдуть на верблюдах в Африку — знімалася в пустелі Каракуми.
Факти
Сюжет фільму відрізняється від книги Александра Дюма («Десять років по тому»): в кінці герої не гинуть, а вирушають на війну в Африку. Всупереч не лише книзі, але й історії, Мазаріні, показаний на початку фільму тяжко хворим, не вмирає. Крім того, за книгою Портос не брав участь в експедиції в Англію, зате брав участь у змові проти Людовіка, в той час як Рауль поїхав до Африки (де і загинув), але у змові проти короля не брав.
Телебачення не фінансувало зйомки фільму, і режисер відкрив нічний валютний бар (один з перших в Москві) зі стриптизом, фінансуючи зйомки на зароблені гроші.
У 2008 році повністю відреставрована версія фільму була випущена на DVD. Спеціально для цього випуску Михайло Боярський і Дмитро Харатьян переспівали пісні, які спочатку виконував Ігор Наджиєв.
