Томас Кречманн
Тóмас Крéчманн (нім. Thomas Kretschmann, нар. 8 вересня 1962 року, Дессау, округ Галле, Німецька Демократична Республіка) — німецький актор. Зіграв багато ролей як у європейських, так і американських фільмах, серед його найвідоміших ролей роль лейтенанта Ганса фон Віцланда у фільмі «Сталінград», гауптманна Вільма Гозенфельда у фільмі «Піаніст», Германна Фегеляйна у фільмі «Бункер», капітана Енгґлгорна у фільмі «Кінг Конг», майора Отто Ремера у фільмі «Операція «Валькірія» та роль барона Вольфганга фон Штрукера у фільмах кіновсесвіту Marvel «Перший месник: Друга війна» та «Месники: Ера Альтрона». Був двічі номінований на Німецьку телевізійну премію (нім. Deutscher Fernsehpreis) як найкращий актор, а також на Європейський кіноприз та кінопремію Ніка. Окрім цього Томас Кречманн є одним із засновників Німецької кіноакадемії. Ранні рокиТомас Кречманн народився в сім'ї вчительки, яка виховувала сина самостійно. У свої юні роки Томас був талановитим плавцем: хлопець почав займатися плаванням у віці 6 років у басейні рідного міста Дессау й уже в десятирічному віці вступив до спортивного інтернату в Галле. За рік він був членом олімпійської збірної НДР і згодом здобув низку чемпіонських титулів, але у віці 17 років Кречманн залишив професійний спорт і пізніше закінчив школу. Він познайомився з деякими акторами та митцями, які надихнули його подати документи до Вищої школи акторського мистецтва Ернста Буша в Берліні. Попри успішну здачу вступних іспитів він, утім, не почав навчання, адже вирішив втекти до Західної Німеччини. У вересні 1983 року він потрапив до ФРН через Угорщину, Югославію та Австрію[4]. КарʼєраНаприкінці 1980-х років Томас Кречманн почав навчатися на актора в школі акторської майстерності „Der Kreis“ у Берліні, яку покинув через три місяці[5]. У віці 25 років він почав зніматися у фільмах та серіалах, а його повноцінний кінодебют відбувся у фільмі «Співучасник» (нім. Der Mitwisser) у 1989 році; за цю роль Кречманн у 1991 році отримав нагороду кінофестивалю Макса Офюля як найкращий молодий актор. У 1993 році він зіграв свою першу роль у повнометражному фільмі «Сталінград», а міжнародне визнання здобув завдяки ролі маніяка Альфредо Ґроссі у фільмі Даріо Ардженто «Синдром Стендаля» (англ. The Stendahl Syndrome). На початку 2000-х Кречманн почав отримувати ролі в голлівудських фільмах: зокрема, у 2002 році він зіграв роль у фільмі «Блейд II» та у «Піаністі» режисера Романа Полянського, де виконав роль німецького офіцера Вільма Гозенфельда, яка принесла йому славу у Голлівуді. У пізніші роки Кречманн часто виконував ролі офіцерів у фільмах про Третій Рейх: наприклад, ролі Германа Фегеляйна в картині режисера Олівера Гіршбіґеля «Бункер» (2004), Отто-Ернста Ремера у фільмі «Операція «Валькірія» (2008) (причому розглядався на роль Клауса фон Штауффенберга до того, як на цю роль був затверджений Том Круз) та Адольфа Айхмана в біографічному фільмі «Айхман» (англ. Eichmann) (2007). Перша поява Кречманна на американських телеекранах відбулась у 2003 році, коли той зʼявився у двох епізодах серіалу «24»; пізніше він також узяв участь у серіалі «Мисливці за старовиною». У 2004 році Кречманн зіграв роль майора Тімоті Кейна у фільмі «Оселя зла: Апокаліпсис» та в тому ж самому році виконав роль у французькому фільмі «Безсмертні: Війна світів», який здобув популярність, зокрема, через взаємодію на екрані персонажів, згенерованих за допомогою комп'ютера, та реальних акторів. У 2005 році Кречманн отримав роль у фільмі Пітера Джексона «Кінг-Конг». 9 березня 2006 року в кінопрокат мав вийти горор «Канібал з Ротенбурга» (нім. Rohtenburg), у якому Кречманн зіграв роль канібала Олівера Гартвіна. Натхненням для цієї картини послужила історія канібала Арміна Майвеса, проте той вбачив у фільмі порушення своїх особистих прав та подав судовий позов проти показу стрічки. Позов було все ж відхилено й премʼєра стрічки відбулася у 2009 році; за цю роль Кречманн здобув головну нагороду як найкращий актор на кінофестивалі в Сіджасі 2006 року (спільно із партнером по фільму Томасом Губером) та головну нагороду як найкращий актор на Пучхонському Міжнародному фестивалі фантастичного кіно у 2007 році. У 2008 році Кречманн мав зіграти роль Йоганна Краусса у фільмі Ґільєрмо дель Торо «Хеллбой 2: Золота армія», проте через деякий час режисер вирішив, що голос Кречманна не відповідав звучанню, яке мало бути в персонажа, тому цю роль зрештою отримав Сет Мак-Фарлейн. Утім, того ж року Кречманн з'явився у фільмі «Особливо небезпечний», де його партнерами по знімальному майданчику були Анджеліна Джолі, Морган Фрімен та Джеймс Мак-Евой. У 2009 році Кречманна можна було побачити в американському телесеріалі «Проблиски майбутнього» та в британському байопіку «Молода Вікторія» в ролі короля Леопольда І — останній фільм у 2010 році отримав три кінопремії Оскар за найкращу роботу художника-постановника, за найкращий грим та зачіски та за найкращий дизайн костюмів. У 2010 році Кречманн повернувся до Німеччини, щоб зіграти роль у романтичній комедії «Двовухі курчата», а влітку того ж року переїхав до Малайзії для роботи над фільмом «Дитина джунглів» (Dschungelkind) — адаптацією однойменного роману Сабіне Кюґлер, яка вийшла на екрани у 2011 році. У тому ж самому році Кречманн брав участь у кампанії бренду Johnnie Walker під назвою «Walk With Giants», у ході якої розповів про своє становлення як особистості[6]. Пізніше Томас Кречманн підписав контракт з Marvel Studios на виконання ролі барона Вольфганга фон Штрукера у декількох фільмах студії[7]; у цій ролі його можна побачити у фільмах «Перший месник: Друга війна» (2014)[8] та «Месники: Ера Альтрона» (2015)[9]. Томас Кречманн часто озвучує свої ролі на екрані для німецькомовного дубляжу[10]. Окрім акторської діяльності, він працював моделлю та брав участь у кількох рекламних кампаніях відомих брендів, наприклад, Hugo Boss. Приватне життяПротягом 12 років Кречманн був одружений з Леною Роклін. Пара має трьох дітей: 1998, 1999 та 2002 років народження. У 2009 році пара оголосила про розлучення[11]. З березня 2009 по червень 2010 року Кречманн був помічений у стосунках з німецько-іранською фотомоделлю Шерміне Шахрівар[12]. Фільмографія
Нагороди
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia