Терещенко Олексій Іванович

Олексій Іванович Терещенко
Народився	21 березня 1923(1923-03-21) (102 роки) м. Харків
Країна	СРСР →  Україна
Діяльність	фізик
Alma mater	Харківський державний університет імені О. М. Горького
Заклад	Харківський національний університет радіоелектроніки
Посада	ректор Харківського інституту гірничого машинобудування, автоматики й обчислювальної техніки(1963—1965)
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Нагороди

Терещенко Олексій Іванович (нар. 21 березня 1923, м Харків — пом. 2008, м.Харків) — український науковець у галузі радіофізики, фахівець з фізики надвисоких частот, доктор технічних наук, професор, ректор Харківського інституту гірничого машинобудування, автоматики й обчислювальної техніки (з 1963 по 1965)^[1], завідувач кафедри фізики надвисоких частот (1963—1988), лицар ордену Богдана Хмельницького III ступеня (Україна), кавалер орденів Вітчизняної війни 1 та 2 ступеня, ордену «Знак Пошани», заслужений діяч науки УРСР (1982), «Відмінник освіти України» (1999).

Олексій Терещенко народився у місті Харкові 21 березня 1923 року в родині службовця^[1].

Він воював у складі військ Воронезького, I Українського фронтів^[2](рос.).

У 1944—1949 рр. навчався у Харківському державному університеті імені О. М. Горького на фізико-математичному факультеті. Також він працював механіком та молодшим науковим співробітником у радіофізичному відділі Фізико-технічного інституту АН УРСР.

Після закінчення університету був асистентом, старшим викладачем, деканом радіофізичного факультету (1952–1961), а згодом — проректором з наукової роботи (1961—1963). У 1953 р. ним була захищена дисертація на здобуття ступеня кандидата наук^[3][4].

У період з 1963 по 1965 роки Олексій Терещенко був ректором Харківського інституту гірничого машинобудування, автоматики й обчислювальної техніки^[5], завідувачем кафедри фізики надвисоких частот (1963—1988)^[1].

У 1967 році він захистив докторську дисертацію в Московському енергетичному інституті за сукупністю понад 100 наукових робіт. Після цього він стає професором кафедри фізики надвисоких частот Харківського інституту радіоелектроніки на якій працював до 2004 року.

У 2002 році Олексія терещенка було обрано Почесним доктором Харківського національного університету ім. В. М. Каразіна^[6].

Наукові дослідження Олексія Терещенка присвячені проблемам фізики надвисоких частот. Він автор понад 400 наукових праць, а також 25 авторських свідоцтв та 3 патенти. Також ним було підготовлено 29 кандидатів наук і 2 докторів наук^[7]

• орден «Богдана Хмельницького» III ст. (1999)
• заслужений діяч науки УРСР (1982)
• Орден Орден Вітчизняної війни І ступеня (1985)
• Орден Орден Вітчизняної війни II ступеня (1946)
• Орден «Знак Пошани» (1971)
• знак «Відмінник освіти України» (1999)
• Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)
• Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1946)
• Золота медаль Академії наук прикладної радіоелектроніки (2007)
• Медаль Центру далекого космічного зв'язку

• Утворення харківського інженерно-будівельного інституту // Харківський національний університет — LXXX. — Видавничий центр Логос Україна, 2011. [Архівовано 1 травня 2015 у Wayback Machine.]
• Ректори // Харківський національний університет — LXXX. — Видавничий центр Логос Україна, 2011. [Архівовано 12 грудня 2018 у Wayback Machine.]