Рвачов Володимир ЛогвиновичВолоди́мир Ло́гвинович Рвачо́в (21 жовтня 1926, Чигирин — 26 квітня 2005, Харків) — український радянський математик і механік. Академік АН УРСР (1978), професор, доктор фізико-математичних наук. Ректор Харківського інституту радіоелектроніки (1964—1967), завідувач кафедри теоретичної та математичної фізики Харківського політехнічного інституту (1969—1970), завідувач відділу прикладної математики та обчислювальних методів Інституту проблем машинобудування (1967—2005). Життєпис Народився 1926 року в славетній родині математиків Рвачових (м. Чигирині) — батьки викладачі математики, алгебри, історії, географії тощо. Середню школу закінчив у Ташкенті. В 1943 році поступив в Харківський інститут інженерів залізничного транспорту, навчання в якому була перервана в зв'язку з призовом на дійсну службу у Військово-Морський Флот. Після демобілізації в 1947 році вступив у Львівський університет на фізико-математичний факультет, де брав участь у семінарах з академіками Леоновим, Лопатинським, Моссаковским, Панасюком, Підстригачем. В 1952 році з відзнакою закінчив університет і був направлений на роботу старшим викладачем в одну з військових частин військово-морського флоту. У період з 1952 по 1955 рік працював над проблемою, пов'язаною з вирішенням завдань про штампі-смузі і нескінченної балки, що лежить на пружному півпросторі, робота завершилася захистом кандидатської дисертації у Львівському університеті. У 1955 році був призначений завідувачем кафедри вищої математики в Бердянському педагогічному інституті, де він працював до 1963 року. У цей період організував роботу першого обчислювального центру серед педагогічних інститутів в Україні. У 1960 році в Інституті проблем механіки АН СРСР захистив докторську дисертацію, присвячену просторових контактних задач теорії пружності. Через рік отримав наукове звання професора. У 1964—1967 роках був першим ректором Харківського інституту радіоелектроніки, а з 1969 року — завідував кафедрою теоретичної та математичної фізики (згодом кафедра прикладної математики) Харківського політехнічного інституту. Паралельно з роботою в політехнічному інституті був співробітником Інституту проблем машинобудування АН УРСР, де очолював відділ прикладної математики та обчислювальних методів. У 1972 році був обраний членом-кореспондентом АН УРСР, а в 1978 році — дійсним членом АН УРСР. Наукова роботаУ роботах в області механіки широко використовував результати бурхливо розвиваються в 1950-1970-ті роки кібернетики, інформатики і обчислювальної техніки. Особливу увагу вченого привернула проблема врахування геометричної інформації, характерна для широкого класу задач оптимізації та математичної фізики, розв'язуваних з допомогою ЕОМ. У 1963 році заклав основи нової математичної теорії R-функцій, що виникла на стику математичної логіки, класичних методів прикладної математики та сучасних методів кібернетики. Одним з основних результатів цієї теорії є розв'язання оберненої задачі аналітичної геометрії, суть якої полягає в тому, що для заданого геометричного об'єкта потрібно написати її рівняння. Історично ця проблема сходить ще до Декарта. Рвачеву вдалося вирішити цю проблему таким чином, що стало можливим будувати рівняння будь-яких складних геометричних об'єктів (локусів) у вигляді єдиного аналітичного виразу, що представляє собою елементарну функцію. Є одним з основоположників теорії атомарних функцій. Зокрема, їм була поставлена задача про знаходження найпростішої атомарної функції up(x)[2]. Атомарні функції, розвинуті в роботах професорів Ст. А. Рвачова і В. Ф. Кравченко, знайшли практичне застосування в задачах теорії наближення, радіофізики, цифрової обробки сигналів та ін. областях. Вніс істотний внесок у розвиток неархімедового числення. У 1989 році запропонував нове алгебраїчно ізоморфне класичного числення, назване неархімедовим, в якому аксіома Архімеда, сформульована для відрізків, на якій базується весь класичний математичний апарат, була замінена аксіомою про існування найбільшого числа[3]. Були опубліковані роботи з додатками неархімедових обчислень у фізиці далекого космосу і зроблені перші нетривіальні висновки про те, що зміщення спектрів нерухомих об'єктів в червону сторону не є наслідком розширення Всесвіту, а ідея про її народження в результаті великого вибуху мільярди років тому, може бути поставлена під сумнів[4]. Науково-педагогічна роботаЗасновник наукової школи за методом R-функцій, що налічує понад 70 кандидатів і 20 докторів наук, 2 членів-кореспондентів НАН України. Серед учнів Рвачова — члени-кореспонденти НАН України Юрій Стоян і Олександр Божко, заслужений діяч науки РФ Віктор Кравченко, 6 лауреатів Державної премії України в галузі науки і техніки. Суспільно-наукова діяльністьОчолював роботу харківського міського наукового семінару «Прикладні методи математики і кібернетики», читав лекції для викладачів та аспірантів з теорії R-функцій та її застосувань. Виступав на міжнародних конференціях з доповідями по теорії R-функцій. Був членом президії Національного комітету з теоретичної та прикладної механіки, членом редколегій кількох наукових журналів. ПублікаціїАвтор і співавтор близько 600 наукових робіт та ряду монографій:
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
