Тернопільська гімназія єзуїтів, або Тернопільська єзуїтська гімназія — навчальний заклад ордену єзуїтів у Тернополі, який діяв у 1820—1848 роках.
Відомості
Відкрита найвищим (цісарським) розпорядженням від 20 серпня 1820 року[1] як 6-класна[2] гімназія 20 листопада1820 року. Діяла в приміщенні монастиря домініканців, яке надвірна канцелярія своїм розпорядженням від 29 вересня того року передала отцям-єзуїтам.[2] Учительський колектив гімназії склали колишні професори Полоцької Академії.
Найвищим розпорядженням від 20 червня 1821 року[1] відкрили також філософські студії для єзуїтів, єпархіальних семінаристів та світських студентів (з них після 1849 р. постали сьомий і восьмий класи нової гімназії[3]). У 1822 році при гімназії відкрили шляхетський конвікт (інтернат) для 40 осіб. Будинок конвікту збудували в 1822—1823 роках (зберігся до наших днів). У 1823 році місто та гімназію відвідав цісар Франц І, який наказав спорудити нове приміщення для навчання. У 1831 році відкрили філософський відділ під керівництвом єзуїтів.
У перший рік навчалося 87 учнів, у другий (1821/1822) — 257, 1823/1824 — 394 (на філософських курсах — 70), 1826—423. Після введення оплати за навчання розміром 4 золотих ринських за півріччя з метою обмеження великого напливу убогої молоді кількість гімназистів згодом зменшилася, однак прибували сини аристократії з різних частин етнічної Польщі, часом з Відня.[4]
Уроків фізкультури у тогочасних гімназіях не було, хіба проводилися епізодичні фізичні вправи на відкритому полі, однак під наглядом учителів чи батьків. Як надобов'язковий предмет
вивчалася каліграфія з 1844 р.[3][5]
23 травня 1822 р. за участі оркестру в кутковецькому лісі відбулася перша маївка для гімназистів. У 1837—1847 роках відбувалися прилюдні покази: в цей час випускники найвищих класів виступали латинською чи німецькою мовами, юнакам під музичний супровід вручали премії.[4]
Після заборони діяльності ордену єзуїтів у Австрійській імперії в 1848 році невдовзі гімназію закрили.[6] Розпорядженням № 5843 від 11 вересня 1848 на базі гімназії єзуїтів та філософських курсів засновувалася провізорична восьмикласна гімназія, в якій викладачами мали працювати світські особи.[7]
↑Нахлік Є., Нахлік О. Головацький Петро Федорович // Франківська енциклопедія : в 7 т. / редкол.: М. Жулинський, Є. Нахлік, А. Швець та ін. — Львів : Світ, 2016. — Т. 1 : А — Ж / наук. ред. і упоряд. Є. Нахлік ; передмова М. Жулинський, Є. Нахлік. — С. 395. — ISBN 978-966-914-034-0.
↑Sokulski J. Fedorowicz Jan (1811—1870) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1948. — T. VI/5, zeszyt 30. — S. 389. (пол.)
↑Zdrada J.Krzeczunowicz Kornel (1815—1881) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — T. XV/4. — Zeszyt 67. — S. 511. (пол.)
↑Tyrowicz M. Dzieduszycki Maurycy Ignacy Aleksander // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, 1948. — T. VI, zeszyt …. — S. 113. (пол.)