Бучацький повіт (Тернопільське воєводство)

Бучацький повіт
Powiat buczacki
Країна	Польща
Воєводство	Тернопільське
Адміністративний центр	Бучач
Населення:	139 100 (1931)
Площа:	1208
Густота:	115 ;
TERYT:	Код ISO:
Адмніністративний поділ
місько-сільські
сільські	12
Адміністрація
Мапа
	-

Бучацький повіт — адміністративна одиниця Тернопільського воєводства у 1921—1939 роках. Сучасна територія Бучацького і Монастириського районів.

Адміністративний центр — місто Бучач, що налічувало близько 10 000 мешканців.

Географія

Бучацький повіт розташовувався на південному заході Тернопільського воєводства. Південна межа проходила по річці Дністер і по Дністровському каньйону. На заході, південному заході та півдні межував зі Станиславівським воєводством, на півночі — з Підгаєцьким, на північному сході — з Теребовлянським, на сході — з Чортківським, на південному сході — із Заліщицьким повітами Тернопільського воєводства. Невелика територія на півдні, де нині є село Лука, з 1940-х років відійшла до Городенківського району Івано-Франківської області.

Рельєф — горбистий на заході і рівнинний — на північному сході.

У складі Тернопільського воєводства

Після окупації польською державою Галичини внаслідок збереження адміністративного поділу повіт продовжував існувати в тих самих межах, які були за Австро-Угорщини і ЗУНР.

Адміністративний поділ

1 липня 1926 р. сільські гміни Фільварки і Березівка приєднані до міської гміни Монастириська^[1].

1 квітня 1928 р. вилучено гміну (громаду) Берем'яни зі складу Заліщицького повіту та включено до Бучацького повіту^[2].

1 квітня 1934 р. територія міста Бучача розширена шляхом вилучення зі села Нагірянки присілку Гавронець і включення його до складу міста^[3].

15 червня 1934 р. частина земель села Трибухівців Бучацького повіту площею 291,5499 га передана селу Слобідці Джуринській Чортківського повіту^[4].

За розпорядженням міністра внутрішніх справ Польщі від 21 липня 1934 року «Про поділ повіту Бучацького у воєводстві Тарнопольському на сільські ґміни», 1 серпня 1934 року в Бучацькому повіті були утворені об'єднані сільські ґміни^[5].

Міста (Міські ґміни)

містечко Бариш — місто з 1934 р.
містечко Бучач — місто з 1934 р.
містечко Монастириська — місто з 1934 р.
м. Язловець — понижено до села 01.08.1934 р.

Сільські ґміни

Кількість:

1920—1928 рр. — 81

1928—1934 рр. — 82

1934—1939 рр. — 12

Об'єднані сільські ґміни 1934 року		Старі сільські ґміни	Кількість
1	Ґміна Золотий Потік I	Золотий Потік	1
2	Ґміна Золотий Потік II	Возилів, Губин, Космирин, Костільники, Русилів, Скоморохи, Сновидів, Соколів, Сокілець, Стінка	10
3	Ґміна Зубрець	Жизномир, Зубрець, Ліщанці, Порохова, Сороки	5
4	Ґміна Коропець	Вістря, Залісся Коропецьке, Коропець, Новосілка Коропецька, Пужники	5
5	Ґміна Монастириська	Велеснів, Вичулки, Дубенка, Нова Гута, Стара Гута, Комарівка, Коростятин, Ковалівка, Олеша, Савелівка, Горішня Слобідка, Долішня Слобідка	12
6	Ґміна Озеряни	Бертники, Верб'ятин, Григорів, Заривинці, Озеряни, Переволока, Рукомиш, Чехів	8
7	Ґміна Підзамочок	Звенигород, Зелена, Медведівці, Нагірянка, Новоставці, Пилява, Підлісся, Підзамочок	8
8	Ґміна Старі Петликівці	Білявинці, Бобулинці, Доброполе, Киданів, Курдибанівка, Нові Петликівці, Осівці. Старі Петликівці	8
9	Ґміна Трибухівці	Помірці, Пишківці, Ріпинці, Трибухівці, Цвітова	5
10	Ґміна Устя-Зелене	Бобрівники, Баранів, Задарів, Красіїв, Лазарівка, Лядське, Лука, Межигір'я, Низьколизи, Тростянці, Устя-Зелене, Яргорів	12
11	Ґміна Язловець I	Язловець	1
12	Ґміна Язловець II	Берем'яни (з 01.04.1928), Броварі, Дуліби, Жнибороди, Малі Заліщики, Новосілка Язловецька, Передмістя	7

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Населення

У 1939 році в повіті проживало 150 435 мешканців (89 105 українців-греко-католиків — 59,23 %, 28 200 українців-латинників — 18,75 %, 18 915 поляків — 12,57 %, 3 490 польських колоністів міжвоєнного періоду — 2,32 %, 10 695 євреїв — 7,11 % і 20 німців та інших національностей — 0,01 %)^[6].

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 139 062 населення ніби-то було аж 60 523 (43,52 %) поляків при 70 336 (50,58 %) українців і 8 059 (5,79 %) євреїв) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими) та післяпольськими (радянським 1940 і німецьким 1943) переписами.

Радянський період

27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Тернопільської області^[7].

17 січня 1940 р. повіт ліквідовано в результаті поділу на райони (кожен із кількох ґмін):

Бучацький — з міської ґміни Бучач та сільських ґмін Підзамочок, Старі Петликівці і Трибухівці;
Золотопотіцький — зі сільських ґмін Золотий Потік I, Золотий Потік II, Язловець I, Язловець II і Зубрець;
Монастириський — з міської ґміни Монастириська та сільських ґмін Монастириська і Озеряни;
Устя-Зеленський (з червня 1940 — Коропецький) — зі сільських ґмін Устя-Зелене і Коропець.

Примітки

↑ Dz.U. 1926 nr 48 poz. 290 [Архівовано 13 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 21 stycznia 1928 r. o wyłączeniu gminy Beremiany z powiatu zaleszczyckiego w województwie tarnopolskiem i o włączeniu jej do powiatu buczackiego w temże województwie. [Архівовано 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 20 lutego 1934 r. o zmianie granic miasta Buczacza w powiecie buczackim, województwie tarnopolskiem. [Архівовано 27 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów buczackiego i czortkowskiego w województwie tarnopolskiem. Dz.U. 1934 nr 48 poz. 442 [Архівовано 12 січня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
↑ відповідають волостям
↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 15
↑ Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

Література

Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
Мизак Н. Бучацький повіт у визвольні боротьбі ОУН, УПА // За тебе, свята Україно. — 400 с.